Слухати

«Громадське радіо» / Скачати зображення

В Україні немає точних даних щодо зниклих безвісти за час АТО, — А. Павлюк

16 грудня 2015 - 16:21 155
Facebook Twitter Google+
З різних інстанцій родинам зниклих приходять різні відповіді. Така ситуація спричиняє моральні страждання і ілюструє те, як держава ставиться до своїх громадян, — Аліна Павлюк

Жоден державний орган України і досі не має точних даних щодо осіб, які зникли безвісти в зоні проведення анти терористичної операції. Про це повідомляють правозахисники. Хто має відповідати за юридичні та моральні  колізії родин, які чекають зниклих, — з’ясовували у програмі «На свіжу голову».

Гостею студії — представниця української Гельсінської спілки Аліна Павлюк.

В студії працюють журналісти Ярина Скуратівська та Ольга Бабчук.

Ольга Бабчук: Чи багато в нас є  зниклих безвісти?  На якій стадії в нас в країні перебуває процес пошуку та ідентифікації зниклих безвісти? Чи у нас повторюється досвід Другої світової війни?

Аліна Павлюк: Скоріше за все, що повторюється. Друга світова війна, війна в Чечні, Югославії – те ж саме ми зараз спостерігаємо і в Україні. Я можу констатувати те, що сьогодні навіть немає сталих цифр.

Ярина Скуратівська:  Ірина Геращенко повідомила, що 741 боєць вважається в нас зниклими безвісти, а в моніторинговій місії ООН таких нарахували 1381.

Аліна Павлюк: А представник МВС заявив, що зниклих у нас 986 чолові. Цифри у кожного свої. У нас немає ніякої бази зниклих безвісти і немає єдиної бази загиблих.

Ольга Бабчук: Ці бійці були добровольцями і не були ніде зафіксовані? З чим це пов’язано?

Аліна Павлюк: Наприклад, Іловайська трагедія. Ми добре знаємо, скільки людей там постраждало, але цифри, які були оголошені Генштабом, за словами самих військових, не точні. Жертв там було значно більше. Люди, які визнаються зниклими безвісти або загиблими, можуть знаходитися в полоні. Їх можуть утримувати не на території Донецької та Луганської областей. Вони можуть бути в Ростовській області Російської Федерації, або навіть в Чечні.

Ярина Скуратівська: Найважчий чинник, про який доводиться говорити – це рідні та близькі, які чекають вдома зниклих. Чи існують якісь механізми допомоги таким людям?

Аліна Павлюк: У цієї проблеми є кілька аспектів. З метою пошуку зниклої людини родичі звертаються куди можуть: СБУ, МВС, уповноваженого з прав людини. На їхні запити приходять відповіді. З різних інстанцій можуть прийти різні відповіді. Така ситуація спричиняє моральні страждання, це ілюструє те, як держава ставиться до своїх громадян.

Ольга Бабчук: Тобто у нас немає навіть єдиного органу, який за це відповідає?

Аліна Павлюк: За злочини, за яким ідентифікуються справи, відповідає МВС, за протидію тероризму відповідає СБУ і зараз ще до цього долучилася військова прокуратура, але вона не наділена повноваженнями вести розслідування.

Ярина Скуратівська: Родини зниклих безвісти отримують якусь допомогу?

Аліна Павлюк: Допомога приходить від військової частини, якщо там офіційно визнано, що людини зникла безвісти. В такому разі родини отримують заробітну платню зниклого.

Ярина Скуратівська: А як бути з добровольцями?

Аліна Павлюк: З добровольцями зараз досить складна ситуація. В цій сфері працюють військові юристи, які допомагають родинам. Бійців визнають безвісно відсутніми, такий статус передбачений цивільним законодавством України. На основі цього статусу можна претендувати на якісь пільги та компенсації.

Ярина Скуратівська: Яку кількість зниклих безвісти знаходять?

Аліна Павлюк: Якщо продивитися дані за всю історію конфлікту: Степанівка, Малинівка, Дмитрівка – кількість зниклих безвісти зростала. Потім була Іловайська трагедія. Після неї досить багато зниклих безвісти залишається і досі. В якийсь час гуманітарним місіям дозволяли пройти на окуповану територію і знаходити тіла, які потім ідентифікували за допомогою ДНК-аналізу. Але після цього був Донецький аеропорт і Дебальцеве. Кожна з цих ситуацій кількісно не була висвітлена Генеральним штабом. Конкретні цифри надавалися стосовно Іловайської трагедії, але стосовно інших – ніяких цифр взагалі не було.

Ольга Бабчук: Хто, окрім держави, задіяний в цьому процесі? Волонтери?

Аліна Павлюк: В цьому процесі задіяні гуманітарні місії, яким дозволяють вивозити тіла з захопленої території. Робота місії «Чорного тюльпану» - неоціненна.

Ярина Скуратівська: Це, очевидно, єдина організація, яка займається подібними справами?

Аліна Павлюк: Так, вона найпотужніша.

Ярина Скуратівська: За кожним зниклим безвісти має відкриватися якась справа?

Аліна Павлюк: Так. Але це відбувається лише за зверненням зацікавленої особи.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.