Слухати

«Гендер у школах розпочинається з куточка першокласників», — експертка

30 серпня 2016 - 12:59 201
Facebook Twitter Google+
Про те, як впливає освіта на розуміння питання гендеру у школах розбиралась журналістка «Громадського радіо» Аріна Крапка

Директорка луцької школи Юлія Гринчук розповідає, що в освітніх програмах шкіл немає чіткого поділу на «хлопчиків і дівчаток», однак на деяких уроках це дуже відчувається. А викладачка Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, яка досліджує питання гендеру, наголошує, що важливість «гендеру» розуміють не всі освітяни.

yuliya_grynchuk.jpg

Юлія Гринчук  //
Юлія Гринчук

Юлія Гринчук, директорка Луцького навчально-виховного комплексу № 24, говорить, що у школах є окремі дисципліни для дівчат і для хлопців:

«Це програма. Так, якщо взяти по фізичному вихованню, то дивлячись на які аспекти, ми будемо аналізувати. Якщо брати конкретно по уроках, то ну не може бути навантаження на дівчаток таке, як на хлопчиків, в школі. Але це якщо розглядати фізіологічно. Але ми все-таки їм розказуємо „ну ти ж дівчинка“ , „ну що це означає, що ти вилізла на дерево?“ І ця фраза, з одного боку, має позитивне навантаження, з другого боку — негативне. Я не можу сказати, що виховуючи вже таких дуже „моцних всередині“ дівчат, які можуть все, ми тут робимо стовідсоткові плюси. Життя саме коригує. Ми маємо допомагати, щоб діти відчували, що вони можуть і очільниками бути, і вирішувати будь-які питання — і хлопчики, і дівчатка».

За словами Юлії Гринчук, традиційне виховання дітей розпочинається в сім`ї, а школа лише продовжує це:

«Я не можу сказати, що в програмах в принципі, в навчанні щось таке є, і що отак як ми говоримо, що в школі треба починати це виховання . Це йде все-таки від ментальності сімей. Я не вірю, що є вчителі (ну, можливо, є якісь одиниці), що дуже зациклені на стереотипах, але в більшості кожен предметник приходить викладати свій предмет.

Освітянка зазначає, що потрібно шукати більше взаєморозуміння між статями.

Не зовсім погоджується з такою позицією доцентка Східноєвропейського національного університету Олена Галапчук — Тарнавська:

olena_galapchuk-tarnavska_1.jpg

Олена Галапчук — Тарнавська //
Олена Галапчук — Тарнавська

«Ми зайшли в школу (ред, — з донькою) і побачили куточок першокласника. Але першокласник — це не тільки хлопчик, а й дівчинка. Але весь шкільний простір маскулінний, тобто маленька дівчинка не може зробити логічну прив`язку, що першокласники — це дівчатка також. І це, значить, я також. Але коли вона туди зайшла, вона відразу відокремила себе якось підсвідомо. Далі що ми читаємо? „Правило учня“. А чого не учениці? Адже ті, хто відвідують школу, це хлопчики і дівчатка, тобто цей вакабуляр лінгвістичний ( ред, — словник термінів) з самого початку показує маленькій дівчинці, тому що „Правило учня“, вчать напам`ять першокласники, що ти —друга, а перший хлопчик».

Експертка зазначає, що зараз вже в сучасних букварях не пишуть, що «мама мила раму» і на уроках дівчаток не змушують поливати квіти, а хлопчиків носити воду. Однак дуже впливають на гендер деякі українські традиції, — каже Олена Галапчук-Тарнавська.

«Національні традиції — це одна з віх становлення ідентичності. І козацтво, як українська традиція, грає таку подвійну роль, оскільки хлопці, справжні козаки — це така мілітаризована мрія кожного маскулінного представника. Дівчата там абсолютно в другорядних ролях. Прикрашальниці або окраси того справжнього козака, який боронить Батьківщину».

Проблеми створюють також і деякі книжки, — каже експертка, — наприклад Енциклопедія для дівчаток.

«Дівчинка на всі сто (ред, — енциклопедія для дівчаток) — це та, яка гарно вмивається, робить зарядку, вміє готувати їсти, знає про корисне харчування . На жаль, там немає абсолютно ніяких навичок самооборони, спілкування , спілкування з іншими людьми, тобто культивується справжня дівчинка. Посил відразу такий, що якщо ти хочеш бути дівчинкою на всі сто — будь гарною лялькою. Тобто те, що й очікує традиційне суспільство».

Говорить Олена Галапчук-Тарнавська і про ілюстрації в шкільних підручниках. Наприклад, в підручнику «Основи здоров` я» дівчинка — зазвичай жертва, яка тікає від дорослого небезпечного дядька, а хлопчики — борці з пожежами та захисники. І на її думку — перекладати всю відповідальність за гендерне виховання дітей на сім`ї — неправильно.

Вихід буде тоді, коли над змінами працюватимуть разом і батьки, і вчителі, резюмує Тарнавська:

«Коли люди будуть готові робити щось разом для того, щоб побачити, уникнути і ми тоді зможемо конструювати гендер, тому що зараз ми просто проектуємо і бачимо ці відмінності і не всі їх бачать. Ми маємо показати, що вони існують».

Аріна Крапка, «Громадське радіо», Луцьк

Матеріал створено за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.