Слухати

Громадське радіо / Скачати зображення

Мрію ходити та відвідати Париж — 14-річна Даша з Алчевська

04 жовтня 2016 - 12:15 133
Facebook Twitter Google+
Даша з Алчевська мріє про Париж та після одужання піти на дискотеку

Виховує Дашу бабуся. У 2014 році вони приїхали на лікування до Харкова, але повернутися вже не змогли, війна застала їх в чужому місті.

У вересні Даша поїхала на свій перший дзвоник у 8 клас. Юлія Павіченко, директорка приватного ліцею “МИР” розповідає, що Даша з бабусею живуть в модульному містечку для вимушених переселенців і що організувати навчання у  звичайній школі не вдалося:

“Даша действительно родилась с различными диагнозами, которые не позволяли ей ходить и даже вставать на ноги. Когда Даша с бабушкой приехала на очередную операцию, началась война и они туда уже просто не вернулись”.

Юлія Павіченко переконана: всі діти повинні навчатися в школах, адже саме в процесі спілкування з однолітками стираються всі кордони.

“Этим летом мне позвонила бабушка Даши и рассказала, какая у них неблагополучная ситуация. Тогда мы приняли решение организовать обучение у нас в школе”.

До організації навчального процесу Даші долучилася велика кількість фондів та благодійних організацій. Все для того, щоб Даша нарешті відчула себе повноцінною та здобула бажання та мотивацію для швидшого одужання.

dasha_z_volonterom.jpg

Даша вчиться ходити // Громадське радіо
Даша вчиться ходити
Громадське радіо

“Благотворительный фонд “Ранок-Украина” оплачивает обучение Даши. Наш лицей взял на себя ответственность за питание девочки и волонтеров, которые с ней работают. Благотворительный фонд “Славяне” помог собрать Дашу в школу. Такси 30-40 возит Дашу бесплатно. Нашли ходунки, потому что мы ходим, чтобы наша девочка начала ходить. Я ей сказала: “Сегодня ты даешь первый звонок в коляске, но на последний звонок в 11 классе ты будешь танцевать вальс”.

У день запису інтерв’ю Даша одягла ходункі і показала, як вона вже навчилася ходити. Це була новина і для директорки ліцею, і для його учнів – всі із захопленням аплодували.

«Ходити добре, але з часом втомлююсь. Більше болить спина, ніж ноги».

У новій школі Даша вже встигла познайомитися з однолітками та знайшла друзів. Розповідає про мрії, які, вона впевнена, незабаром здійсняться:

«Дуже цікаво в новій школі. В Алчевську я була тільки на домашньому навчанні. Я вже знайома з однокласниками і ми спілкуємося. Мрію ходити, але я розумію, що це залежить від мене. Мрію про Париж»

Даша розповідає про вже пережиті 6 операцій на ногах. Попереду ще 4, після яких лікарі обіцяють: дівчина буде ходити.

«Мені зробили за рік 6 операцій. Це апарат Алізарова та інші. Біль в ногах минула, а залишилася тільки в спині, в тому місці, де робили наркоз. У мене мала бути реабілітація, але в лікарні змінили курс лікування і мали б робити ще одну операцію. Зараз чекають до листопада. Якщо все буде добре, то зроблять ще одну операцію, а якщо ні, то тільки в 16 років. Ще планується 4 операції: поставити апарати Алізарова і зняти їх».

Мрії Даші не особливі, вона, як і більшість її однолітків, мріє про прогулянки з друзями, веселощі та нарешті піти на дискотеку, де її не будуть виділяти з-поміж інших.

«Коли я стану на ноги, то піду на дискотеку з друзями. Був випадок, коли в мене було день народження, нас запросли до клубу. Нас з друзями не пустили, бо не хотіли брати за це відповідальність».

У новому місті Даша нарешті здобула можливість повноцінного навчання. Вона двічи на тиждень відвідує школу, спілкується з однокласниками та, нарешті, не замикається в собі.

«Раніше було таке, що я замикалася в собі і ні з ким не спілкувалася. А зараз мені стало байдуже, бо все буде добре!»

Катерина Кадер, «Громадське радіо», Харків. 

Матеріал створено за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.