Слухати

Транссексуалка з Таджикістану знайшла порятунок в Україні

06 жовтня 2016 - 14:26 192
Facebook Twitter Google+
Мілена Артьомова народилася і 39 років прожила в Душанбе у Таджикістані. Але одного разу батьки сказали їй: все, досить, їдь з країни

Справа в тому, що народилася Мілена хлопчиком. «Ще у 5 років я заздрила дівчатам, тоді це й почалося, — пригадує вона. — Про гормональні таблетки і про те, що вони уподібнюють тебе до протилежної статі, я дізналася тільки у сорок років. Це була моя мрія з дитинства, бо я відчувала себе дівчинкою. Тепер мені лишилося тільки зробити операцію».

Але щойно Мілена почала приймати жіночі гормони і відповідно змінюватися, оточуючі злякалися цього і почали її принижувати, ображати і навіть погрожувати. «Хоча у нас і світська країна, але ми — мусульмани такого не дозволимо», — казали вони. Рідні Мілени відрізали: «Їдь звідси, не ганьби нас, досить мучити нас  і себе».

Ще у Душанбе Мілена познайомилася із представниками правозахисної ЛГБТ-організації, які порадили їй емігрувати до Європи і запропонували на вибір Грузію або ж Україну. «Я погодилася переїхати в Україну, бо тут колись народилася моя прабабуся, яка була бандерівкою, — пригадує Мілена. — До того я бачила Україну лише по телевізору, але мені подобались Дніпро, Карпати, Одеса, Харків. Україна близька мені по духу, я дуже щаслива жити тут і вдячна вашій країні».

З 18 вересня Мілена мешкає у Києві в шелтері разом з іншими трансґендерами, шиє брелки для ключів, робить масаж, встановлює компьютерні програми і оформлює статус біженки. Зовнішньо вона вже схожа на жінку і очікує лише на операцію та зміну паспорту. А от із цим у неї серйозні проблеми. Для операції потрібно рішення комісії, яка вимагає зібрати багато документів, частину з яких дістати просто неможливо, адже для цього треба повернутися у Душанбе. Крім того, у неї поки що немає ніякого легального статусу в Україні. «Це все настільки складно, що ці комісії зараз відмовляють нам, транссексуалкам, — обурюється Мілена. — Чому інші люди вирішують за нас, як нам жити?». 

Саме із цим питанням «Громадське радіо» звернулося до Міністерства охорони здоров’я України, до складу якого і входить згадана Комісія з питань зміни (корекції) статевої належності. Замість відповіді на наші конкретні питання, заступник міністра Олександр Лінчевський порадив уважніше вивчити міністерські накази від 03.02.2011 № 60 «Про удосконалення надання медичної допомоги особам, які потребують зміни (корекції) статевої належності» та від 15.09.2016 № 972 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при гендерній дисфорії». Всупереч порадам заступника виконуюча обов’язки міністра охорони здоров’я Уляна Супрун на своїй сторінці у Фейсбуці написала, що Наказ МОЗ60 вже скасовано, а до Наказу № 972 треба внести негайні зміни.

olena_shevchenko_2.jpg

 Олена Шевченко // «Громадське радіо»
Олена Шевченко
«Громадське радіо»

До речі, вищевказані реформи відбулися на прохання українських ЛГБТ-активістів. Голова ЛГБТ НГО «Insight» Олена Шевченко каже, що Уляна Супрун погодилася скасувати перший наказ та внести корективи у другий після спілкування з ними. За словами Олени Шевченко, одна з позитивних змін полягає в тому, що тепер трансґендерам не потрібно буде їздити проходити комісію до Києва, а достатньо звернутися до лікаря за місцем проживання або реєстрації. Це означає, що Мілена Артьомова зможе зібрати всі потрібні документи без повернення до Таджикістану. «Але найважливіша зміна, якої ми домагаємося — це скасування обов’язкової стерилізації, яку потребувала комісія, — каже Олена Шевченко. — людина сама має обирати, що їй потрібно робити зі своїм тілом».

Голова ініціативної групи із допомоги транґендерам «АдаманТ*» Танґарр Форґарт каже: всі сподівалися, що другий наказ лібералізує роботу комісії, а вийшло ще гірше. Серед недоліків, які називає група «АдаманТ*»: два роки психіатричного спостереження за бажаючим поміняти стать замість одного; розпливчасте формулювання вимоги про обов’язкову стерилізацію, яке дозволить комісії вимагати її, а також обов’язкова вимога репаративної терапії для неповнолітніх транґендерів (їх будуть лікувати, щоб вони повернулися до нормальної орієнтації, як це робили в Європі та США в середині ХХ сторіччя). Останнє питання особливо хвилює Танґарра Форґарта: «Всі кричать: «Не чіпайте, дітей!», але забувають про те, що серед дітей також багато ЛГБТ, яким немає до кого звернутися, — каже він. — це найбільш дискримінована група, бо суспільство взагалі відмовляється визнавати її існування».

ЛГБТ НГО «Insight» планує залучити до розробки нової процедури зміни статі міжнародних експертів з Норвегії, де всі потрібні документи можна подати онлайн, та отримати дозвіл за 21 день і без принизливого огляду, багаторічного спостереження у психіатра та хірургічних втручань. 

Матеріал створено за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.