Слухати

Сторінка у Фейсбук / Скачати зображення

Якщо у людей будуть рівні умови, у нас зникне багато проблем — В. Миронова

21 серпня 2016 - 13:37 235
Facebook Twitter Google+
Львівщина продовжує приймати переселенців. Хоч більшість з них залишилася на Сході і щодня стикається з купою проблем, ті, хто переїхав на Захід України, мають проблем не менше

Журналістка та письменниця Вероніка Миронова розповіла «Громадському радіо», як живуть переселенці у Львові та чи порушуються їхні права.

Вероніка з чоловіком переїхали до Львова несподівано. У 2014 під час триденної поїздки на травневі свята у рідному Донецьку напруга починала зростати, тому молода сім’я залишилась на Західній Україні. Спочатку — ще на тиждень, потім назавжди. Журналістка каже, що проблем з пошуком житла не було.

«Ми знайшли квартиру за 3 дні. Без проблем, ніяких питань стосовно прописки не було. На той момент квартири ще не так підскочили в ціні, бо, звичайно, потім, як був великий наплив переселенців, то ціни змінилися. Але, навіть коли власниця квартири дізналася, що ми з Донецька, вона запропонувала нам простирадла, каструлі, сковорідки та іншу допомогу», — розповідає Вероніка.

З роботою теж все склалося добре, хоч дівчина і додає, що не всім щастить:

12 002 324_10 153 688 765 743 169_2 998 268 094 756 354 635_n_1.jpg

Вероніка Миронова  // «Громадське радіо»
Вероніка Миронова
«Громадське радіо»

«Я собі роботу знайшла швидко і багато моїх знайомих теж. Але проблема все ж таки існує. Вона не така глобальна, як може здаватися, але існує. Переселенців можуть не взяти на роботу на багато спеціальностей не через те, що вони переселенці, а через те, що вони не знають місцевого побуту та особливостей. Роботодавець краще візьме людину, яка цілком чудово орієнтується і в яку не треба вкладати», — пояснює письменниця.

У Львові Вероніка продовжила займатися улюбленою справою – журналістикою. Разом з «Громадським Телебаченням» вона почала працювати над проектом «Люди Донбасу», який вмістив 42 історії переселенців з різних куточків країни. Потім була однойменна книжка, написана за місяць. З почутих і написаних історій Вероніка згадує одну про жінку з Горлівки, яка працювала на заводі і завжди хотіла ходити на роботу у сукні. Під час обстрілу рідного міста, мати з сином переїхали до Одеси. Жінка вивчилася на майстриню манікюру і почала працювати в салоні. Так збулися обидві мрії — жити біля моря та носити гарне вбрання щодня.

На думку Вероніки, рівні умови для всіх допоможуть створити суспільство, у якому буде комфортно жити і працювати. За 2 роки життя у Львові вона не стикалася з порушенням прав переселенців. Якщо і були такі випадки серед знайомих і друзів, то про них писали ЗМІ, адже погане ставлення галичан до переселенців — рідкість, додає журналістка.

«Я в професійному сенсі і в звичайному побутовому спілкуванні намагаюся наполягати на тому, що непотрібно ніякого особливого ставлення. Просто зробіть для всіх людей рівні умови незалежно від того, яке в людини походження, орієнтація, колір шкіри тощо. Якщо у людей рівні умови, то в нас зникає багато проблем», — каже дівчина.

За словами журналістки, переселенці мають сприймати своє становище як початок нового, світлого життя.

«Люди бояться дозволити собі займатися тим, що їм подобається. Війна подарувала людям можливість розібратися у собі, в тому, що тобі подобається, де ти хочеш жити, чим ти хочеш займатися. Ти можеш почати нове життя у будь-якому місті, з чистого аркуша. Доля подарувала можливість почати життя ще раз», — пояснює Вероніка.

Авжеж, як і всі інші люди, переселенці стикаються з проблемами. У Львові, за словами Вероніки, найпоширеніша — мовна.

«У багатьох людей, особливо віком 40 і вище, складнощі стосовно мови. Бо навіть якщо люди працювали у державній установі, де була українська мова, спілкуватися українською вони не вміють. Якщо у 20 років людина не боїться пробувати і помилятися, то людина в 40 вже зі сформованим світосприйняттям буде соромитися і не почне говорити українською. Мовне питання, як би там не було, існує», — розповідає Вероніка.

Також є ще ряд проблем, але всі вони вирішуються з часом. Наприклад, для тих, хто хоче вільно спілкуватися українською, є курси (платні та безкоштовні), майстер-класи, індивідуальні заняття. Тому людина, яка дійсно має бажання говорити рідною мовою, знайде спосіб навчитися, додає Вероніка.

Зараз журналістка у співпраці з Литовським Консульством готує історії переселенців Львівської області. Головна мета проекту – показати львів’янам, що переселенці — це нові можливості для розвитку їхнього регіону. Пізніше письменниця планує вихід у світ нової книги, яка розповідатиме історії жінок на війні.

Євгенія Москалець, Львів, «Громадське радіо»

Матеріал створено за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.