Правова абетка: проблеми із житлом у ВПО

29 серпня 2017 - 09:00 103
Facebook Twitter Google+
У квітні Верховна Рада затвердила програму допомоги придбання або побудови житла для учасників АТО та ВПО. Але правозахисники кажуть, що вона досі не працює.

49 випуск подкасту «Правова абетка» на Громадському Радіо присвячений проблемам із житлом у внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Подкаст Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова абетка» виходить за підтримки мережі громадських приймалень та Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Цей випуск із координатором інформаційно-просвітницької роботи приймальні УГСПЛ при правозахисній групі «Січ» (Дніпропетровськ) Наталією Кожиною присвячений проблемам із житлом у внутрішньо переміщених осіб та ветеранів антитерористичної операції.

10 квітня набрав чинності закон №1954, який запроваджує програму державної допомоги придбання або побудови житла для учасників антитерористичної операції і переселенців.

Олег Шинкаренко: Як відомо, у нас дуже багато внутрішньо переміщених осіб в Україні і практично у всіх них є проблеми з житлом. Звісно, серед них є досить таки багато грошовитих людей, які можуть собі купити квартиру. Наприклад, у моєму будинку величезна кількість людей приїхали з Донецьку і купили собі там житло і досить таки непогане житло. Але серед них є багато і малозабезпечених людей, які на це не здатні, і таких історій багато також. Держава намагається хоч якось допомогти цим людям, хоча коштів на це і немає. 10 квітня набрав чинності закон №1954, який запроваджує програму державної допомоги придбання або побудови житла для учасників антитерористичної операції і переселенців. Законом прописаний принцип «50 на 50», тобто учасник програми сплачує половину вартості нерухомого майна, а іншу частину бере на себе держава.

Олена Сапожнікова: Олеже, хочу додати, що не лише нерухомого майна, а там мається на увазі вартість будівництва, придбання або пільгового іпотечного житлового кредиту. Тобто навіть ще такий момент.

Олег Шинкаренко: Скажіть Наталіє, чи є ці гроші в бюджеті? Чи дійсно виплачують 50% всім хто хоче придбати квартиру, хто має статус внутрішньо переміщеної особи або учасника АТО?

nataliya_kozhyna.jpg

Наталія Кожина // Громадське Радіо
Наталія Кожина
Громадське Радіо
Наталія Кожина:  Так, дійсно, на цей час в Україні понад півтора мільйони осіб — це внутрішньо переміщені особи. Так, дійсно, є люди з різними статками, і це такий собі зріз нашого суспільства. До війни хтось мав квартири, хороми, будинки власні, машини, хтось мешкає в невеличких квартирах разом з великою ріднею, там по дві, три або більше родин. Звичайно, коли люди переїхали після певних подій на сході в Київ або до Дніпра, хтось міг собі купити житло, хтось не міг купити житло, хтось живе у модульних містечках, хтось якось там винаймає квартиру, тобто це така дуже велика проблема і звичайно за три роки до внутрішньо переміщених осіб, до такої категорії людей, що потребують певної уваги та піклування держави додалися ще й ветерани, учасники антитерористичної операції. Це ті ж самі громадяни України у яких були ті ж житлові проблеми до початку війни. В 2017 році гроші саме під цю програму ще не виділено. Від 7 червня 2017 року є розпорядження Кабміну «Про розподіл субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей загиблих осіб…»

Олег Шинкаренко: А якого числа ці гроші уже будуть в програмі?

Наталія Кожина: Це, скажімо так, не має відношення взагалі до цієї програми, про яку зараз йдеться, бо це не придбання за умови 50 на 50. Це гроші, за які місцеві бюджети, обласні ради придбають квартири та безкоштовно передадуть їх ось цим особам, або людям з інвалідністю першої та другої групи або родинам загиблих учасників бойових дій. Там виділено 205 мільйонів, це досить така велика сума і за такою програмою, згідно Закону про статус ветеранів…

Олег Шинкаренко: Це приблизно 300 квартир буде на ці гроші.

Наталія Кожина: Десь так.

Олег Шинкаренко: Не дуже багато.

Олена Сапожнікова: А ця програма триває доволі давно і кошти якраз, зокрема, от в 2014, 2013 роках були закладені, кошти на це виділялися, квартири. Тобто просто трішки деякий порядок змінено, доповнено, але по суті ця програма вже існує багато років. І от, за даними Фонду молодіжного будівництва, в 2014 році державну допомогу отримали останні 144 сім’ї, і з того часу державна компенсація не виплачувалася новим учасникам програми. Вона фактично зупинена через те, що в державному бюджеті немає на це коштів.

Наталія Кожина: Олено, а тепер давайте пригадаємо: за 2014 рік та раніші роки така виплата була у розмірі не 50 на 50, а 70 на 30. Може, краще було б залишити 30%, і хоча б воно з горем якось працювало, чим дати 50, і взагалі воно не працює.

Наталія Кожина: Знаєте, я хочу сказати, так: якщо не працювало 30, то потрібно, щоб воно запрацювало. Якщо потрібно, щоб запрацювало 50, значить треба на це ще кілька років. Ви знаєте, на цей час ми можемо сказати, що законом передбачена така пільга і багато інших пільг, які теж не працюють, і з цим ми стикаємося, як правозахисники, кожного разу. Було обіцяно дуже багато, працює дуже мало.

Олег Шинкаренко: Я бачу, що взагалі нічого не працює, бо грошей нема ні по першій програмі, ні по другій.

Наталія Кожина: Давайте не казати, що нічого не працює.

Олег Шинкаренко: А що саме працює?

Наталія Кожина: По-перше, на комунальні платежі гроші ідуть.

Олег Шинкаренко: Ви маєте на увазі компенсацію?

Наталія Кожина: Так, компенсація, це 75%, а деякі місцеві бюджети прийняли свої місцеві програми і сплачують навіть цей залишок 25%.

Олена Сапожнікова: Але хочу тут відзначити, що це стосується тільки в межах житла на кожну особу по 21-ому квадратному метру, яка постійно проживає в житловому приміщенні і має право на знижку цієї оплати та додатково 10,5 метрів квадратних на сім’ю. Тобто, це такі доволі невеличкі квартири, і ці 75% знижки плати за користування житлом — це тільки на от такі квартири.

Наталія Кожина: От якраз хотіла про це пригадати, тема нашої програми зовсім інша, якщо ми будемо обговорювати ті пільги, які передбачені і не працюють ми з вами потратимо декілька годин, але не дійдемо результату саме по тому законопроекту про який йдеться мова, бо його проблема не втому, що немає грошей в бюджеті, а в тому, що є закон, є підзаконні акти, різні постанови, положення тощо, між якими немає нічого пов’язаного між собою, вони не гармонізовані.

Олена Сапожнікова: А що там має бути, що саме?

Наталія Кожина: Іноді ми стикаємося з тим, що якийсь порядок, якась постанова суперечить закону, який має вищу силу, і на підставі цього нічого не можна зробити. Давайте тоді пройдемося по закону спочатку.

Олена Сапожнікова: Що там не так?

Наталія Кожина: По-перше, цим законом передбачається дійсно або надання державної підтримки у вигляді 50 на 50, або це буде пільгове кредитування у розмірі 7%. Це категорія громадян, які тут передбачені в законі, хто буде отримувачем цієї соціальної допомоги, це учасники бойових дій, учасники АТО, це і родини загиблих, і тих, що отримали каліцтва, інвалідність, тощо, і внутрішньо переміщені особи. І от тут ми стикаємося з тим, що я от, наприклад, сказала: якщо в законі (№1954 — О.Ш.), в преамбулі до нього написано, що внутрішньо переміщені особи, на яких поширюється дія Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», на перший погляд здається, що це будуть всі особи, яких визнали внутрішньо переміщеними, але коли ми починаємо його читати, ми стикаємося з тим, що у статті 17-ій відповідного закону («Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» — О.Ш.) записано, що сприяння з надання внутрішньо переміщеним особам кредитів на придбання земельних ділянок, придбання та будівництво житла можливо лише за таких умов:

перше, існують регіональні довгострокові програми з пільгового кредитування, тобто якщо в регіоні є в бюджеті досить коштів, вони можуть розробляти свої власні програми, це вже немає ніякого стосунку до державного бюджету, це зовсім інша стаття;

друге, рефінансування витрат з будівництва або повернення відсотків за сплаченими кредитами тим внутрішньо переміщеним особам, які внаслідок окупації чи військових дій, негативних наслідків збройного конфлікту, проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру набули каліцтва чи інвалідності, або лишилися без годувальника, або без належної опіки або піклування за віком, тобто діти сироти, одинокі батьки та пенсіонери. І якщо свого часу ми чули у ЗМІ, ми слухали виступи депутатів Верховної Ради про те, який це буде прогресивний закон, як зразу всі щасливі стануть, от з завтрашнього дня, то зараз ми бачимо, що посилаючись навіть на цей закон, не прибрали ту статтю, яка обмежує кількість внутрішньо переміщених осіб, які можуть на це якось претендувати.

Якщо ми відкриємо ще інші документи, які існують в Україні, і вони на цей час чинні, то ми зустрінемося ще з таким моментом. Є така постанова 470 «Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень», ця постанова дуже важлива, бо отримати житло можуть тільки ті особи, які перебувають на квартирному обліку, тобто якраз його і потребують. Так от, в цій постанові такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, внутрішньо-переміщені особи з числа інвалідів війни та члени їхніх сімей, також члени сімей загиблих, визначених такими-то абзацами Закону «Про статус ветеранів війни» гарантій їхнього соціального захисту, тобто діти сироти, ветерани війни, внутрішньо переміщені особи з числа інвалідів війни.

Олег Шинкаренко: Я бачу все ж таки, що і грошей нема, і закон якийсь такий кривуватий, то як же нам вирішити проблеми із житлом у внутрішньо переміщених осіб та учасників АТО?

Наталія Кожина: Взагалі, по-перше, узгодити все законодавство, що має відношення саме до обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, і всі інші закони, постанови, порядки, тощо. До речі, ще одне таке дуже важливе питання, наприклад, от для учасників АТО, от в них взагалі здається все добре, став на облік квартирний, і можеш собі там на щось претендувати, коли гроші закладуть у бюджет, можливо у 2017, 18, 20 році, ну, щось та отримаєш. Але у нас ще є одна постанова Кабінету Міністрів ще від 2012 року №193 це «Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання державної підтримки для будівництва та придбання доступного житла». Там написано, що вартість одного квадратного метра загальної площі житла, що використовується під час розрахунку обсягу державної підтримки — тобто, на яку суму за вартість одного квадратного метра ти можеш отримати той пільговий кредит або державну підтримку. Наприклад, для Києва граничною сумою буде 7990 гривень за метр. Ви, як кияни, скажіть мені, у новобудові можливо придбати квадратний метр за такою ціною?

Олег Шинкаренко: Ціни, звісно, бувають різні, але, наскільки мені відомо, в Ірпені ця сума варіюється від 12 до 15 тисяч за квадратний метр.

Олена Сапожнікова: Тобто навіть в Ірпіні не зможете. І більше того, там в цій постанові, вона обмежує перелік забудовників, тобто ви ще не зможете вибрати забудовника, якого б хотіли. Більше того, кошти, які ви потім маєте передати банку, ви можете передати тільки певному банку.

Олег Шинкаренко: А якому, до речі, банку?

Наталія Кожина: А це ще не визначено, це ще буде розроблятися, тобто поки що невідомо, хто тут забудовник буде, що то за банки будуть.

Олена Сапожнікова: Зазначено «партнер Фонду молодіжного будівництва».

Олег Шинкаренко: Я думаю, що головний банк України.

Олена Сапожнікова: От наприклад, якщо сім’я із трьох осіб планує купити в Києві квартиру площею 73,5 квадратних метрів вартістю один мільйон гривень, то державна підтримка буде розраховуватися на суму тільки 587 265 гривень, при цьому держава оплачує всього 50%, тобто 293 632 гривні, таким чином сім’я заплатить самостійно 706 367 гривень, що фактично становить 70% вартості квартири. І от таким хитруванням, фактично, це 70%, і нічого такого нового не відбулося.

Наталія Кожина: А є іще інша проблема. Так, у Дніпрі теж (призначили компенсацію від держави на рівні — О.Ш.) 5363 гривні за квадратний метр, це нереально в новобудові, бо у нас такі ж самі ціни, як в Ірпіні, а то і вище. Але є ще один момент, якщо робити в таких малих містах як П’ятихатки, або ще десь, де новобудов десятиріччями не було, і їх там не буде, бо жоден забудовник туди не піде, що тоді мешканці тих міст не можуть скористатися? Це тільки великі міста, де щось там будується, тобто тут розумієте, закон як завжди, ми його чекаємо, як якесь диво, але отримуємо і не знаємо, куди його покласти, як його застосувати, і що з ним далі робити.

Олена Сапожнікова: А люди вірять, зокрема, в Київській області стали на квартирний обік близько 31 тисячі ветеранів АТО, тобто, і це доволі таки не проста процедура для того, щоб стати на облік. А що потрібно особі зробити, щоб особі стати на облік?

Наталія Кожина: Так, потрібно там принести перелік документів, вони то звичайно не такі вже й складні, це свідоцтва, це звичайно, паспорт, довідка, про що ти дійсно потребуєш… це якась довідка або витяг з домової книги про те, що в тебе немає житла.

Олена Сапожнікова: І заява з проханням щоб взяли тебе …

Наталія Кожина: Так, але тут іще один такий чудовий казус, от та сама програма молодіжного будівництва, вони якось так заклали собі довідку про право брати участь в програмі.

Олег Шинкаренко: А що це означає?

Наталія Кожина: А це означає, що орган місцевого самоврядування, куди ви подали документи, щоб стати на облік як особа, що потребує поліпшення житлових умов, потім невідомо за якими критеріями, їх взагалі не має, можливо просто тому що вони от так от вирішили, пишуть «ви маєте право брати учать в такій програмі чи не маєте».

Олег Шинкаренко: Тут я вже бачу простір для корупції.

Наталія Кожина: А я не знаю, це не виписані критерії, і в законі немає, але чомусь так от.

Олена Сапожнікова: Але це можливість подававати позови до суду.

Наталія Кожина: Можливість подавати позови до суду. А ви знаєте, є ще одна проблема, наприклад, один із наших клієнтів, він учасник бойових дій, але він сам із Криму, і коли він прийшов до місцевої ради із заявою податися, стати на квартирний облік, йому сказали: «Йди до Міністерства оборони, ти взагалі не наш «клієнт». Він з нами порадився, прийшов ще раз, він наполягав на тому, що він буде писати, і написав все-таки заяву, і потім йому теж кажуть: «А що? У вас же є житло?» — «Яке житло?» І знаєте, що йому відповіли? Йому відповіли: «Ви ж у казармі живете».

Олена Сапожнікова: А ви йому що порадили, як діяти?

Наталія Кожина: А ми йому порадили залишити там свою заяву, дочекатися відповіді, і якщо та відповідь не буде відповідати закону і буде порушувати його права, ми складемо йому позов до суду, бо внутрішньо переміщена особа має право ставати на облік саме за місцем своєї реєстрації, на той час проживання і неважливо, як довго він мешкає в тій місцевості, рік чи місяць, має право ставати на квартирний облік от за своєю довідкою реєстрації.

Олег Шинкаренко: До чого може довести ця постановка на квартирний облік? 

Наталія Кожина: Це перша вимога для людини, яка потребує поліпшення житлових умов, потрібно стояти на квартирному обліку.

Олег Шинкаренко: От він став, і що тоді відбудеться.

Наталія Кожина: Якщо він має право на участь у такій програмі, він тоді пише заяву на це, так і чекає, коли з бюджету будуть виділені кошти, коли будуть визначені забудовники, коли забудовники почнуть щось робити або коли будуть визначені ті банківські установи, де вони зможуть брати кредити, і так далі.

Олена Сапожнікова: От є різні думки, що тільки в Київській області 31 тисяча це лише ветеранів АТО без внутрішньо переміщених осіб, яких тут просто у багато разів більше, якщо так очікувати, що в наступному році буде виділено фінансування, так років 50-100 потрібно, щоб реалізувати цю програму, і хто доживе з цих усіх ветеранів АТО до того дня? В мене виникають великі питання.

Наталія Кожина: Передадуть нащадкам свою чергу, місце у черзі. Ми знайшли ще одну можливість, яку дає законодавство: отримання житла за рахунок відумерлої спадщини, безхазяйного майна. Що це таке? Закинуті будинки в сільській місцевості або земельні ділянки, на яких щось починали будувати або будували, а воно розвалилося з роками, люди ніколи туди не з’являються, тобто все те безхазяйне майно або майно, на яке нащадки не подалися, як на право власності. Його досить багато, ми зробили запити по місцях, наприклад, до Нікополя, до Жовтих Вод, Кривого Рогу, Павлограда, Синельникова, і ми отримали відповіді. Є таке майно, і його можна перевести на баланс місцевої громади, а потім видавати як житло для тих же переселенців, для тих же учасників АТО, багатодітних родин та інших категорій громадян.

Олена Сапожнікова: А чи захоче місцева влада потім, поставивши собі на баланс, віддавати це внутрішньо переміщеним особам і ветеранам АТО?

Наталія Кожина: Знаєте, якщо вони взяли собі на баланс, то собі в карман вони його не покладуть, бо це вже буде корупція, тому подібне, якщо це все буде відомо, то звичайно хтось там може постраждати.

Олена Сапожнікова: Скажіть, будь-ласка, як можна до вас звернутися в громадську приймальню УГСПЛ, щоб отримати пораду?

Наталія Кожина: Так, звичайно, звернутися можна до нас за нашими телефонами, це мобільні: 095 903 33 61, 068 662 00 09.​ Адреса: місто Дніпро, вулиця Святослава Хороброго 31, офіс 30. Ми надаємо безкоштовну правову допомогу, це можуть бути і консультації, і надання правової інформації, і складання позовів, скарг, заяв, звернень, тощо. Тобто ми от сьогодні починаємо цю роботу, збираємо інформацію стосовно безхазяйного майна і хочемо сформувати такий простий механізм, яким могли би керуватися в місцевих радах, не тільки в великих містах, а навіть в маленьких селах і селищах, тому що це дуже така складна юридична процедура вона пов’язана із судовими витратами, із дуже таким певним часом, провести оцінку, поставити на баланс і ще щось зробити. І якщо буде такий простий механізм, і це може в якійсь мірі спростити житлове питання для певних категорій громадян.

Олена Сапожнікова: Тобто ви можете допомогти випрацювати конкретний алгоритм дій, порадити як правильно звернутися до місцевої влади і як діяти?

Наталія Кожина: І як самій місцевій владі діяти в цій ситуації. Я розумію, що якщо у місті Дніпро є шість юристів у штаті, в Жовтих водах — два, а в якомусь маленькому селі жодного юриста немає в штаті, а комусь потрібно і позови складати і щось робити, то це дуже складно.

Олег Шинкаренко: Держава була явно не готова до того, що з’явиться так багато бездомних людей, і це цілком зрозуміло: російська агресія виникла абсолютно несподівано. І ще менше можна було очікувати на те, що російські війська багато років знищуватимуть житловий фонд українців. Ми поки що не бачимо однозначного вирішення цієї проблеми і тим більше на це немає грошей. Що робити надалі просто невідомо, але якщо ви принаймні станете на квартирний облік — це вже перший крок, щоб отримати своє житло.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.