Правова Абетка: скарга Меджлісу до Європейського суду

10 квітня 2017 - 13:19 144
Facebook Twitter Google+
Меджліс поскаржився на заборону з боку окупаційної російської влади до Європейського суду. Які ж будуть правові наслідки цієї скарги?

29 випуск подкасту «Правова Абетка» на Громадському Радіо. Подкаст Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова абетка» виходить за підтримки мережі громадських приймалень та Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Цей випуск із юристами Анастасією Мартиновською та Оленою Проценко присвячений скарзі від Меджлісу кримськотатарського народу до Європейського суду з прав людини.

Олег Шинкаренко: Меджліс кримськотатарського народу направив заяву до Європейського суду з прав людини в зв’язку з тим, що після окупації Кримського півострову Російська влада визнала Меджліс екстремістською організацією та заборонила його діяльність. Меджліс та його членів в Європейському суді представляють Українська гельсінська спілка з прав людини, яка знаходиться у Києві, Європейський центр з захисту прав людини і EHRAC, він базується у Мідлсекському університеті у Лондоні та правозахисний центр «Меморіал» із Москви. Це перша справа у якій EHRAC співпрацюватиме в Європейському суді одночасно з українськими та російськими партнерами, і це є важливим моментом для нашої міжнародної співпраці у судових процесах в області прав людини. Нагадаємо, що у лютому 2014 року, організація яка називає себе «Верховний суд Республіки Крим» оголосила Меджліс екстремістською організацією. Апеляція на це рішення була відхилена Верховним Судом Російської Федерації 29 вересня 2016 року. Згодом кілька членів Меджлісу зазнали і продовжують зазнавати загроз та переслідувань з боку російської влади. Десятеро з них були звинувачені в адміністративних або кримінальних правопорушеннях за так звані незаконні зібрання і один з них знаходиться у в’язниці. Мустафі Джемілеву, колишньому голові меджлісу та провідному захиснику прав кримських татар, а також Рефату Чубарову, голові Меджлісу, заборонено в’їзд до Криму. Також низка кримськотатарських ЗМІ були заборонені або зазнали переслідувань. Багато кримських татар було змушено виїхати на материкову частину України.

Олена Сапожнікова: Олеже, я би хотіла відзначити, що оскільки у нас «правова абетка», ми будемо використовувати сьогодні слово «Меджліс кримськотатарського народу», і я хотіла би озвучити що «Меджліс кримськотатарського народу» - це представницький орган кримських татар подібний до парламенту. Так щоб слухачам було більш зрозуміло, про що ми говоримо, якщо для когось ця тема буде новою.

«Меджліс кримськотатарського народу» — це не парламент, а громадська організація

Олег Шинкаренко: Але треба уточнити, що це все ж таки не кримськотатарський парламент, оскільки це просто громадська організація.

Олена Сапожнікова: Так, щось подібне, якщо простішими словами. Згідно з їхнім статутом, метою Меджлісу є подолання наслідків геноциду вчиненого проти кримських татар московською владою.

Олег Шинкаренко: Я знаю що вони довгі роки боролися за визнання цієї громадської організації кримськотатарським парламентом, але українська влада так цього і не зробила, вона не визнала його парламентом.

Олена Сапожнікова: Так, але їхньою метою є відновлення прав і національно-культурного самовизначення. І до речі він колись був розташований в Сімферополі і був в них гарненьких будинок, дивилася фотографії, та можливо Анастасія і Олена ви бачили вживу цей будинок. Кажуть, що він конфіскований російською владою, так?

nastya_olena.jpg

Олена Проценко та Анастасія Мартиновська // Громадське Радіо
Олена Проценко та Анастасія Мартиновська
Громадське Радіо
Анастасія Мартиновська: Так, цей будинок належав фонду «Крим» — це благодійна організація, яка підтримує кримських татар і нажаль окупаційна влада його забрала в цієї благодійної організації.

Олег Шинкаренко: Анастасіє, скажіть, а чому Гельсінська спілка взагалі була зацікавлена у підтримці скарги Меджлісу?

Анастасія Мартиновська: Взагалі, ситуація, яка виникла в зв’язку з забороною Меджлісу, — це один з яскравих прикладів, як у Криму відбувається придушення будь-якого інакомислення. УГСПЛ не могла пройти повз цю справу, особливо враховуючи, що вона дуже цікава з юридичного погляду також для роботи юристів. Заборона Меджліса може потягнути за собою притягнення до відповідальності взагалі будь-якого кримського татарина. Я спробую трохи пояснити. Якщо слідувати логіці окупанта і прийняти позицію, що Меджліс то є організація, то участь в її створенні брали усі кримські татари, тому що Меджліс обирається «курултаєм», це такий національний з’їзд, а делегати «курултаю» обираються усіма кримськими татарами та членами їх родин.

Олег Шинкаренко: А скільки зараз справ розглядається в Європейському Суді стосовно кримських подій?

Анастасія Мартиновська: Взагалі, відповідно до офіційних даних Суду, загалом на розгляді в Європейському Суді перебуває близько трьох тисяч індивідуальних скарг, а також три міжнародні скарги стосовно подій в Криму та на сході країни.

Олег Шинкаренко: А чим ця скарга Меджлісу відрізняється від інших кримських справ в ЄСПЛ?

Анастасія Мартиновська: Фактично тим, що по-перше, своєю значущістю для великої кількості населення, тому що ця заборона, як я казала, стосується усіх кримських татар разом. І по-друге, це те, що самі по собі статті, порушення яких відбулося, це 6-та стаття, право на справедливий суд, та це стаття 18-та.

Олег Шинкаренко: Тобто різниця така, що скарга була масова від Меджліса, а всі інші скарги вони поодинокі.

Анастасія Мартиновська: Ні, також були групові скарги, які подавалися групами з певних порушень. Серед іншого, це дуже великий резонанс цієї справи. Неодноразово так званий генеральний прокурор Криму – Наталя Поклонська — давала інтерв’ю з цього приводу, і взагалі для окупаційної влади ця справа була показовою. Вони намагалися показати, що їх вже майже ніщо не стримує в тому аби утісняти права людей на півострові.

Олег Шинкаренко: Як відбувається співробітництво поміж трьома організаціями? І в чому взагалі полягає робота кожної?

Олена Проценко: Російські правозахисники з організації «Меморіал» вели справу на національному рівні, тобто в Російській Федерації. Вони готували апеляційну скаргу Меджлісу та виступали від його імені у Верховному суді Російської федерації. Оскільки сам розгляд справи на національному рівні був проведений у Росії. Що ж до підготовки скарги до ЄСПЛ, тут робота правозахисників була розподілена за статтями Конвенції, на які власне скаржиться Меджліс та його члени.

Олег Шинкаренко: А на які, нагадайте, статті він скаржиться?

Олена Проценко: По-перше, Меджліс скаржиться на порушення статті 6-ої — це право на справедливий суд, там є декілька аспектів. Ми стверджуємо, що Меджліс було заборонено судом, який не мав юрисдикції виносити взагалі таке рішення. Звісно, ми наголошуємо на тому, що Верховний суд Республіки Крим не був створений на основі закону, оскільки він створений російською окупаційною владою і суперечить українському законодавству, а також і міжнародному законодавству у цій сфері. Перше рішення, яке було винесено Кримським судом, рішення щодо заборони Меджлісу набуло законної сили 29 вересня 2016 року.

Перше рішення, яке було винесено Кримським судом, щодо заборони Меджлісу набуло законної сили 29 вересня 2016 року.

Олег Шинкаренко: Яка роль цієї організації EHRАC (Європейський центр захисту прав людини)? Навіщо він підключився?

Олена Проценко: Це британська організація. Вони є дуже авторитетною організацією у сфері прав людини, і у цій справі вони виступали у якості так званих менторів. Тобто українські та російські правозахисники фактично підготували повний текст скарги, а британці виступили як ментори. Вони надали свої коментарі, надали свої поради, пропозиції щодо того як можна підсилити аргументи і зробити їх більш переконливими для того, аби справа мала перспективи у Європейському суді.

Олег Шинкаренко: А як саме вони їх підсилили?

Олена Проценко: Вони порадили порівняти ситуацію, яка склалася наразі у Криму із ситуаціями, які вже раніше були розглянуті Європейським судом щодо Туреччини і окупованої частини Кіпру, тому що там, в принципі, такі питання вже були підняті перед Європейським судом і Суд вже зробив певні висновки. На жаль, вони не на нашу користь, тобто в деяких випадках Європейський суд визнав, що ті суди були встановлені відповідно до закону, але ми маємо іншу позицію, і ми намагалися зробити акценти і провести таку лінію, щоб розмежувати ці ситуації, та показати, що наша ситуаціє є іншою, і що суди які наразі функціонують в Криму, вони заполітизовані, і в багатьох випадках вони не здатні виносити правосудні і справедливі рішення.

Олег Шинкаренко: Я так і не зміг зрозуміти, як це так, Європейський суд з прав людини визнав легітимними окупаційні суди?

Анастасія Мартиновська: Дивіться, там така ситуація, що суди мають відповідати певним критеріям, так?

Олег Шинкаренко: Там має бути суддя.

Анастасія Мартиновська: Майже так. Серед іншого, одним з головних критеріїв є те, що особа має вільний доступ до цього суду, і вона дійсно може до нього звернутися, і суд насправді розгляне її скаргу, і цей суд також має відповідати певним критеріям, які стосуються незалежності. Тому тут ми і підіймали питання щодо справи Меджлісу, що ці суди не відповідають питанням незалежності, що судді, які наразі знаходяться на півострові, вони повністю залежать від окупаційної влади.

Олег Шинкаренко: Як ви це доводили?

Олена Проценко: Ми посилалися на численні звіти міжнародних організацій, таких як Amnesty International та Human Rights Watch, які у своїх звітах наводили дуже багато прикладів. Тобто, вони аналізували справи про затриманих і політв’язнів, наприклад справа Іллі Умерова, справа Еміля Курбедінова. Вони наводять дуже багато фактів, яка насправді ситуація у Криму з правами людини і з цього роблять висновок, що суди, які там наразі існують і функціонують, вони не є незалежними та неупередженими. Таким чином, ми головний акцент робили на ці звіти і також додавали докази, які ми отримали особисто. Наприклад, це показання суддів, які раніше працювали у Криму за «українських часів» і були змушені виїхати після анексії.

olena_sapozhnikova.jpg

Олена Сапожнікова // Громадське Радіо
Олена Сапожнікова
Громадське Радіо
Олена Сапожнікова: Так, хотіла би відзначити, що сьогодні у нас тема обговорення «скарга Меджлісу проти російської влади», ми говоримо про звернення до Європейського суду з прав людини. Тобто ми трішки, щоб не заплутувати людей, то ми назвали позов, але до Європейського суду з прав людини юристи направляють заяву. І тому тут невеличке прохання не плутати, що в національному законодавстві називається позовом, то звернення до Європейського суду це заява або ще інколи кажуть скарга. І ще хотіла б відзначити, що тут юристи піднімали не тільки питання, наскільки мені відомо, права на справедливий суд, що була порушена стаття 6 Конвенції. Також піднімалися ще інші порушення прав. Будь-ласка, скажіть, які саме?

Анастасія Мартиновська: Ну, це перш за все, стаття 11 Конвенції, — це те що стосується права на свободу мирних зібрань, це якраз те, що стосується безпосередньо заборони цієї організації, Меджлісу як організації. Це стаття 7, тому що заборона Меджлісу може привести до кримінальної відповідальності усіх кримських татар, і окупант може використовувати цей механізм на свій розсуд з будь-якою метою.

Олена Сапожнікова: Це те, що вони не пускають їх до Криму можна пов’язати з 7 статтею, чи ні? Чи це трішки інше?

Анастасія Мартиновська: Ні, це трішки інше. Те, про що ми кажемо, це, наприклад, кримінальна відповідальність за створення екстремістської організації або за участь в екстремістській організації.

Олена Сапожнікова: Тобто оті засновники вже можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності?

Анастасія Мартиновська: Так, так.

Олена Сапожнікова: Але чому вони хочуть поїхати до окупованого Криму? Для чого? Вони ж розуміють цю ситуацію?

Анастасія Мартиновська: Я не можу казати за них, я не можу читати їх думки, але я думаю що можливо це їхній вияв підтримки свого народу і це взагалі бажання повернутися додому. Я знаю, що у багатьох з них там ще залишаються родини.

Олена Проценко: Я хотіла б додати, що в контексті статті 7 Конвенції, ми описували не чіткість антиекстремістського законодавства, яке існує у Росії, тому що воно написано в дуже широких термінах і дуже нечітке та розмите, і під це законодавство можна, за бажання, підвести будь-яку організацію, яка є в Росії. Тобто, цей законодавчий механізм — він не чіткий, і він надає дуже великі повноваження владі та прокуратурі.

Олена Сапожнікова: В засобах масової інформації ще йдеться про статтю 18 Конвенції. Можете уточнити, до чого тут ця стаття 18? Що це таке?

Анастасія Мартиновська: Дивіться, заявники скаржилися на те, що окупант фактично заборонив Меджліс не з метою припинення його якоїсь незаконної діяльності, а саме з метою покарання за його політичну позицію, що Крим є частиною України. Тут ми спиралися на те, що по-перше, що вже казала Олена Проценко, неоднозначне екстремістське законодавство. Це заяви високопосадовців, які ще перед тим, як було винесене рішення по справі, вже казали, наприклад, виконуючий обов’язки губернатора Криму, він казав, що будуть переслідувати усіх, хто не підтверджує, що Крим — це є частина Росії.

Олена Сапожнікова: А яким чином вони не підтверджували? Що вони вийшли на площу?

Анастасія Мартиновська: Мається на увазі, що усі ті хто не зняли українські прапори з будівель, так, наприклад, як чинив Меджліс, він не зняв.

Олена Сапожнікова: Через те, що прапор був на будівлі, їх звинуватили?

Анастасія Мартиновська: Серед іншого, так.

Олег Шинкаренко: Олено, скажіть, наскільки мені відомо, справи в ЄСПЛ розглядаються роками, іноді буває, що і десятками років. Ви робили якісь заходи з приводу того, щоб якось прискорити цей процес?

Олена Проценко: Так, дійсно, у цій скарзі ми попросили Європейський Суд про пріоритетний статус розгляду нашої скарги, але треба зазначити, що для цього необхідно навести якісь вагомі підстави. І ми у своїй скарзі якраз зазначили про те, що заборона Меджлісу означає потенційне переслідування дуже багатьох осіб, і не просто їхнє переслідування, не просто притягнення до якоїсь адміністративної відповідальності, тобто накладання штрафів, а це потенційна кримінальна відповідальність. Фактично, всі ці особи можуть опинитися за гратами, тому саме через те, що заборона Меджлісу становить от таку от загрозу, ми просили Суд про те, щоби наша скарга була розглянута якнайшвидше. І в принципі, ми маємо певні дуже гарні перспективи, що Суд погодиться на це і надасть нам пріоритетний статус розгляду.

Олег Шинкаренко: А що це за перспективи? Це просто ваше передчуття? Чи вже є щось таке з досвіду або ви маєте якісь відповіді з суду?

Олена Проценко: Ми вже вважаємо, що аргумент який ми навели, саме ця потенційна загроза для всіх кримських татар - це доволі переконливий аргумент, і тому ми сподіваємося, що Суд його візьме до уваги.

Олег Шинкаренко: А які перспективи справи в Європейському Суді? Як ви гадаєте, наскільки швидко вона буде розглянута?

Олена Проценко: Ну, я не можу сказати наскільки швидко, тому що Європейський Суд - він непередбачуваний, але будемо сподіватися, що найближчим часом.

Олена Сапожнікова: Він непередбачуваний в строках, а так то він передбачуваний тим, що він встановлює порушення прав людини, а от у строках він занадто непередбачуваний.

Олена Проценко: Він нікому не зобов’язаний звітуватися з цього приводу, це їхня внутрішня процедура, тому ми не можемо вплинути, ми можемо лише попрохати.

Олег Шинкаренко: Цікаве ще є дуже питання: якщо навіть буде рішення винесене на користь Меджлісу, то які можуть бути правові наслідки? Європейський суд же не буде відправляти якусь воєнізовану бригаду для того, щоб виконувати своє рішення.

Анастасія Мартиновська: Дивіться, взагалі рішення ЄСПЛ автоматично не скасовує рішення, яке було прийнято Російською Федерацією, тому визнання порушення статті 6 Конвенції може дати правові підстави для перегляду цієї справи. Право на справедливий суд. Але наразі існує і негативна тенденція, коли Російська Федерація фактично ухиляється від виконання рішень Європейського Суду. Так нещодавно в результаті розгляду Конституційним судом Російської Федерації, Росія відмовилася виконувати рішення щодо права на голосування засуджених. Вони посилаються на те, що ці рішення Європейського Суду втручаються у внутрішні справи держави та порушують конституцію Російської Федерації.

Олег Шинкаренко: Це, до речі, вони в цьому не одинокі бо, наприклад, така сама ситуація у Британії, там теж заборонили голосувати в’язням, і в’язні ці виграли Європейський Суд, і все одно Британія не дозволяє в’язням голосувати.

Анастасія Мартиновська: Так, але Британія не була такою зухвалою, як Російська Федерація, з того приводу що Британія просто не виконує ці рішення, а Російська федерація в результаті рішення Конституційного суду визнала рішення ЄСПЛ таким, що не відповідає її Конституції.

Олена Сапожнікова: Я би хотіла уточнити, що не всі рішення Європейського Суду. Просто є можливість кожне з рішень Європейського суду переглядати на його конституційність чи ні. Тобто тут вони будуть дивитися, чи це рішення є «зручним» до використання чи ні. То не всі автоматично рішення.

Анастасія Мартиновська: Але я думаю, що рішення щодо Меджлісу, воно не буде зручним.

Олена Сапожнікова: Можливо, якраз це рішення Російська Федерація і прийме до виконання.

Олег Шинкаренко: В найкращому разі Російська Федерація погодиться з рішенням Європейського суду, в найгіршому — не погодиться і просто не буде його виконувати. А якщо вона не буде його виконувати, які це матиме правові наслідки?

Анастасія Мартиновська: Ну, взагалі механізм виконання рішень Європейського Суду досить складний, але серед іншого за виконанням рішень Європейського Суду слідкує Комітет Міністрів Ради Європи. Ті механізми, які вони використовують це, здебільшого, як на мене, політичні важелі, аніж якісь суттєві юридичні.

Олег Шинкаренко: Але ця організація не зможе застосувати якісь економічні санкції проти Росії або не може взагалі ніяк на неї впливати. Тобто вона обмежиться просто заявами.

Анастасія Мартиновська: Теоретично вони можуть це зробити, але враховуючи те, що це дуже політичний орган, зазвичай вони не роблять якихось рішучих кроків.

Олег Шинкаренко: Тобто, власне, ніяких особливих наслідків в результаті позитивного рішення щодо меджлісу нам не доводиться очікувати?

Олена Сапожнікова: Це занадто критично до Європейського суду. А як же ж Європейська спільнота? Коли буде рішення Європейського Суду, Європейська спільнота відгукнеться, і саме ця спільнота країн Європейського Суду може накласти економічні санкції.

Олег Шинкаренко: І ми з вами всі будемо сподіватися на те, що Європейська спільнота якось вплине на цю ситуацію.

 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.