Слухати

1750 дітей з Донбасу потрапили в інтернати, — Катерина Залєвська

09 червня 2016 - 11:22 185
Facebook Twitter Google+
Про захист дітей та Саміт супергероїв, який відбувся 7 червня у Києві, розповідає менеджерка з комунікацій і розвитку благодійної організації «Надія та житло для дітей» Катерина Залєвська

dsc09528.jpg

Катерина Залєвська // «Громадське радіо»
Катерина Залєвська
«Громадське радіо»

Саміт супергероїв для дітей — це міжнародна конференція, присвячена реформуванню системи захисту дітей, за участю міжнародних експертів, фахівців, медійників, айтішників, представників бізнесу і громадських організацій. На саміті були представлені доповіді і проведені тематичні сесії зі спільним обговоренням та напрацюванням перспективних рішень.

Василина Думан: Чому ви обрали поняття «супергерої»?

Катерина Залєвська: У всіх людей є супер-сили, навіть якщо ми про них не здогадуємось. І їх можна використати на благо дітей. Ми намагались це донести — що кожен може допомогти. Кожен може стати супергероєм, щоб забезпечити адекватне майбутнє і собі, і співіснування в державі.

Ірина Соломко: Такий формат в Україні був вперше?

Катерина Залєвська: Так, це вперше, коли ми зробили спробу вийти за рамку сфери соціального захисту дітей. Ця сфера не має обмежуватись питанням як залишити дітей в сім’ї чи дати їм нову сім’ю. Тому ми намагались залучити фахівців інших сфер.

Діти — це майбутнє кожного з нас, неважливо чи маємо ми дитину в сім’ї, чи це діти в інтернатах. Той підхід, який ми просуваємо — потрібно максимально інвестувати в дітей. Кожна вкладена гривня чи зусилля мають дати результат у вигляді благополуччя дитини і сім’ї.

Василина Думан: Що нового можна вигадати у сфері роботи з дітьми?

Катерина Залєвська: Ми намагаємось не придумувати велосипед, а використовувати для України те, що вже було придумано, застосовувати європейський досвід. Це, в першу чергу, методики роботи з дитиною в умовах України. Зараз в центрі системи роботи з дітьми сама система —медичні комісії, інтернати, соціальні центри. І ця система не бачить конкретну дитину і конкретну проблему.

Ми пропонуємо, щоб в новій системі всі дії щодо дитини в першу чергу виходили з потреб дитини. Для цього треба вивчати кожну ситуацію індивідуально.

Ірина Соломко: Тобто це в принципі зміна філософії роботи соціальної сфери?

Катерина Залєвська: Так, це створення нової людиноцентрованої система. Коли діти діляться, наприклад, не за віковим принципом, а до кожного індивідуальний підхід.

Василина Думан: Чому на саміт запросили представників бізнесу, айтішників, медійників?

Катерина Залєвська: Ми просили айтішників подати нам прототипи рішень, які могли б бути використані в соціальній сфері. Нам запропонували створити інформаційну платформу з даними про всіх дітей і їхні проблеми, можливістю для батьків оформити документи на усиновлення, для дітей залишити якийсь фідбек.

Якась загальна база, яка б давала легкий і швидкий доступ до всього, що стосується дітей. І, головне, яка б дозволяла моніторити і аналізувати результати.

Ірина Соломко: Як ситуація на сході України вплинула на соціальну сферу?

Катерина Залєвська: Насправді, ситуація на сході спричинила збільшення кількості дітей в інтернатах, туди потрапили близько 1750 осіб. Часто, це діти, у яких сім’ї залишились на окупованих територіях, а їх вивезли задля безпеки.

Але питання в тому, що війна на сході виявила реальні проблеми в соціальній сфері — все працює «вручну». Ефективних рішень, механізмів немає. Наприклад, служба у справах дітей, яка переїхала з Луганська, має два старих комп’ютери і без інтернету. Про яку ефективність і реагування на потреби дітей можна говорити?

Ірина Соломко: Останні роки в Україні простежувався курс на створення будинків-інтернатів сімейного типу?

Катерина Залєвська: Курс на сімейні форми виховання дійсно був взятий, ця форма дуже розвинулась. Нещодавно прийняли закон, який дозволяє впроваджувати патронат. Але цього недостатньо. Бо корінь проблеми — існування сімей, в яких кризові ситуації не вирішуються, не зникає. Коли сім’я потрапляє в критичну ситуацію, держава не дає можливості це вирішити.

Багато дітей мають сім’ї, де батьки не позбавлені батьківських прав. Але через бідність вимушені віддавати дітей в інтернати.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.