Слухати

Балістична експертиза гальмує справи Майдану

21 листопада 2016 - 15:47
FacebookTwitterGoogle+
Ми розуміємо всі ці проблеми і будемо йти стільки, скільки треба, і користуватися тими методами, які будуть належними для досягнення мети, — Віталій Тітич, адвокат

15 133 759_1 165 391 906 882 492_1 555 845 407_o.jpg

Віталій Тітич // «Громадське радіо»
Віталій Тітич
«Громадське радіо»

Віталій Тітич, адвокат родин Небесної сотні, та Ігор Чернецький, постраждалий, координатор Ініціативної групи поранених та постраждалих на Майдані, розповідає про перебіг розслідування справ Майдану.

Любомир Ференс: Як просувається процес розслідування справ Майдану? Наскільки мені відомо, зараз Юрій Луценко та очільник Департаменту спецрозслідувань пан Горбатюк полетіли до Гааги, щоб обговорити можливості розгляду Міжнародним кримінальним судом злочинів, здійснених проти учасників Революції Гідності. Для чого взагалі потрібні ці поїздки?  

Віталій Тітич: Для мене це доволі дивна поведінка в тому контексті, що вона здійснюється у публічній площині.

Україна відкрила юридичне провадження стосовно справ Майдану ще у вересні 2014 року. Вона досі не ратифікувала і не є членом Римського статуту, відповідно не є стороною Міжнародного кримінального суду. 

Прокурор Міжнародного кримінального суду, відповідно до процедури, почала процес попереднього вивчення. Зараз це попереднє вивчення знаходиться на другій стадії. Взагалі є чотири стадії. Якраз на 2-ій стадії має бути встановлена юрисдикція суду на ці справи. Головне питання, яке було у минулому звіті, це те, що прокурор не побачила на сьогодні у справах ознак злочину проти людяності. Їх кваліфікують як тяжкі злочини.  Після того, як прокурор встановить, що цих ознак достатньо, третім етапом буде етап прийнятності, який визначається таким поняттям як взаємодоповненість, компліментарність.

Тобто прокурор має встановити, що Україна не хоче і не бажає проводити розслідування по відношенні до цих осіб. Тому доволі дивно, що прокурор України їде в Міжнародний кримінальний суд, розуміючи, що третім етапом цього суду буде якраз доведення факту бездіяльності українського суду, оскільки він, відповідно до посадових обов’язків, мав організувати дане розслідування на національному рівні.

Любомир Ференс: Як взагалі просувається процес розслідування по справах Майдану? Як ставляться судді до процесу? Чи є якісь зрушення, якась динаміка по цих справах після 3-х років?

Віталій Тітич: Ми постійно намагаємось інформувати громадськість стосовно стану розслідування і руху, оскільки це наш єдиний інструмент щодо його просування.

Загалом ситуація наступна. Департамент Горбатюка, який працював, як міг, фактично, був розформований під приводом необхідності передачі справ до суду стосовно Януковича. Це неадекватна дія та оцінка. І ключовий момент, який був є і залишається після цього — це неналежне забезпечення вказаного Департаменту ресурсами, як людськими, так і технічними та матеріальними. За таких умов, як працює цей Департамент, він нарозслідував аж занадто багато, як на мене. Але цього недостатньо, як на думку громадськості, так і на думку потерпілих.

Євгенія Гончарук: Пане Ігоре, а ви як відчуваєте, процес рухається?

Ігор Чернецький: Особисто моя справа почала розглядатися в суді ще з липня 2015 року, і повномасштабного розгляду, по суті, ще не було. Термін тримання під вартою подовжують кожних два місяці. Двоє підозрюваних по моїй справі знаходяться під вартою. Судді теж змінюються кожні три-чотири місяці. Зрушень ніяких. Фактично, до суду ходять лише наші адвокати. Ми продовжуємо і далі боротись в цій державі і на її кордонах, тому на сам суд часу ходити немає.

Євгенія Гончарук: А якщо говорити по членах Ініціативної групи, там ситуація краща?

Ігор Чернецький: Моя справа — найбільш просунута. За інші взагалі складно говорити. Три тижні тому одного з членів нашої ініціативної групи запросили до Генпрокуратури для ознайомлення з матеріалами справи, тобто, фактично, її ще в суд не передавали.

Євгенія Гончарук: А всі інші на якому етапі?

Ігор Чернецький: На етапі передачі до суду, я так розумію. Але скільки воно буде тягнутися — важко сказати.

Євгенія Гончарук: Коли йшлося про переформатування справи, тобто про її передачу в інше управління, найбільшим ризиком називали об’єднання всіх епізодів в одну справу. Зараз яка ситуація?

Віталій Тітич: Головна епопея з цим об’єднанням справ полягає в тому, що більшість тексту навіть офіційних осіб, які коментували цю ситуацію, не має жодного відношення до кримінального права і взагалі це важко перекласти на юридичну мову. Очевидно, ті, хто виступав проти цього, в тому числі адвокати, намагаючись зрозуміти, що мав на увазі Генеральний прокурор, оперували очевидними речами.

Зокрема, один епізод може включати багато суб’єктів, і стосовно різних суб’єктів кримінальні провадження перебували на різних стадіях, але строк, зокрема щодо запобіжних заходів, які вживаються, і строк самого, визначеного КПК розслідування, визначається по першому суб’єкту.

Об’єднання цих епізодів в одну справу призведе до порушення строків, які вже по деяких особах закінчуються. 

Любомир Ференс: Ваші очікування і перспективи, скільки ще будуть тривати судові засідання, наприклад, у справах вбивств на Майдані? Наскільки сильною є доказова база? Наскільки мені відомо, завтра суд знову має піднімати питання обрання запобіжного заходу для колишніх беркутівців, які брали у цьому участь. Скільки ще будуть тривати суди, щоб довести вину чи виправдати працівників спецпідрозділу «Беркут»?

Віталій Тітич: Важко сказати, скільки вони ще триватимуть. Весь процес ми стоїмо в черзі на єдиний мікроскоп в Україні, на якому мають провести комісійну балістичну експертизу. Балістика – це основа цього розслідування.

За три роки, знаючи стан цієї галузі, і розуміючи, що Україна зараз знаходиться в стані війни, відповідно, балістичні експертизи будуть ключовими для всіх кримінальних проваджень, які є. Але ми не маємо на чому і як їх проводити. А їх вже накопичилось близько тисячі. Це стосується не лише справа Майдану, в такій же ситуації знаходиться будь-яке кримінальне провадження з використанням кримінальної зброї, і про це ніхто не говорить. 

Євгенія Гончарук: Процес буде тривати ще досить довго, чи є якесь уявлення про те, чим будуть займатися учасники Ініціативної групи, якщо процес буде затягуватися?

Ігор Чернецький: Відверто кажучи, основне наше завдання — це те, щоб не забули в соціальному аспекті всіх поранених і постраждалих на Майдані: надання якихось пільг, соціального забезпечення. Тому що, якщо взяти від 2014 року до теперішнього часу, ми віднаходимо постраждалих, які не хотіли звертатися ні в правоохоронні, ні в медичні  органи, для того щоб це все засвідчувати. Ми, можна сказати, притягуємо їх за вуха, тому що потрібно знати всі епізоди. Це краще, в першу чергу для, наших адвокатів, тому що так вони зможуть скласти повну картину подій на Майдані.   

Яка наша подальша дія буде, якщо не буде подальшого розслідування — ми ще над цим не задумувалися. В мене постійно крутиться в голові закон Савченко. Якщо взяти до уваги, що підозрювані по моїй справі сидять під вартою з січня 2015 року, а у січні цього року буде вже два роки, відповідно, по закону Савченко, це 4 роки. Тому вони затягують справу для того, щоб їх потім відпустити. Чому це так, і як з цим боротися я не знаю.

Любомир Ференс: Які настрої серед родин? Чи люди хочуть рухати справу далі, чи вже помалу зневіряються?

Віталій Тітич: Я представляю 15 потерпілих. З кожною людиною я працюю, розмовляю, в тому числі і психологічно. У нас є бачення цього процесу, ми розуміємо всі ці проблеми і будемо йти стільки, скільки треба, і користуватися тими методами, які будуть належними для досягнення мети.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.