Слухати

Без акредитації працювати у «ДНР» було неможливо, — журналістка

12 травня 2016 - 11:04 192
Facebook Twitter Google+
Журналістка Дарія Курінна розповідає про роботу в Донецьку у квітні 2014 року, під час так званого референдуму. Та пояснює, що акредитація була необхідна, щоб хоч якось убезпечитись від затримань

dariya_kurinna.jpg

Дарія Курінна // «Громадське радіо»
Дарія Курінна
«Громадське радіо»

Тетяна Трощинська: У квітні 2014 року ти допрацьовувала в Донецьку?

Дарія Курінна: Так, я звільнилась у травні 2014. Працювала у муніципальній газеті, була однією з перших, хто отримав акредитацію в «ДНР».

Тетяна Трощинська: Це були дні референдуму?

Дарія Курінна: Так, референдум — це були останні дні моєї роботи, де вже стало зрозуміло, що працювати далі буде неможливо.

Тетяна Трощинська: Для чого була потрібна акредитація?

Дарія Курінна: Для українських журналістів це була хоч якась можливість себе убезпечити. Ті, хто захопили владу, не з Донецька, їм було байдуже на людей. Акредитація дозволяла хоч якось звільнитись від затримання.

Андрій Куликов: Не місцеві — це не з Донецька чи не з України?

Дарія Курінна: Не з України. З Ростовської області, Краснодарського краю.

Тетяна Трощинська: Хто з журналістів працював у ті дні?

Дарія Курінна: Іноземних журналістів було дуже багато. Вони активно звертались до українських за допомогою, за роз’ясненнями, бо було дуже важко зрозуміти, що відбувається. Також було дуже багато російських каналів.

Андрій Куликов: На журналістів нападали?

Дарія Курінна: Так, і це ще раз доводить, що владу захопили не місцеві.

Тетяна Трощинська: Зараз є багато коментарів, що акредитацію в «ДНР» і «ЛНР» люди з проукраїнською позицією отримувати не мають, що це зрада.

Дарія Курінна: Ці люди ніколи не працювали журналістами. Люди вимагають інформацію, вони хочуть бачити достовірні новини. А яким чином журналісти мають дізнаватись інформацію, якщо не бути на місці подій? Без акредитації це неможливо.

Тетяна Трощинська: Чи було з акредитацією легше отримати інформацію?

Дарія Курінна: Легше було тільки російським журналістам. До них ставились, як до героїв, виходили, все розповідали. А українським — ні.

Я навіть могла сказати, що я з «Ростов Інфо», щоб потрапити до захопленої будівлі. Як тільки чули російську назву, навіть не перевіряли.

Тетяна Трощинська: Тоді було відчуття, що Донецьк ось-ось звільнять. А що ви думаєте через два роки?

Дарія Курінна: Щодня надій стає все менше. Коли був штурм облдержадміністрації, 300 бойовиків забарикадувались, але наказу увійти не дали. Приїхав вночі Ахметов і сказав їм «я вас в обиду не дам». Ми зрозуміли, що нас зрадили не тільки правоохоронні органи.

Тетяна Трощинська: Журналісти подають заяви до правоохоронних органів про незаконне оприлюднення персональних даних?

Дарія Курінна: Було порушено законодавство. Зараз журналістам погрожують, намагаються ламати поштові скриньки, дзвонять. Журналісти мають позиватись і до сайту «Миротворець», до тих, хто оприлюднив дані і тих, хто погрожує.

Ми виконуємо свою роботу, ми маємо доносити інформацію. Якщо ми не постраждали по той бік конфлікту, то чого маємо страждати в мирних місцях?

Андрій Куликов: На скільки ти готова знову взяти акредитацію в «ДНР», щоб доносити інформацію?

Дарія Курінна: Я готова, але мене в «ДНР» побачити вже не захочуть. Акредитація — це був ультиматум в редакції «ви йдете і отримуєте». В той самий день, коли я її отримувала, мені наставили автомат в спину зі словами «якщо ти зрадиш Донбас, то…»

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.