Слухати

Владислава Осьмак, facebook / Скачати зображення

Чому спилюють барельєфи на Українському домі?

20 серпня 2016 - 13:45 1016
Facebook Twitter Google+
На Українському домі в центрі Києва почали демонтаж барельєфів, що викликало скандал у суспільстві. «Громадське радіо» розбирається у ситуації

18 серпня з Українського дому почали демонтувати барельєф зображував монументальну ходу радянського народу до світлого майбутнього. Цей об’єкт не був у переліку пам’яток, рекомендованих до знесення, але за наказом директора Українського дому Юрія Стельмащука процес демонтажу розпочався.

В студії «Громадського радіо» дискусію про доцільність демонтажу ведуть директор Українського дому Юрій Стельмащук, онук автора барельєфу, відомого українського скульптора Валентина Борисенка, Назар Білик, і телефоном підключається керівниця Центру урбаністичних студій НаУКМА Владислава Осьмак.

Юрій Стельмащук стверджує, що діє в рамках правового поля і наполягає на тому, що символам тоталітарного режиму не місце на будівлі в центрі України. Він називає Український дім центром ділового і культурного співробітництва, а не пам’яткою культури.

Владислава Осьмак заперечує йому, вказуючи на те, що барельєф на Українському домі не підлягає демонтажу, бо згідно закону про декомунізацію, який каже, що пам’ятка культури, створена до вступу в дію цього закону і яка не містить однозначних символів тоталітарного режиму, не підпадає під норми декомунізації.

Вона також наголошує, що Український дім знаходиться у списку щойно виявлених пам’яток культури і, відповідно, захищений державою. Відповідно, каже пані Владислава, самочинно своїм рішенням директор Українського дому не мав права робити будь-яких змін на фасаді Українського дому — це порушення закону про охорону культурної спадщини і перевищення службових повноважень.

Назар Білик, онук скульптора, який створив барельєф, каже, що демонтаж у тому вигляді, в якому він зараз відбувається, обурливий. Він не наполягає на тому, щоб барельєф залишився на фасаді Українського дому, але виступає за коректну і продуману декомунізацію, не «швиденько, до Дня Незалежності за три дні».

В студії працюють журналісти «Громадського радіо» Едуард Лозовий і Сергій Стуканов.

dsc08052.jpg

Юрій Стельмащук // «Громадське радіо»
Юрій Стельмащук
«Громадське радіо»

Сергій Стуканов: Чим ви керувались, коли видавали наказ про демонтаж барельєфів з Українського дому?

Юрій Стельмащук: Згідно закону про декомунізацію дана вивіска відповідає всім критеріям для того, щоб її зняли. Там є і напис «Аврора», і слова Леніна «вчитися, вчитися і ще раз вчитися», і рало, і молот — це всі символи тоталітарного режиму. Тому ми не порушували ніякий закон, не дивлячись на те, що цей барельєф і не був у рекомендаційному переліку об’єктів, які підлягають демонтажу.

Едуард Лозовий: Сам Український дім був у переліку щойно виявлених, знайдених культурних пам’яток, які просто наказом директора не підлягають зміні чи реконструкції. Ви не знали, що ваш об’єкт знаходиться у такому переліку?

Юрій Стельмащук: Знайдений і бути — це абсолютно різні речі. Знайдений — не підлягає під такі речі, а бути — тоді ми абсолютно не маємо права змінювати якісь рельєфи чи структури.

Едуард Лозовий: Чому не можна було обмежитись якимись косметичними змінами?

Юрій Стельмащук: Після Майдану Український дім був знищений на 70%, все викрадено, спалено. Сьогодні ми продовжуємо його окультурювати згідно чинного законодавства. Я вважаю, що режим, який знищив більше ста мільйонів людей не має права на існування. Український дім — це той заклад, який сьогодні представляє державу, і комуністичні символи на фоні Стели Небесної Сотні — це маразм.

Тому є конкретна принципова позиція — якщо будуємо країну, то вона буде збудована так, як цього вимагає народ, а не окремі громадяни, у яких хороше враження про комуністичний час.

Сергій Стуканов: На якій стадії зараз процес демонтажу барельєфу? Що потім з ним мають робити, чи зазнає він шкоди під час демонтажу?

Юрій Стельмащук: Барельєф буде демонтований і переміщений у фонди Українського дому. Планувалось все зробити до 24 серпня, але прийшов онук скульптора Валентина Борисенка, який створював цей барельєф, Назар, і попросив, що вони зі своєї ініціативи хотіли би зняти цю скульптуру більш професійно і зберегти, ми пішли на зустріч і погодились.

dsc08059.jpg

Назар Білик // «Громадське радіо»
Назар Білик
«Громадське радіо»

Сергій Стуканов: Яку ідею вкладав ваш дід у цей барельєф — це, справді, було зображення радянського міфу?

Назар Білик: Так, це частина оздоблення фасаду. Перед цим ми говорили, що там є відверта радянська символіка — зірки, серп і молот, але вчора ще раз більш детальніше оглядав барельєф і нічого такого не побачив. Там є люди, звичайні пролетарії, котрі з вірою в світле майбутнє йдуть і готові його будувати. Тобто відвертої пропаганди комуністичного режиму там немає, хоч вона, звичайно, опосередковано звучить,

Я не кажу, що цей барельєф має там бути. Я лише виступаю за коректну декомунізацію — не варварську, не швиденько до Дня Незалежності за три дні болгаркам розпиляти, а за декомунізацію усвідомлену, нормальну, цивілізовану.

Демонтаж, який робиться отак дуже швиденько, викликає обурення.

Сергій Стуканов: В принципі, можна було поєднати сучасну українську державу з ідеологією цього барельєфу?

Назар Білик: Я про це не кажу. Я кажу лише про те, що перелік пам’яток Радянської доби, які підлягають демонтажу, визначає експертна рада. Це вирішувати навіть не мені, і, тим більше, не пану директору. Я думаю, що це нормальний, цивілізований підхід.

Едуард Лозовий: Яка ваша ідея — що потрібно робити з барельєфом тепер, коли його демонтують?

Назар Білик: Перш за все, для демонтажу потрібен час, щонайменше два-три тижні, техніка, фінансування. А те, що я побачив — перерізані постаті, руки, голови немає. Потрібно коректно все вирішити, а не «швиденько», «по-бистрячку».

10 255 439_545 742 695 535 317_3 627 711 874 524 547 630_n.jpg

Владислава Осьмак // Владислава Осьмак, особистий архів
Владислава Осьмак
Владислава Осьмак, особистий архів

Сергій Стуканов: Якої ви думки щодо ситуації — чи підлягає барельєф на Українському домі демонтажу?

Владислава Осьмак: На превеликий жаль, пан Юрій припускається помилки, кажучи, що його дії цілковито підпадають під закони про декомунізацію. Якщо подивитися у переліку, визначеному Інститутом національної пам’яті, то там цього барельєфу немає.

Більше того, є чіткий пункт закону про те, що твори мистецтва, створені до вступу у дію законів про декомунізацію, не підлягають демонтажу, якщо вони не містять однозначних символів Радянської доби, які є, скажімо, не просто червона зірка сама по собі, а поєднання червоної зірки з серпом і молотом.

Тобто, строго кажучи, відповідно до законів про декомунізацію, цей барельєф не підлягає демонтажу.

Крім того, ще одна помилка або свідома маніпуляція, якої вжив пан Юрій — статус щойно виявленої пам’ятки історії чи культури автоматично надає будівлі чи якомусь об’єкту захисних статусів, які мають також і пам’ятки внесені до державного реєстру. Тобто навіть якщо об’єкт виявлено, але ще не внесено до реєстру, він уже має бути захищений державою.

Директор Українського дому не мав права робити будь-яких змін на фасаді

Відповідно, самочинно своїм рішенням директор Українського дому не мав права робити будь-яких змін на фасаді Українського дому — це є порушенням закону про охорону культурної спадщини і перевищення службових повноважень.

Едуард Лозовий: А як ставитись до закликів радикала пана Коханівського демонтувати пам’ятник Щорсу на перетині бульвару Шевченка і вулиці Петлюри, який є одним з небагатьох кінних пам’ятників? Цей пам’ятник — пам’ятка чи ні?

Владислава Осьмак: Пам’ятник Щорсу — це пам’ятка національного значення, відповідно за збереження чи демонтаж повну відповідальність несе міністерство культури України.

Ситуація навколо пам’ятника Щорсу внутрішньо дуже пов’язана з колізією з Українським домом. Декомунізація потрібна, але вона має відбуватися у впорядкований, цивілізований спосіб. Ми не повинні у способах здійснення декомунізації уподібнюватися комуністам, які нищили пам’ятники попередньої доби. В такий спосіб ми вбиваємо декомунізацію по суті.

Користуючись можливістю, хочу сказати пану директору Українського дому — пане Юрію, погано виконаний новий елемент, як от ви пропонували якісь світлові панно у кольорах українського національного прапору, який штучно вписано в цілісний ансамбль споруди, яка повністю виконана в стилістиці Радянського Союзу, не перетворить цю будівлю на не радянську.

Це лише загострює естетичний і, зрештою, ідеологічний конфлікт

Часткові втручання, тим більше, не продумані, судячи з того які проекти ви показували журналістам, не вирішує проблему, це лише загострює естетичний і, зрештою, ідеологічний конфлікт.

Сергій Стуканов: Що ви хочете розмістити на місці барельєфу?

Юрій Стельмащук: Я впевнений, що дію законно. Якщо буде потрібно, доведемо в судовому порядку. Якби це було зроблено у 1991 році, то у нас би не було питань про схід/захід, перший/другий сорт. Сьогодні на боці «ДНР» і «ЛНР» воюють прихильники тоталітарного режиму. Не те, щоб вони погані, просто виховані саме в такій ідеології.

Що стосується Українського дому там однозначно будуть українські символи. Настільки професійно, наскільки нам зараз вистачає ресурсів. Ми будемо будувати свою країну однозначно, не дивлячись на всі перипетії, не дивлячись на всю інтелігенцію.

Сергій Стуканов: Що значить будувати країну, не дивлячись на інтелігенцію?

Юрій Стельмащук: Мається на увазі, на такі звинувачення «не перебудуємо», «нічого не зміниться».

Едуард Лозовий: Кого ви покликали, щоб обговорити проекти заміни барельєфу?

Юрій Стельмащук: Це громадські організації, це не є люди високого професійного рівня, але люди, які розуміють, що будувати країну на комуністичних символах не можна.

Український дім — це не є архітектурна пам’ятка культури, це є центр ділового і культурного співробітництва. Заклад знаходиться в центрі України, тому будь-які тоталітарні вивіски не можуть мати місця.

Едуард Лозовий: Пане Назаре, чи маєте ви слово на завершення дискусії?

Назар Білик: Хотілося б ще згадати про те місце, де мають бути всі пам’ятки радянського часу. Директор Інституту національної пам’яті кілька місяців тому оголосив, що має бути збудований всеукраїнський музей, можливо, на території ВДНГ. Туди з усієї України звезуть рельєфи, пам’ятники, які не є не тільки віддзеркаленням ідей того часу, але і мистецьких, дуже важливих, змістів.

Цей музей необхідно створювати, щоб переосмислити нашу історію, щоб прийти, подивитись як це все було, але відсторонено, не варварськи, цивілізовано.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.