Слухати

Чи є життя після пенсії? Розказує хіпста-бабця Степанида Цвіт

16 грудня 2016 - 12:07 2117
Facebook Twitter Google+
Перший в житті ефір фотоблогерки Степаниди Цвіт відбувся на «Громадському радіо»

Фотоблогерка Степанида Цвіт (hipsta_granny) розповідає про ідею зареєструватися в Instagram та свою філософію життя.

Степанида Цвіт: В соцмережах я не перший день. Змінити образ та демонструвати його в Instagram мені запропонувала дочка. Коли ми запустили цей проект, він набрав великого розголосу, було дуже багато схвальних коментарів. Я в Instagram 10 днів.

Ірина Сампан: І маєте більше 2000 читачів.

Ірина Славінська: Важко чи легко бути яскравою?

Степанида Цвіт: Змолоду я любила виділитися. У мене завжди були яскраві речі. Я ніколи не ходила без макіяжу.

В моєму житті був такий період, коли я замислилася над тим, що вийшла на пенсію, дочка виросла. Тепер я займаюся духовними практиками, медитаціями. Вони змінили моє життя. Також я займаюся йогою.

За освітою я юрист, але ніколи не працювала за спеціальністю. 20 років я була приватним підприємцем. Я дуже втомилася і пішла з бізнесу. 5 років дуже мало спілкувалася з людьми. Я почала шукати себе. В 50 з гаком років я вперше взяла голку в руки і почала вишивати картини. Я мріяла малювати, але не вмію. Тепер я вишиваю картини відомих і невідомих художників.

Треба змінюватися, бо у нас не буде свого життя, якщо ми розчинимося в наших дітях  та онуках.

Ірина Славінська: Як знайти час для себе і залишити трохи персонального простору?

Степанида Цвіт: Коли онучка іде до школи, я вишиваю. Потім я готую обід. Далі знову вишиваю або медитую. Моя онучка – це моя подруга. Я не відгороджуюся, у нас є спільні інтереси. Ми любимо ходити на містичні фільми.

Ірина Сампан: Чи не важко вам спілкуватися зі своїми ровесниками?

Степанида Цвіт: Я дуже мало спілкуюся з ровесниками. Моя приятелька дивується, чому я пофарбувала волосся в синій колір. А вона телефонує мені і розповідає про депресію.

У мене немає часу на депресію.

Ірина Славінська: Як ви переживали перехід у пенсійний вік?

Степанида Цвіт: Я пішла з онучкою в поліклініку. Один молодий тато проривався без черги, я зробила йому зауваження. Він сказав: «А ты вообще молчи, 60-летняя старуха!» Я вирішила, що треба щось змінювати. Це був поштовх.

Не треба жити заради дітей. У них є своє життя. Відпустіть їх. Якщо вони зроблять помилки, то будуть їхні помилки. Людина робить помилки і вчиться на них. Треба просто спілкуватися з дітьми та онуками, знаходити спільні інтереси, проводити іноді разом час.

Ірина Сампан: Як витримати шквал критики на свою адресу?

Степанида Цвіт: Я вчуся не сприймати негативні думки.

Ірина Славінська: Ви відчуваєте наслідки вашої публічності?

Степанида Цвіт: Так, відчувається увага, до якої я не звикла. Але я не хочу залишати тих людей, які пишуть навіть з Аргентини, Італії. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.