Слухати

Хто має право на лікування від гепатиту коштом держави? — Відео

14 вересня 2016 - 12:33 797
Facebook Twitter Google+
З 2016 року в Україні запроваджують безінтерферонову терапію, курс лікування якої набагато менший, простіший та дешевший, — розповідає директор ВГО «Зупинимо гепатит» Дмитро Коваль

dmytro_koval.jpg

Дмитро Коваль // «Громадське радіо»
Дмитро Коваль
«Громадське радіо»

Дмитро Коваль, директор Всеукраїнської громадської організації «Зупинимо гепатит» у студії «Громадського радіо» розповідає про прогрес України у лікуванні вірусного гепатиту.

Тетяна Трощинська: Ми вже багато говорили на цю тему, але наскільки ми розуміємо лише розмов недостатньо. Давайте почнемо з поточної ситуації, а потім поговоримо про заходи і можливе запобігання хворобі.

Дмитро Коваль: На сьогодні існує державна програма, яка закінчується в цьому році, але залишились препарати у рамках закупівлі 2015-2016 років. Боротьба з державою почалась з 2009 року. У 2013 році була прийнята державна програма боротьби з вірусними гепатитами. На початку цього шляху ніхто не вірив в її реалізацію. Але з того часу програма діє і у нас закуповуються ліки. Хоча, крім цього, нею передбачені ще заходи, спрямовані на профілактику, діагностику і т. д. Важливо, що за цей час знижена вартість терапії. Якщо в Європі за курс лікування від гепатиту С треба заплатити десятки тисяч євро, в Україні – 900-1500 євро. У нас є затверджені національні стандарти лікування, які відповідають сучасним міжнародним нормам. В рамках програми з 2016 року буде закуповуватись безінтерферонова терапія.

Тетяна Трощинська: Що це означає?

Дмитро Коваль: Це означає, що людина буде лікуватися не один рік, а всього три місяці. Не треба щотижня колоти «Інтерферон», який має дуже багато побічних ефектів, основні з яких розвиваються через півроку після початку терапії. Таким чином, ефективність лікування підніметься з 50% до 92-98%.  В Європі навіть дивуються нашим успіхам щодо боротьби з вірусним гепатитом.

Тетяна Трощинська: Як це могло статися? Бо ми звикли, що все навпаки і ми завжди запозичуємо подібний досвід.

Дмитро Коваль: Це тільки здається, що у нас все добре. Насправді у нас не вистачає ліків, не впроваджуються заходи щодо діагностики і профілактики з боку держави.

Досягнення України полягає в тому, що ми змогли включити ці препарати одночасно з усім світом і отримати домовленість про спеціальну ціну для України.

Наші успіхи — це щоденна робота групи людей, зокрема робота головного позаштатного спеціаліста МОЗ по інфекційним хворобам Ольги Голубовської, робота громадської спільноти, декількох організацій.

У нас до 2013 року було 2 світових монополісти, які виробляли «Інтерферон». Протягом останніх 10-12 років вся фармацевтика працювала у напрямку розробки новітніх препаратів, задля збільшення ефективності. З 2013 року всі препарати почали виходити на ринки країн.

Тетяна Трощинська: Як ви зазначили, вірусний гепатит С – це тихий вбивця, він починається без явних симптомів. Важливо зараз проговорити, на що ми маємо звертати увагу і які обстеження проходити, особливо, якщо ми говоримо про бійців.

Дмитро Коваль: Ситуацію щодо бійців АТО треба розглядати окремо.

Загальні симптоми вірусного гепатиту С — слабкість, втомлюваність, болі у суглобах, проблеми з нирками. На жаль, часто стаються випадки, коли людина лікується у різних фахівців і лише через 5-8 років виявляється, що це були прояви гепатиту С.

В групі ризику знаходиться кожен, хто не знає про свій статус. Тому, в принципі, правильно раз на рік проводити аналіз на визначення антитіл вірусу гепатиту С. Аналіз можна здати або в лабораторії, або купити в аптеці спеціальний експрес-тест і зробити його вдома. Але експрес-тести іноді дають хибно позитивні результати.

Василь Шандро: Чому окрема ситуація з бійцями АТО. Створені якісь специфічні умови, що збільшують кількість захворювань?

Дмитро Коваль: По-перше, війна і служба у війську — це зона підвищеного ризику. Важка фізична робота призводить до утворення мозолів та тріщин, а контакт з кров’ю хворого призводить до виникнення захворювання. Я не кажу вже про поранення.

По-друге, бійці — це люди, які віддають себе на захист для держави. І вона має щось зробити для них у відповідь.

Тут доцільно говорити не тільки про вірусний гепатит С, а й про гепатит В. Відмінність цих захворювань полягає у тому, що від вірусного гепатиту В можливо захиститись, є вакцинація. Крім того, якщо вірусний гепатит С відносно легко лікується, то вірусний гепатит В, якщо переходить у хронічну форму, стає хворобою на все життя.

У цивілізованих країнах всіх, хто потрапляє до війська, вакцинують від ряду захворювань, в тому числі від гепатитів В і А. Це має бути і у нашій державі. Розмови і діалог з Міністерством оборони щодо проведення обстежень триває вже два роки.

За розрахунками, рівень захворюваності серед осіб дорослого віку складає 7-9%. Тому часто інфіковані хлопці йдуть на фронт до військ. Свій діагноз вони, як правило, дізнаються у госпіталі у зв’язку з пораненням. Зазвичай, боєць вважає, що його інфікували на фронті, але довести це практично неможливо. Виходом з цієї ситуації є тестування бійців ще перед АТО. Але через недолугу систему це проводиться неналежним чином.

 

Тетяна Трощинська: У який спосіб люди можуть отримати лікування за безінтерфероновою програмою? За чий рахунок має відбуватися лікування?

Дмитро Коваль: У нас звикли думати, що захворювання — це проблема держави, але у всьому світі це є проблемою людини, тому і в нас — це, насправді, проблема людини. У кожному обласному центрі існують гепатоцентри. Туди потрібно звертатися за місцем проживання, щоб отримати подальші консультації і стати в чергу на лікування. У рамках державної програми в першу чергу лікування отримують хворі, які вже мають зміни у печінці. Хочу звернути увагу на те, що після того як встановлено діагноз вірусний гепатит В або С, необхідно написати письмову заяву у двох примірниках до цієї лікарні на ім’я головного лікаря про те, що ви хочете отримувати лікування за бюджетні кошти у зв’язку з їх відсутністю у вас. Звичайно, найчастіша відповідь: «Вибачте, зараз препаратів немає». Але кожен регіон веде реєстр, який, ми сподіваємось, стане загальнонаціональним. Якраз там оцінюється ефективність використання державних коштів. Зважаючи на те, що з року в рік доступ до лікування розширюється, — люди таки отримують цю терапію.

Крім того, важливо звертатись до лікарні, тому що саме пацієнти формують потребу у лікуванні. МОЗ кожного року робить запити у регіони, щоб зрозуміти скільки і яких препаратів там потрібно. Якщо людина не стоїть у черзі, то і ліків вона не отримає.

Василь Шандро: Ці 7-9%, про які ви говорили, це критична риска. Яка статистика у світі?

Дмитро Коваль: Вище 2% — епідемія.

Василь Шандро: То в Україні епідемія гепатиту С?

Дмитро Коваль: Саме так. Але можна заспокоїти людей тим, що після того, як вони дізнаються про хворобу, не обов’язково одразу починати лікування. Зрозуміло, що захворювання складне і має серйозні наслідки, але час на лікування є.

Василь Шандро: Які є групи ризику, де найчастіше зустрічається гепатит?

Дмитро Коваль: Звичайно, вірусний гепатит більш розповсюджений серед споживачів ін’єкційних наркотиків, працівників комерційного сексу, тобто тих груп, де є контакти з кров’ю або біологічними рідинами. Окрема категорія — хворі на рак крові, які отримують гемодіаліз. Незважаючи на те, що кров перевіряється на антитіла, є таке поняття як серонегативне вікно, період, коли вірус у крові вже є, але речовини у відповідь на наявність вірусу організм ще не виробив. Це теж призводить до виникнення захворювання.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.