Слухати

Іранські ракети дуже переоцінені, — журналіст Ілія Куса

27 листопада 2017 - 13:57
Facebook Twitter Google+

Гості

Іран заявляє про намір збільшити дальність своїх ракет, якщо Європа буде йому погрожувати
Ілія Куса // Громадське радіо

Про це заявив заступник глави Корпусу вартових ісламської революції Хосейн Саламі, повідомляє Reuters з посиланням на іранське агентство Fars.

Йдеться про те, що збереження дальності іранських ракет відстанню до 2 тисяч кілометрів триває не тому, що Ірану не вистачає для цього технологій — мовляв, можна виготовляти ракети більшої дальності.

Що значить ця заява? Розбираємося разом із журналістом Ілією Кусою та військовим експертом Ігорем Козієм.

Ірина Славінська: Ракети дальністю 2000 кілометрів — це далеко чи близько? Якщо йдеться про погрози збільшити цю дальність, про яку географію можливої загрози з боку Ірану може йтися?

Ігор Козій: Якщо взяти до уваги, що Україна фактично обмежила себе під певними зобов’язаннями і певним тиском дальністю 500 кілометрів, можете уявити, що 2000 кілометрів — це значно більше.

За великим рахунком, тут, мені здається, більше інформаційна складова, ніж реальна складова, пов’язана з безпекою чи з чимось потужним. Ну добре, загрожуємо Європі — європейській частині РФ? Кому взагалі? США? Я не думаю.

Тут треба просто зрозуміти, чи є це черговий крок у спробі використати цей конфлікт між Росією і рештою, із цивілізованим світом, і таким чином далі закидати певні речі, які би приводили до світової дестабілізації, до розподілу певних територій, зобов’язань, порушення світового порядку. Скоріш за все, саме це мається на меті, ніж реальна погроза абстрактній Європі. Європа має певні географічні координати, розміри, але треба розуміти, проти якої країни Європи безпосередньо загрожує країна.

Все решта, технології — якщо такі речі робляться, вони, як правило, люблять тишу, а не публічні заяви. Саме з цього і треба виходити, що це просто черговий крок, направлений на певну дестабілізацію світового порядку і світової безпеки.

Анастасія Багаліка: Ми можемо припускати, про які саме технології йдеться і звідки вони потрапили в Іран?

Ігор Козій: Припускати завжди можна. Навіщо це робити, якщо на сьогоднішній день і припускати не треба. Ми чітко можемо розуміти, звідки Іран може закуповувати. Ясно що не напряму, а якщо і буде це робити, то через треті країни, щоб забезпечити певну таємничість процесу. Але ще раз — ці процеси люблять тишу, а не публічне обговорення. Тому на це питання треба дивитися більше в інформаційній площині, ніж як на щось реальне. Якщо Іран вже створив щось подібне, тоді такі заяви можна робити. В протилежному разі, мені здається, — це просто піар-хід, не більше.

Ірина Славінська: Про що свідчить ця заява, що іранські ракети можуть літати і далі?

Ілія Куса: Про те, що вони можуть літати і далі. Іран ніколи не відрізнявся витонченістю дипломатичної мови. В них зараз є обмеження на ракети, щоб радіус був не більше 2000 кілометрів. Із заяви Саламі, якщо брати цитату з Fars, вони виходять з того, що радіус відповідає загрозам, перед якими стоїть Іран.

Тобто зараз, як він заявив, Європа для Ірану не є загрозою. Якщо ж буде загрозою, відповідно — їм треба буде збільшувати радіус дії для того, щоб, я так припускаю, досягти певних стратегічних об’єктів на території європейського континенту. 

Ірина Славінська: Чому раптом почало йтися про європейський континент? Про які саме країни Європи йдеться?

Ілія Куса: Тут треба дивитися іншу фразу — фразу командувача вартових ісламської революції в Ірані генерала Джафарі, яка була перед цією заявою про радіус дії ракет у відповідь на слова президента Франції Еммануеля Макрона. Макрон закликав світ спробувати взяти під контроль ракетну програму Ірану, і Джафарі заявив, що Макрон молодий і наївний і колись, можливо, зрозуміє (там є цитата), що це буде неможливо зробити — не можна поставити під контроль ракетну програму Ірану. 

Оскільки зараз Макрон позиціонує себе як одного з нових лідерів Європи, ця цитата була спрямована і на весь ЄС.

Анастасія Багаліка: Така заява означає, що відносини між Іраном і ЄС зараз перейшли в гарячу стадію? Чи це щось більше і відверта погроза?

Ілія Куса: По-перше, це не погроза (треба читати цитату на Fars, бо воно не виглядає як погроза). По-друге, це просто обмін люб’язностями, так би мовити. Такий обмін, нібито, погрозливими фразами відбувався кілька разів. Це просто реакція Ірану на слова французького президента, вже давно тривають дебати навколо ракетної програми Ірану. По факту, в гарячу фазу це перейти в принципі не може, бо ракетна програма Ірану не є предметом обговорень щодо обмежень, накладених на Іран у 2015 році, коли вони підписали так звану ядерну угоду. Існують дебати навколо того, як, наприклад, скоротити потенційно ракетно-балістичну програму Ірану, яка загрожує Ізраїлю, Туреччині і регіональним країнам, у першу чергу. Але ці розмови в принципі не є змістовними, тому що ЄС тоді має говорити не лише про Іран. Мова йде про загалом скорочення ракетних технологій в регіоні. Тоді треба говорити про Ізраїль, Саудівську Аравію, Кувейт, Катар, Емірати — всі, які мають ці новітні ракетні і протиракетні комплекси.

Іранські ракети дуже переоцінені, в половини з них існує великий відсоток ймовірності, що вони впадуть і не долетять до місця призначення, бо в умовах ізоляції Іран не може розвивати якісь дуже високотехнологічні ракети

Анастасія Багаліка: Ці технології, які використав Іран, мають якесь прозоре джерело надходжень?

Ілія Куса: Так. Починаючи з 1984 року Іран почав розробляти свої ракетно-балістичні технології. Перша закупка була зроблена у Лівії, через Лівію у Північної Кореї. У 1993 році підключилася Росія, яка поставила свої певні технології Ірану для розробки ракет.

Основні постачальники — Росія і Північна Корея. Частково — Китай, але в меншій мірі.

Ірина Славінська: Чи не може бути заява про ракети в Ірані якимось посланням США?

Ілія Куса: Звісно, це сигнал і Трампу. Але найпотужніший сигнал Трампу був два місяці тому, коли у відповідь на заяву Трампа, що треба скасувати ядерну угоду від 2015 року, Іран збільшив видатки на розвиток цих ракетних технологій.

Трамп не може скасувати ядерну угоду, бо вона була підписана між шісткою міжнародних переговірників (члени Ради Безпеки, плюс Німеччина та Іран), відповідно — він не може скасувати її в односторонньому порядку. США можуть вийти з неї, але це загрожує погіршенню відносин з ЄС.
ЄС нещодавно чітко артикулював словами Федеріки Могеріні, що вони не хочуть виходити з цієї угоди і, в принципі, якщо посилатися на слова голови МАГАТЕ Юкіо Амано, Іран не порушує ядерну угоду. А ракетні технології були предметом палких обговорень під час укладання угоди, балістичну програму Ірану (вона йде окремо від ядерної) хотіли включити в цю угоду, щоб її також обмежити. Але Іран отримав підтримку Росії та Китаю, які сказали, що не включають пункт в договір, відповідно — його включили як дуже поверхневий , який просто передає це питання на розгляд Ради безпеки.

20 липня Рада безпеки ухвалила резолюцію, в якій так само через те, що була погроза вето від Росії і Китаю, не включила цей пункт в резолюцію. Вони написали, що Ірану забороняється мати ракети, які можуть бути використані з ядерним боєзарядом. Вже наступного дня вийшли представники Ірану і сказали, що в них нема ракет, які можуть бути використані для того, щоб розміщувати на них ядерний боєзаряд понад 500 кг.

Анастасія Багаліка: Наскільки тут важлива реакція Європи і що ми маємо в ній почути, що треба сказати Ірану у відповідь на такі заяви?

Ілія Куса: Засудити таку фразу Ірану. Якщо вони збільшать радіус дії, це, звісно, не буде обов’язково нести загрозу європейцям, оскільки щодо Ірану та ЄС нема підстав говорити про те, що вони планують воювати чи ще щось. Але це загроза потенційна, особливо, якщо це буде стосуватися балістичних ракет. Це просто порушує режим нерозповсюдження ракетних технологій, за який Європа дуже стоїть і має доволі чітку позицію щодо цього. І це може спровокувати погіршення відносин із ЄС, якщо дійсно Іран почне збільшувати радіус дії, розвивати балістичні ракети, які можуть нести ядерний боєзаряд і які матимуть більший радіус дії, щоб досягти основних європейських столиць. Тоді це погіршить відносини з ЄС. ЄС має реагувати і він буде реагувати (як зобов’язаний угодою від 2015 року), збільшенням або відновленням санкцій. 

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.