Слухати

Куба на картинках і насправді. Враження журналістки від поїздки

30 січня 2018 - 15:45
Facebook Twitter Google+
В крамницях в них просто олія, сірники, і рис. Досі працює система карток – коли видається людині певна кількість продуктів на місяць, розповідає Катерина Мізіна

kateryna_mizina.jpg

Катерина Мізіна // Громадське радіо
Катерина Мізіна
Громадське радіо
В студії Громадського радіо — журналістка і продюсерка Катерина Мізіна. Говоримо про поїздку на Кубу, в Гавану, з презентацією документальної стрічки «Міф».

«Міф» — це документальна історія про життя Василя Сліпака, соліста Паризької національної опери, волонтера, учасника бойових дій на Сході України, кавалера ордена «За мужність» І ст., Героя України, кавалера ордена «Золота Зірка», всесвітньо відомого українського оперного співака, який покинув велику сцену, аби стати воїном і віддав життя, захищаючи Україну. Історія героїзму та самопожертви, яка змушує замислитись над власним життям.

Катерина Мізіна: Ми з Маямі перелетіли на Кубу за півтори години. У нас був тур підтримки документального фільму «Міф», ми мали зустрічі з українськими громадами в США, ми провели там 2 місяці з творчою групою, мали десь 35 зустрічей в різних штатах, містах, це був грандіозний тур.

Коли ми потрапили на Кубу, ми зрозуміли, що це насправді країна, яка ізольована від усіх комунікацій, як тільки можна собі уявити в сучасному світі. В них є інтернет, але він дуже поганий, не скрізь.

Андрій Куликов: Скільки, зрештою, українців прийшло на вашу зустріч в Гавані?

Катерина Мізіна: Прийшло українців і наближених до них десь чоловік 20-25, також ми запросили місцевих, кубинців. Ми презентували уривки з фільму, фільм був незавершений, але ми його показували для знайомства. Власне, в Україні його побачать лише з 8 лютого, але ми вже презентували його громадам. Нам потрібен був проектор, екран, колонки. Ми приїхали, і дізналися, що нічого немає. Ми пішли в люди – бо інтернет не працює на Кубі. Ми так вийшли на вузьку тусовку кінематографічну. Нам казали, щоб показати фільм у кінотеатрі, потрібен дозвіл від Ікаїк (це таке Держкіно). Ми не встигали отримати дозвіл. Ми знайшли просто людей, які стосуються кіно.

Андрій Куликов: Що впало в око: архітектура, стан міста?

Євгенія Гончарук: І автомобілі старі.

Катерина Мізіна: Страшний сморід від цих автівок. От що розвіяло весь цей романтичний міф про красиві автомобілі старі, які я бачила на картинках. Це дуже старі автомобілі, які в жахливому стані, вони викидають в повітря щось таке дуже неприємне. Це говорить про те, що країна настільки не дає можливості людям жити в ногу з часом. Відстають вони… я не знаю. Я народилася вже після розвалу СРСР, я не можу стверджувати, як це виглядало під час «совку». Але на Кубі це виглядало це так, ніби це найгірше, що могло лишитися від цих комуністичних забудов, вулиць, ладу…

Зараз їм не дають навіть можливості купити авто. Тобто тобі потрібно, якщо ти кубинець, отримати дозвіл, і ціна автівки в 5 разів дорожча.

В крамницях в них просто олія, сірники, і рис. Досі працює система карток – коли видається людині певна кількість продуктів на місяць. Коли ми принесли на кубинську вечірку чіпси – вони просто накинулися на них. Так дивно дивитися на людей, які просто не знають, про те, що десь це норма…

Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.

 

Читайте також: Кастро — романтик, що боровся з диктатором і сам ним став, — Олексій Гарань

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.