Слухати

Людина-сусід — як з нею подружитись?

30 червня 2016 - 10:33
FacebookTwitterGoogle+
ГО «Дивовижні» організували ініціативу у Facebook — #СусідиМіст. Розмову присмачуємо кількома реальними історіями про сусідів

mariya_nasyedkina.jpg

Марія Насєдкіна // «Громадське радіо»
Марія Насєдкіна
«Громадське радіо»

inna_voloshyna.jpg

Інна Волошина // «Громадське радіо»
Інна Волошина
«Громадське радіо»

Про те, як подружитися з сусідами, говоримо з керівницею ГО «Дивовижні» Марією Насєдкіною та представницею консультаційного центру ОСББ Інною Волошиною.

Дмитро Тузов: Як знайти спільну мову з сусідами?

Марія Насєдкіна: Подружитися з сусідами непросто. Саме тому ми запустили проект #СусідиМіст, у якому ми розповідаємо про дивовижних сусідів, які не чекають від когось позитивних дій, а діють самі. Вони — ті люди, які роблять перший крок, щоб налагодити добросусідські відносини.

Інна Волошина: Дуже часто буває так, що ми живемо у своєму під’їзді, не знаємо сусідів. Думаємо, що треба щось відремонтувати. Але питаємо себе: «Чому я маю починати?». Є страх і небажання першого кроку. Є кілька людей, які так само думають, хочуть щось відремонтувати. Є люди, які не будуть чекати 20 років, поки приїде мер і власноруч вкрутить їм лампочку. Вони самі зроблять перший крок і покажуть, як жити краще вже сьогодні.

Марія Насєдкіна: Саме про таких людей ми і розповідаємо.

Василина Думан: З чого почалася ваше, Інно, знайомство з сусідами?

Марія Насєдкіна: Я пофарбувала поштові скриньки у різні кольори. Всі кажуть: «Треба, щоб депутати поміняли скриньки». Насправді можна купити 4 банки фарби. Тоді вони коштували до 100 гривень. Перед тим, як щось робити, за день краще написати сусідам оголошення, щоб не було непорозумінь, і всі знали, що відбувається .

Василина Думан: Нашу розмову ми вирішили «присмачити» історіями з життя. Дівчата говорили, що варто робити перший крок. Киянка Юлія Федорович перший крок зробило. Ось чим це закінчилося.

Василина Думан: Якби ваші сусіди відповіли невдячністю, що б ви робили?

Інна Волошина: Минулого літа я з подругою Лесею Вакулюк пофарбувала ліфт зсередини. Першою реакцією сусідів було здивування. Але ліфт 3-4 місяці їздив чистий і гарний! Хоча зараз там вже «наскальний живопис». Я думаю, що треба дошку для малювання чіпляти у ліфті.

Дмитро Тузов: Коли ви щось робите для будинку, сусіди допомагають?

Інна Волошина: Мені давали трішки грошей на фарбу, коли подивилися, що ми з ліфтом робили. Ще за участі сусідів була історія, яка для мене стала найбільш важливою. Коли я повісила книжкову поличку, то боялася, що вона буде стояти порожня. Але поличка живе уже майже 2 роки, на ній постійно іде ротація книжок.

Марія Насєдкіна: В рамках проекту «Добросусідство» ми розповідаємо такі історії, як про Інну Волошину. У нас ще було 5 історій про таких же сусідів, які роблять перші кроки. Але до цього ми просто заходили у під’їзди і намагалися напряму об’єднувати сусідів. Кількість людей, які виходили на такі акції, не перевищувала 1%. Водночас, і такої кількості достатньо, щоб провести зміни у під’їзді.

Але ми намагаємось підвищити їх кількість. Наша філософія — «теорія розбитих вікон».

Якщо одразу не замінити розбите вікно, то через деякий час всі вікна у цьому будинку будуть розбиті.

Василина Думан: Пропоную також послухати ще одну історію про те, як з конфлікту може зародитися дружба між сусідами. Данило Мокрик — журналіст зі Львова.

Василина Думан: Наскільки близько ви зараз знаєте людей у своєму будинку? Мова іде тільки про ваш під’їзд?

Інна Волошина: Є контакт. Зі мною люди вітаються, ми впізнаємо один одного.

Минулого тижня я вирішила знову повісити у під’їзді прапор. Я не хотіла робити це сама. Пішла до сусідів, які якраз сиділи на лаві. Це були ті самі, які кидають сміття. Вони подумали, що я їх буду лаяти (сміється — прим. авт.).

Потім один з них виявився АТОшником. Я колись давала йому прапор. Тоді він був у формі, без неї я його не впізнала. Він же мене впізнав і сказав: «Я повернувся».

Дмитро Тузов: Чи сприяє перезнайомленість сусідів створенню ОСББ?

Марія Насєдкіна: Процес іде. Коли людина щось приведе до ладу, це надихає на подальші дії.

В одному під’їзді ми розфарбували фасад. Люди побачили процес і скинулися грошима для того, щоб зробити ремонт на першому поверсі.

Василина Думан: Я пропоную послухати історію Жанни Юськевич. Тут випадок про дуже дивних сусідів.

Василина Думан: Що робити з такими девіантними людьми?

Марія Насєдкіна: Насправді це серйозна історія. У мене немає конкретної інструкції. Напевно, викликати поліцію.

Василина Думан: Як працювати у конфліктному середовищі? Чи не заважає воно створенню ОСББ?

Інна Волошина: Такі люди можуть зривати створення ОСББ у будинках. Є такі історії, коли люди пророблюють величезну роботу, а потім знаходиться девіантна особа, і все руйнується.

Коли більша частина сусідів познайомилися, разом щось роблять, довіряють, вони затягують у своє коло більше і більше людей.

Дмитро Тузов: Стосунки між сусідами виходять за межі ремонтних робіт?

Марія Насєдкіна: Спочатку ми закликали виходити, а тепер розповідаємо про таких людей, як Інна, для того, щоб люди бачили, що знайомитися з сусідами, об’єднуватися, нормально. І не тільки в критичний час, а й щодня.

Василина Думан: Після кумедних і дивних історій я хочу, щоб ми послухали і позитивну. Про хороших сусідів розповідає Дарія Коржавіна.

Василина Думан: Скільки часу «Дивовижні» займаються ініціативою #СусідиМіст?

Марія Насєдкіна: Десь три місяці. Ми закликаємо людей писати нам свої історії, щоб нормалізувати таку поведінку, як добросусідство.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.