Слухати

Ми затрималися в 20 столітті, — філософ Вахтанґ Кебуладзе про «Ритм часу»

08 квітня 2016 - 14:15 235
Facebook Twitter Google+
Проект «Ритм часу» — це цикл розмов-рефлексій на тему змін у політиці, суспільстві, естетиці, моралі, свідомості за 10, 50, 100 або й 200 років

vahtang_kebuladze_0_0.jpg

Вахтанґ Кебуладзе // «Громадське радіо»
Вахтанґ Кебуладзе
«Громадське радіо»

Філософ Вахтанґ Кебуладзе розповідає про «Ритм часу». Проект розпочнеться в рамках Книжкового арсеналу.

Ірина Славінська: «Ритм часу» — це про що? І до чого тут Книжковий арсенал?

Вахтанґ Кебуладзе​: Ми давно міркуємо, як зробити інтелектуальний майданчик, який би потім мав тривале життя на різних заходах. Сподіваюся, що це зацікавить громадськість, і ми продовжимо проект на львівському форумі чи на інших інтелектуальних «здибанках».

Ініціатива належить філософам, ми всі за освітою філософи. Ми б хотіли долучити мистецтвознавців, журналістів, психологів, соціологів, істориків та інших, щоб говорити про цей специфічний час, у якому ми живемо – на зламі сторіч. Ми часто-густо про це забуваємо, бо багато з нас затрималися в 20 сторіччі.

 Про це цікаво поговорити. Наскільки нам комфортно чи дискомфортно в новому столітті? Наскільки ми його творимо?

Ірина Славінська: Де ці вододіли між століттями?

Вахтанґ Кебуладзе​: Вони проходять в різні часи залежно від виміру. Якщо брати суто політичний вимір, то тут кілька вододілів. Насамперед, 1991 рік, знищення Совєтського Союзу (для мене це одна з найбільш радісних подій в моєму житті). Є суто темпоральний поділ – початок 21-го століття. Потім були жахливі події – 11 вересня в Нью-Йорку.

Події на Сході України, в Криму – продовження світового тероризму.

Олексій Бурлаков: Чого ви очікуєте від «Ритму часу»?

Вахтанґ Кебуладзе​: Інтерактивності. Нам цікаво, щоб люди брали активну участь в обговоренні. Там будуть дискусії, презентації книжок. Я хочу презентувати власну книжку «Чарунки долі». Це вже не зовсім наука, а non-fiction, есеї.

Ми багато в чому дивимось на події крізь оптику 20 століття. Цього не треба позбавлятися, бо без історії немає майбутнього, але з іншого боку, це заважає вгледіти специфічні риси сьогодення.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.