Слухати

Наша країна банально втрачає спортсменів через держполітику — журналіст

14 лютого 2018 - 11:17
Facebook Twitter Google+
Чому українці досі без медалей на зимовій Олімпіаді в Південній Кореї? Влада згадує про спорт раз на чотири роки, вважає спортивний журналіст Костянтин Андріюк

kostyantyn_andriyuk.jpg

Костянтин Андріюк // Громадське радіо
Костянтин Андріюк
Громадське радіо
Про зимову олімпіаду в Південній Кореї поговоримо зі спортивним журналістом Костянтином Андріюком.

Любомир Ференс: Говоримо про українську збірну. Українська збірна – по нулях.  Що з Україною не так? В нас немає зимових видів спорту?

Костянтин Андріюк: Я нагадаю, від моменту незалежності України саме на зимових олімпіадах Україна брала медалі лише в двох видах спорту – це біатлон і фігурне катання. Останніми рокам в нас взагалі в країні так вважається, що в нас є біатлон, і інших зимових видів спорту немає.

Андрій Куликов: А куди ділося фігурне катання?

Костянтин Андріюк: Туди й ділося – за допомогою такої державної програми, підтримки, катків. В нас є ковзанка АТЕК, за останніми даними там базуються національні дружини.

Любомир Ференс: Вони вже там кілька років. Мова йде про жирний шмат землі, 30 га.

Костянтин Андріюк: Саме так. Плюс пішли наші фігуристи і фігуристки в інші країни: Росія, Німеччина, де вони себе відчувають набагато краще.

В нас все створюється ніби для того, щоб спортсмени відчували себе обмеженими

На даний момент ми беремо участь тільки в біатлоні. Навіть коли розподілявся бюджет на підготовку до Олімпійських ігор, то гроші розподілилися: половина на біатлон, половина на всі інші види спорту. В принципі, дорікнути не можна, через те що він показував результати.

Наша провідна біатлоністка Юлія Джима, яка мала вистрілити на цій Олімпіаді… Тут з’ясовується, що вона пропускає одні перегони, наступні. Тренери кажуть, це для того, щоб вона найкраще підготувалася до наступних і була в доброму тонусі – і тут з’ясовується, що згідно біатлонної системи підрахунку очок вона на ці перегони може не потрапити. Тут виникають питання і до тренерського штабу, і до Міністерства молоді та спорту. Що далі, як це пояснювати?

Зараз Олімпіада тільки розпочалася, ще кілька етапів біатлон своє відстріляє – і в принципі, в нас надії на медалі як таких… Є ще одна надія – фристайл (стрибають, перекручуються з лижами), в нас там є спортсмен Олександр Абраменко. Надія на його вдалий виступ, тому що на попередніх іграх в Сочі він був шостим. Це всі наші надії.

З кожним роком все гірше і гірше. Два роки тому була Олімпіада літня в Ріо. За часи незалежності це була найгірша для України Олімпіада. Туди поїхало найменше спортсменів – що вже погано – наші спортсмени здобули там найменшу кількість медалей. Я спілкуюсь з різноманітними експертами в цій галузі, вони кажуть, якщо збережеться такий підхід – з кожним роком буде все гірше і гірше. Наша країна банально втрачає спортсменів. Якщо на минулій олімпіаді в Сочі олімпійським чемпіоном став мій земляк з мого міста Радивилова Антон Кушнір. Медаль взяла також Алла Цупер з Волині. Цих людей Україна втратила, вони переїхали до Білорусі і там стали олімпійськими чемпіонами. В 2014 році весь Мінськ був завішаний їхніми плакатами.

В країні в нас все створюється ніби для того, щоб спортсмени відчували себе обмеженими, щоб працювали лише на голому патріотизмі. Коли патріотизм хоче їсти, вони шукають їжу в інших країнах. Хай наші спортивні чиновники пояснять, чому в кожну олімпіаду постійно вилазять скандали, і в нас тільки чиновники відписуються в Фейсбуці.

 

Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.

 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.