Слухати

Наша шкільна освіта може орієнтуватися або на Азію, або на північну Європу, — Інна Совсун

27 грудня 2016 - 12:47 231
Facebook Twitter Google+
Які висновки може зробити українська шкільна освіта з оприлюдненого дослідження PISA?

Про це говоримо з віце-президенткою Київської школи економіки, і колишньою першою заступницею міністра освіти і науки Інною Совсун.

Анастасія Багаліка: Про які тенденції у світовій шкільній освіті ми можемо говорити у зв’язку з цим оприлюдненим рейтингом?

Інна Совсун: PISA — це міжнародна програма, що працює з 2000 року. Кожні 3 роки в рамках програми замірюється рівень освіти у різних країнах. Зазвичай лідером таких рейтингів ставала Фінляндія. Саме після оприлюднення рейтингів PISA почали говорити про фінське шкільне диво. Цього року переможцем рейтингу став Сінгапур. Друге місце посіла Японія. Також в лідерах опинилися Естонія та деякі регіони Китаю. Фінляндія посіла 4 місце. Результати показують, що в середній освіті в успішних країнах є 2 основні тенденції. З одного боку, це азійська модель, репрезентантом якої є Сінгапур і Японія. Це модель дуже інтенсивної і конкурентної шкільної освіти. Хороші результати досягаються шляхом неймовірних зусиль з боку дітей і батьків. Це постійні репетитори і додаткові заняття.

Діти у Південній Кореї, наприклад, після занять у школі залишаються у групі продовженого дня, де роблять уроки для школи, а після цього на 8-9 вечора вони йдуть на додаткові заняття. Зранку вони встають о шостій і знову йдуть до школи.

Анастасія Багаліка: Це надвеликі навантаження для дітей. Чи можна говорити про застосування такої моделі в Україні?

Інна Совсун: Ця модель є виснажливою для дітей, батьків і вчителів. Інші моделі освіти, що так само демонструють хороші результати оцінювання PISA, застосовуються в Канаді, Естонії чи Фінляндії. Це трохи інші моделі організації навчання. Це більш дружня шкільна атмосфера. Це вчитель, який є порадником і помічником. Це значно менші навантаження та значно менший обсяг домашніх завдань. У дітей залишається більше часу на заняття спортом, мистецтвом чи власними справами. Ми бачимо, що ця модель також може бути успішною попри те, що рівень навантаження є значно меншим.

Мені здається, що немає однозначної відповіді щодо того, яку модель нам варто обирати. Вочевидь, є культурна і інституційна специфіка, яку треба враховувати. В 2018 році Україна так само братиме участь в дослідженні PISA. Ми вперше порівняємо рівень знань наших школярів з рівнем знань їхніх однолітків з інших країн.

PISA оцінює 3 компоненти: читання, математику і природничі науки. Оцінювання 2015 року, результати якого були оприлюднені кілька тижнів тому, було зосереджено саме на природничих науках.

Вже почалась робота над наступним дослідженням. В Україні за це відповідатиме Український центр оцінювання якості освіти. Вже визначений координатор від України і підготовка вже почалась.

Анастасія Багаліка: Наскільки школи та учні готові до такого оцінювання?

Інна Совсун: Тут не йдеться про всеохоплюючу оцінку. PISA — це вибіркове дослідження. Буде зроблена статистична вибірка, що продемонструє результати для країни в цілому, а не для кожної конкретної школи.

Крім того, PISA перевіряє уміння застосовувати знання на практиці. Завдання сформульовані таким чином, щоб перевірити, чи спроможна людина прочитати текст і зробити логічний висновок з прочитаного.

Результати Росії, наприклад, є середніми у порівнянні з результатами 72 учасників. Польща входить у першу третину країн.

Любомир Ференс: Якість освіти якось корелює з добробутом країни?

Інна Совсун: В аналітичному звіті PISA дуже цікаво прокоментували питання необхідного фінансування для навчання в школі. Дослідження показує, що після виходу на певний рівень фінансування збільшення фінансування не додає до якості. Словенія виділяє на одного учня майже вдвічі менше, ніж США. При цьому результати Словенії є чи не кращими за результати США.

Тобто збільшення фінансування має сенс до певної межі. Додаткове збільшення фінансування не підвищує якість навчання після виходу на суму понад 50 тис. доларів на одного учня.

З іншого боку, сьогодні в нас недофінансована школа. Ми маємо проблему низьких зарплат у вчителів. Через це ми не можемо залучати кваліфіковані кадри. Люди не зацікавлені у підвищенні кваліфікації і застосуванні нових методів і підходів. Також ми маємо гігантську проблему з обладнанням в школах. Кабінети фізики і хімії обладнані в 60-х, 70-х або 80-х роках. Тобто збільшувати фінансування треба, але це не є єдиною вимогою. А після досягнення певного рівня додаткові збільшення не даватимуть ефекту. В цьому сенсі є відмінність з вищою освітою.

Тут має значення не стільки багатство країни, скільки обсяг інвестицій в наукові дослідження. Якщо у США виділяють 2-3% ВВП на наукові дослідження, то в Україні цей показник складає 0,2-0,3% ВВП. Хороша вища освіта залежить від інвестицій у наукові дослідження. Хороша шкільна освіта більшою мірою залежить від способу організації навчального процесу і кваліфікації вчителів.

Любомир Ференс: Чи зможемо ми бути конкурентними у рейтингу PISA з нашими вчителями?

Інна Совсун: Вочевидь, рівень підготовки вчителів — ключове питання. PISA виокремила кілька речей, необхідних для успішності країни в сенсі шкільної освіти. Ключові елементи — рівень підготовки вчителів і цілісна та якісна навчальна програма.

Любомир Ференс: Чи зможемо ми бути конкурентними у рейтингу PISA з нашими вчителями?

Інна Совсун: Вочевидь, рівень підготовки вчителів — ключове питання. PISA виокремила кілька речей, необхідних для успішності країни в сенсі шкільної освіти. Ключові елементи — рівень підготовки вчителів і цілісна та якісна навчальна програма.

Україна 25 років не інвестує у підготовку вчителів. У нас різко впав рівень абітурієнтів, які вступають на педагогічні спеціальності. Успішні країни докладають максимум зусиль для того, аби на педагогічні спеціальності вступали найсильніші абітурієнти. У Фінляндії ти можеш потрапити на програму підготовки вчителя тільки якщо ти належиш до третини абітурієнтів з найкращими результатами вступних іспитів по країні.

Любомир Ференс: А який там рівень зарплати?

Інна Совсун: Рівень зарплати, звичайно, є високим. Але нам потрібно вийти з замкнутого кола: ми платимо низькі зарплати, бо у вчителів низька кваліфікація, але рівень кваліфікації не підвищиться, поки ми не підвищимо їм зарплати. Ми маємо поступово підвищувати вимоги до вчителів і поступово підвищувати їм зарплати.

 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.