Слухати

Останній рейтинг найсильніших армій світу є досить умовним, — Згурець

01 грудня 2016 - 11:00
Facebook Twitter Google+
ЗСУ на 30 місці серед найсильніших армій світу в щорічному рейтингу військової могутності Global Firepower (GFP). Таку позицію і рейтинг загалом коментує редактор журналу Defense Express
Останній рейтинг найсильніших армій світу є досить умовним, — Згурець / Програми на Громадському радіо

Рейтингова оцінка не враховує ті реалії, які сьогодні складаються навколо армій в цілому та стосовно їхнього використання, — вважає редактор видання Сергій Згурець.

Любомир Ференс: Що ви можете сказати про цей рейтинг?

Сергій Згурець: Це дещо штучно створена рейтингова оцінка, яка не враховує реалії, які сьогодні складаються як навколо армій в цілому, так і стосовно їхнього використання. Коли говоримо про армію через призму цього рейтингу, бачимо лише кількісні показники певних видів озброєння, витрати на оборону. Але є і нематеріальні активи війська, які важко промацати рейтингом: якість бойової підготовки, ефективність командування, воля армії чи народу до бойових дій. Ці показники часто є більш вирішальними, аніж кількість озброєнь чи витрат на оборону.

1 грудня 1939 року радянська армія напала на Фінляндію. Співвідношення сил фінської армії і радянської було разючим. За танками — 1:88, особовим складом 1:5. І Сталін навіть не думав, що якась Фінляндія забезпечить такий серйозний спротив.

У підсумку впродовж трьох місяців фіни вели війну з радянською армією, армія Радянського Союзу втратила приблизно 130 000 особового складу безповоротно, близько 400 000 санітарних втрат. Фінська армія втратила 26 000 особового складу.

Це був приклад, коли менш чисельна армія спромоглася забезпечити захист своїх інтересів. Загинуло близько 1% населення Фінляндії, у підсумку вони втратили 10% території, але питання спроможності маленької армії відбити агресію — показник, який не буде оцінений жодним рейтингом.

Любомир Ференс: Тобто кількісний людський ресурс не є визначальним?

Сергій Згурець: Армія — інструмент війни, як автомат — знаряддя роботи для солдата. Ціль армії — досягнення перемоги у війні. Але на сьогодні перемога у війні не досягається головним чином військовим компонентом. Концепція бойових дій суттєво змінилася.

Раніше ми жили за принципом, що є мирний час, кризовий час, війна, знову мирний час і після війни відбувається новий перерозподіл світу. Великі війни змінювалися періодами миру. Зараз головним трендом бойових дій найсучасніших армій є так звані дії, орієнтовані на досягнення ефекту. Не обов’язково це знищення сили противника, це заходи, які примушують політичне керівництво певної країни ухвалити рішення, яке потрібно агресору. Це досягається не лише військовою силою.

Наприклад, Росія заявляє, якщо Україна буде проводити навчання, вона вдасться до військових дій. Ефект бойових дій починається вже в цій заяві, бо вона зорієнтована на те, аби українська сторона відмовилася від навчань. Цей ефект за принципом доміно поширюється на інші прошарки суспільства: від політичного керівництва до звичайного громадянина. Якщо ми не проведемо навчання, ефект від заяви і нашої бездіяльності буде поганий з точки зору створення додаткового елементу зневіреності у власних силах. Такі речі у веденні бойових дій складніші та більш ефективні, ніж кількість особового складу в тій чи іншій армії.

Олександр Близнюк: У рейтингу йдеться, що показники України дозволяють їй знаходитися на 8-му місці серед європейських країн.

Сергій Згурець: Впродовж двох останніх років Україна в цьому рейтингу посувається вниз, попри те, що витрати на оборону в нашій армії та бойовий досвід збільшуються. За логікою ведення бойових дій і набуття бойового досвіду — нематеріального активу, який не можна порахувати — ми мали б рухатися вгору. Тому це один з компонентів, який дозволяє мені дещо песимістично ставитися до цього рейтингу.

Коли говоримо про 8-му позицію України серед європейських країн, я думаю, це цілком правда.  Сьогодні лише Україна веде бойові дії, а інші країни, зокрема європейські, спостерігають і часто навчаються заходам, які здійснює Україна в противазі агресору.

Любомир Ференс: Зараз знову напружилися відносини між Україною та Росією, Росія говорить, що Україна не має право проводити навчання з ракетами. Якщо вона це робитиме, може бути відповідь від Росії. Наскільки незадоволеність нашого сусіда виправдана?

Сергій Згурець: Правова основа полягає в тому, що Крим і наша акваторія — наша територія. Якщо агресор захопив нашу територію і після цього намагається вказувати нам, що робити, не проводити навчань, це продовження агресії. Дуже показово, що ця заява підтверджує тезу, що в Україні йде не війна всередині держави, а війна з РФ.

На заяву Росії орієнтується українська сторона, інші країни — фактично маємо ще одне підтвердження агресивних дій РФ. Цей захід з точки зору української сторони переслідує дві речі: показати спроможність відстоювати власні інтереси, провести випробування зброї, яка нам надзвичайно потрібна на сьогодні, бо всі наші полігони були розміщені в Криму. Стрільби ракетним, авіаційним озброєнням ми могли проводити лише там.

Єдиний полігон, який ми на сьогодні знайшли, в тій зоні, де проходять і військові навчання. І перший період цих навчань — проведення випробування нових зразків озброєння.

Олександр Близнюк: Чи можна сказати, що Путін зможе завдати удару?

Сергій Згурець: Я переконаний, що українська сторона буде проводити навчання і запуск нових зразків озброєнь. Якщо РФ вдасться до військових дій, це буде переведенням ескалації конфлікту на якісно інший рівень, що спричинить подальші санкції щодо РФ та дещо примусить українське керівництво по-іншому поставитись до питання війни.

Олександр Близнюк: Чи буде українське керівництво давати наказ військовим відповідати?

Сергій Згурець: У заяві РФ незрозуміло по чому вони будуть наносити удари. Якщо по акваторії Чорного моря, це одне питання. Якщо РФ здійснить ракетний удар по території України, це виведе війну на якісно інший рівень. Якщо будуть втрати, це те, що дозволить нам згуртуватися та по-іншому подивитися на підходи військового та політичного керівництва України щодо побудови системи оборони в сучасних умовах.

Любомир Ференс: Армія Росії за рейтингом — чемпіон з бронетехніки. Наскільки володіння великою кількістю такої техніки може бути визначальним при веденні бойових дій?

Сергій Згурець: Військові мають виконувати завдання за будь-яких умов. На сьогодні перед Генштабом стоїть завдання мінімізувати всі можливі напрями вторгнення РФ. Ми суттєво збільшили чисельність армії, майже вдвічі збільшили чисельність бригад, в тому числі, які стоять на зоні зіткнення. Збільшення чисельності особового складу має бути підкріплене достатньою кількістю військової техніки. Ми втратили велику кількість боєздатної техніки у першому періоді війни.

І впродовж двох років ми доганяємо кількість справної техніки до штатної потреби бригад, займаємось формуванням резерву. Всі заходи, пов’язані з важкою, легкою бронетехнікою, насамперед, скеровані на те, аби забезпечити комплектність справної техніки та сформувати резерв.

Любомир Ференс: Укроборонпром веде потужну кампанію в медіа, представляючи різні зразки техніки. Наскільки це відповідає дійсності?

Сергій Згурець: Пропагандистська діяльність так само потрібна, але вона має спиратися на реальні факти і темпи наповнення війська новою технікою. На сьогодні проблема і Укроборонпрому, і Міноборони — брак коштів. Виставки — це демонстрація одиночних зразків, яка не забезпечує серійне виготовлення.

Лише на цьому етапі ми намагаємось відновити темпи виробництва БТР-3 і БТР-4 за сьогоднішніми потребами. З цим є багато технологічних проблем.

Олександр Близнюк: Підсумовуючи цей рейтинг, що слід робити Україні?

Сергій Згурець: З точки зору практики, треба робити ті речі, які на сьогодні підвищують ефективність Збройних Сил. Це зв’язок, розвідка і бойова підготовка. Система зв’язку поки залишається архаїчною, система розвідки не дотягує до необхідний вимог, а бойовий вишкіл на полі бою — з одного боку, з іншого боку — треба мотивувати людей, які спроможні і хочуть йти служити в армію. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.