Слухати

Після квот на музику треба розібратися з роялті, — «Крихітка» Саша Кольцова

12 листопада 2016 - 10:09
FacebookTwitterGoogle+
Для розвитку української музики, після закону про квоти, треба врегулювати питання з роялті, каже вокалістка гурту «Крихітка» Саша Кольцова

7 листопада набув чинності закон про квоти — зараз в радіоефірі має звучати 25% україномовних пісень.

Наталя Соколенко: Вчора мій друг їхав в автівці, не зауважуючи, яку радіостанцію слухав. Заспівав Віктор Павлік, якісь ще були ліричні пісні, а тут раз — блатний, російський шансон. І в цей момент, каже, я усвідомив, що грала хороша, українська музика на «Радіо Шансон», і просто подумав, що це чергова перемога. А як ви сприйняли ці зміни, чи ви їх почули?

Саша Кольцова: Я мало слухаю радіо, але мої друзі вже закидали мене повідомленнями «ми чуємо тебе там, ми чуємо тебе тут». Насправді, мені вчора було дуже приємно, я сіла в таксі і по «Lounge FM» грав ремікс на «Крихітку».

Наталя Соколенко: А це те саме «Lounge FM», представники якого говорили, що нема чого ставити в ефір, що немає україномовної лаунж-музики.

Саша Кольцова: Це дуже дивно, але вони, здається, впорались краще всіх з квотами. І «Ретро FM» прекрасно впорались, тому що української музики 10-літної давнини. І вчора я чула, здається, також на одній з радіостанцій «Дибани мене» ТНМК — цьому альбому років десять — і думаю «о, клас! Це те, про що я мріяла. Почути пісні початку 2000-х і 90-х по радіо».

Сергій Стуканов: Хотілося б торкнутися комерційного аспекту — чи зможуть українські виконавці, гурти дістати якусь і комерційну вигоду від того, що побільшало україномовних пісень на радіо?

Саша Кольцова: Насправді, абсолютно необхідно, наступним кроком після введення квот, відмоніторити, що відбувається на ринку роялті (відрахування від ефірів, коли ви чуєте, що музика звучить по радіо в кав’ярнях, в рекламі — вся ця музика є оплачуваною. Тобто ті, хто її поставили, мали заплатити авторські відрахування у відповідні організації). На жаль, в цих організаціях протягом багатьох років тривав безлад і це була така годівничка для невідомо кого — від силових структур до Табачника, як кажуть.

Наталя Соколенко: Тобто ресторани і кав’ярні платили гроші, але музиканти їх не отримували?

Саша Кольцова: Ні, я не бачила цих роялті років сім. І коли мені останній раз якась організація намагалась заплатити 70 чи 300 гривень за 6 років, я не буду легалізувати вашу пропозицію прийому цих грошей, тому що це просто смішно.

Тому зараз державна авторська організація УААСП хоче стати повністю авторською, роблять нам пропозицію, щоб ми утворили якийсь лобістський кружок з авторів. Ми зараз у перемовинах з ними. Було би класно, нарешті, взяти це під контроль.

Сергій Стуканов: У зв’язку із введенням квот, радіостанції почали шукати нових виконавців, ви і ваші колеги вже відчули, що попит на україномовну музику зріс? Можливо, навіть є спонукою для вас більше писати, створювати?

Саша Кольцова: Музика для всіх учасників «Крихітки» — це хобі, ми ніколи 24 години на добу не працювали музикантами. У мене зараз є прекрасна робота — я керую організацією Фундації Дарини Жолдак, ми займаємося популяризацією читання. Тому мені важко уявити, що я зараз звільнюсь з усіх робіт і почну створювати музику, хоча, звичайно, є така спокуса.

Мені було би дуже приємно повернутись до повноцінних занять музикою, але я не була на репетиції тижні три. Вчора поговорила з хлопцями, кажу «здається, це стає сприятливим і може мати сенс знов щось записати». І вони сказали, що подумають. Тож, ми подумаємо.

Сергій Стуканов: А ваші колеги з цього приводу нічого вам не казали? Якийсь такий рух відчувається вже в країні?

Саша Кольцова: Я бачила, що хтось пише «о, мене покрутили, мене покрутили!», хтось лайкає. Я пожартувала про це фейсбуку, що завтра ми всі прокинемось знаменитими. Просто раніше ми реально не отримували того обсягу ефіру, який би відповідав популярності артиста. І ті артисти, що збирали по тисячі-дві людей, взагалі, інколи не були присутні на радіо.

Сергій Стуканов: Ви сказали, що наступним кроком після квот має бути впорядкування ситуації з роялті. А які ще кроки треба зробити, щоб розвивалася українська музика?

Саша Кольцова: Мені здається, завжди треба починати з освіти і потрібно передивитися підхід з викладання музики у школах. Урізноманітнити програму, зробити її більш сучасною, викинути звідти піонерські гімни, які подекуди досі присутні. Дітей варто зацікавлювати музикою. В Ісландії кожна дитина грає на музичному інструменті, в Швеції ти можеш у школі вибрати гру на музичному інструменті як спецкурс. Я взагалі за те, щоб дати можливість батькам обирати музику як спецкурс у звичайних школах.

Сергій Стуканов: А такі проекти як, наприклад, «Голос країни» сприяють цьому?

Саша Кольцова: Звісно, мені здається, що, незважаючи на такий невисокий культурологічний ефект цих проектів, він гарно показує артистів, мелодійний потенціал українських авторів і виконавців. А у нас завжди були хороші голоси. Українців вивозили співати в хори по всьому світу. Мені здається, що талант-шоу — це дуже хороші сходинки в умовах нерозвинутого шоу-бізнесу, це прекрасний варіант того, як можна швидко розкрутити нових артистів.

Сергій Стуканов: А як досягти цього культурологічного ефекту?

Саша Кольцова: Мені здається, можна було б інколи робити у розважальних програмах рубрики історії українських пісень. Тобто більше поговорити про наш музичний спадок, про те, чим ми відрізняємось. Більше показувати гурти, які досягли успіху на інших ринках. Такі, як «Дахабраха», «Stoned Jesus», які не є частиною поп-культури у нас, в широкому розумінні цього слова, але, поза сумнівом, є обличчям України на Заході.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.