Слухати

Побори у школі: 200 гривень на місяць, щоб почуватись у безпеці?

09 жовтня 2017 - 12:17 1725
Facebook Twitter Google+
У школах Києва заборонили збирати гроші з батьків. Як це реально виконати розповідала представниця спільноти «Батьки SOS» Олена Бондаренко

olena_bondarenko_0.jpg

Олена Бондаренко // Громадське радіо
Олена Бондаренко
Громадське радіо

У школах і дитячих садках Києва заборонили збирати гроші з батьків. Про новий Наказ КМДА і його практичну реалізацію говоримо у студії Громадського радіо з Оленою Бондаренко, активісткою громадської організації «Батьки SOS».

Анастасія Багаліка: Що означає це намагання КМДА втрутитися у споконвічні процеси?

Олена Бондаренко: КМДА як і інші місцеві органи міст намагається якось припинити побори в школах, садочках. Роблять це кожен у свій спосіб. Найчастіше – забороняють збирати гроші. Такі накази в Києві теж вже були. Це була, наприклад, заборона збирати гроші працівникам навчальних закладів. У цьому наказі вказали вже трішки ширше – всім учасникам навчального процесу заборонено збирати гроші, готівку у навальному закладі. Йдеться і про батьків, і по дітей, тому що є випадки, коли батьки просто передають гроші у фонд школи чи класу – дитина збирає кілька тисяч з усіх дітей в класі. Це для мене нонсенс, це елементарно небезпечно підставляти так дитину. Крім того КМДА зважає на ті реалії, які є сьогодні, тобто Закон «Про освіту», який вступив у дію, там є відповідний пункт, яким зобов’язують навчальні заклади оприлюднювати свою звітність щодо кошторису, скільки яких грошей прийшло на рахунки благодійних внесків. Новий закон зобов’язує заклади або на своїх сайтах, або на сайтах районних чи міських управлінь освіти оприлюднювати всю цю інформацію. Чому це робиться? Якщо попередні роки ми говорили, що освіта недофінансовується, грошей немає в бюджеті, то зараз ситуація суттєво змінилася: в рази збільшилися доходи місцевих бюджетів, і вони мають в рази більше витрачати коштів на освіту. Дійсно, Київ збільшив фінансування освіти в кілька разів, але батькам знову розказують: грошей немає. Щоб цього не говорили потрібно оприлюднювати цю інформацію: скільки послуг, товарів придбали, для того, щоб батьки не витрачали свої гроші на заміну вікон, наприклад, яка запланована за якоюсь міською програмою на цей рік чи на наступний і так далі, для того, щоб батьки зрозуміли, що гроші є, просто, можливо, не все купиться сьогодні, і таким чином, щоб думали на що витрачати гроші, і чи варто здавати на всі потреби, які просять.

Я відкрию такий секрет: коли я привела дитину в перший клас, то теж все несла: благодійні внески при вступі, благодійні внески у фонд щомісяця, аж поки не почали питати: на що? Тому що всі батьки хочуть хорошу освіту дітям, вони думають, що ці гроші будуть вкладені у голови якимось знаннями їхнім дітям. Але вони не конвертуються, немає ніякого зв’язку.

Євгенія Гончарук: Як перевірити, що гроші, наприклад, пішли на вікна? Куди іти?

Олена Бондаренко: Іти треба до районного управління освіти, хоча зараз можна навіть не йти, є багато всіляких електронних ресурсів, які допомагають, не виходячи з хати, побачити, скільки коштів є, було виділено. Зараз можна подивитися, які тендери проводять районні управління освіти, і що вони купують для шкіл на ресурсі «Прозоро». Можна зробити запити через той самий «Доступ до правди», просити кошториси, просити перелік товарів та послуг, які були придбані впродовж якогось останнього періоду для школи, які заплановані. Все що дає держава можна дізнатися у відповідних органів влади.

Анастасія Багаліка: Як пояснити свій вибір у класі, чому ви відмовляєтесь давати гроші на туалетний папір?

Олена Бондаренко: Наприклад, якщо шкільні туалети не мають дверей, якщо дитина цілий день терпить, щоб не сходити в туалет у школі, тому що на уроці вона боїться підняти руку і попросити, на перерві там або черга, або дитині некомфортно прилюдно робити свої особисті справи – це, мені здається, достатній аргумент.

Важливо розуміти, що ніхто за вас нічого не зробить, не примусить дотримуватись законів, якщо ви цього не хочете. Почніть щось робити, якісь невеликі кроки, і ви зрозумієте, що у вас є однодумці, яким просто так само як і вам трохи страшно. Мені здається, що оця безсилість…батьки, ви не можете захистити своїх дітей? Як це може бути? 200 гривень ви віддаєте на місяць/на рік за те, щоб вашу дитину не зачіпали. Наскільки вам страшно, наскільки ви беззахисні, що не можете захистити свою дитину, і несете ці гроші? Це соромно, мені здається. Так не можна, ви дітей привчаєте змалечку до корупції, ви привчаєте, що будь що, – знання, в даному випадку, оцінки – все це можна купити. 

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.