Слухати

Повір у себе: як люди з інвалідністю знаходять шляхи для самореалізації

12 грудня 2016 - 14:12 212
Facebook Twitter Google+
3 грудня у світі відзначають Міжнародний день людей з інвалідністю

Про заходи, приурочені до цього дня, розповіли Тетяна Фурманова, очільниця ГО “Ти особливий” та журналістка Леоніда Пономарьова.

tetyana.jpg

Тетяна Фурманова // Громадське Радіо
Тетяна Фурманова
Громадське Радіо

15 423 739_1 189 550 741 090 953_1 578 071 398_n.jpg

Леоніда Пономарьова // Громадське Радіо
Леоніда Пономарьова
Громадське Радіо

Тетяна Фурманова: Зміни у проведенні таких заходів зараз дуже суттєві. У них бере участь багато людей, тому вони набувають іншого формату. Наприклад, відбувся фестиваль Повір у себе. Цього року він проходив на різних локаціях, долучилися різні громадські організації і усі люди, які хочуть допомогти.

Кожного тижня окремо проходив фестиваль творчості дітей з інвалідністю, танців, Форум успішних людей.

Леоніда Пономарьова: Фестиваль Повір у себе надає багато можливостей, люди можуть себе проявити у багатьох номінаціях. Цього року я не встигла відвідати фестиваль через роботу та навчання. А попередні три роки брала участь у круглому столі — це спеціальний захід, на якому збирається дієва молодь,  ділиться здобутками, тим, як вони себе знайшли, професіональними якостями, порадами у пошуках роботи. До нас приходили фахівці, народні депутати.

Василь Шандро: Розкажіть про текст, який ви зараз читатимете.

Леоніда Пономарьова: Я прочитаю уривок  тексту «Лицо в тумане». Спочатку сюжет дуже мінорний, а кінець дуже цікавий та несподіваний. Через соцмережі можна познайомитися з автором Олександром Прищепою, а він надасть можливість познайомитися з текстом повністю.

Я дякую Олександрові за те, що він дозволив прочитати цей текст, а Тетяні за те, що запропонувала. Незважаючи на те, що сучасні технології дозволяють незрячим працювати за комп’ютером, я брайліст за переконаннями. Коли Тетяна надіслала текст, я подумала, що не встигну переписати його. Але у моєї знайомої є брайлівський принтер — на щастя, мені роздрукували текст.

Тетяна Трощинська: Чим для вас є можливість прочитати цей текст?

Леоніда Пономарьова: Це спробувати себе у якості читця на радіо. У мене є досвід роботи в радіожурналістиці. Але це були зазвичай радіоінтерв’ю, де я не використовувала друкований текст. А такий досвід у мене вперше, це приємно і почесно для мене.

Василь Шандро: А де друкуються такі тексти?

Леоніда Пономарьова: Я користуюся послугами бібліотеки Островського, у якій є спеціальний принтер. Звичайно, у нас не вистачає літератури шрифтом Брайля, нема державних коштів для друку літератури. Тому роздруковуємо на своєму папері.

Це можна зробити в спеціалізованій бібліотеці для незрячих імені Миколи Островського або звертатися за адресою Івана Франка, 36-б (центр реабілітації).

Василь Шандро: Що ви плануєте до Нового Року та Різдва?

Тетяна Фурманова: 21 грудня буде захід на території Лаври у Музеї національного мистецтва. Це свято для діток інтернату №18, яке ми робимо з ГО Справедливість. Будуть слабочуючі дітки, ми готуємо цікаву програму. У п’ятницю ми робитимемо урок у школі для людей з вадами зору — надамо людям можливість спробувати себе у грі на різних музичних інструментах.

 

 

 

 

 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.