Слухати

Поява бульвару Гавела у Києві — інтеграція України в Європу, — Зорян Кісь

12 листопада 2016 - 09:45
FacebookTwitterGoogle+
Після річної боротьби бульвар Лепсе нарешті перейменували в бульвар Вацлава Гавела, який має стати суспільним простором, а не лише спальним районом, каже активіст Зорян Кісь

Колишній бульвар Лепсе у Києві тепер називається ім’ям відомого чеського політика, громадського діяча, дисидента, драматурга Вацлава Гавела. Ініціатор цього перейменування Зорян Кісь розповідає про труднощі та консервативні лоббі, з якими зустрілись активісти у процесі зміни назви бульвару.

«Чеська преса вибухнула позитивними матеріалами, всі втомилися від поганих новин з України, а гарні дуже допомагають нашому позитивному іміджу у Європі», — каже Зорян.

Василь Шандро: Очевидно, що ця процедура, як і багато інших, мали багато перепон. З якими стикнулися ви?

Зорян Кісь: Так, кампанія з перейменування тривала понад рік. Кілька місяців ми боролися з ідеєю перейменувати бульвар на честь Валентина Згурського, який був останнім комуністичним мером Києва. Після цього ми стикнулися з низкою бюрократичних перепон і з таким консервативним лобі, якого ми не бачили і не знали, але розуміли, що вони діють різними методами і намагались затягнути процес.

Сергій Стуканов: Вацлав Гавел — це один з лідерів Оксамитової революції у Центральній Європі, останній президент Чехословаччини, перший президент уже незалежної Чехії. Чому у нас в Києві були люди, які були проти вшанування пам’яті цієї видатної людини?

Зорян Кісь: Ця дискусія, справді, була дуже жвавою в соціальних мережах, ми чули аргументи «а хто такий Вацлав Гавел, а що він зробив для України, для Києва».

Сергій Стуканов: Він, в тому числі, повалив країни соціалістичного табору і це зрештою спричинило повалення Радянського Союзу.

Зорян Кісь: Так, абсолютно. І тут йдеться про те, що Україна не ізольована, Україна — частина європейської цивілізації, частина Центральної Європи. І зараз саме такий час, коли нам треба інтегруватися в якусь спільноту, а не займатися самоізоляцією. Звичайно, у нас багато українських героїв, і ми про них не забуваємо. Але мені тут дуже подобаються слова класика «і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь».

Василь Шандро: Чи якимось чином до цієї кампанії долучилися Чеський культурний центр чи Посольство, як вони зреагували на це перейменування? Наскільки ми знаємо, 2016 — це рік Вацлава Гавела в Україні?

Зорян Кісь: Так. Я хочу безмежно подякувати всім чеським дипломатам, які працюють у Києві — і посольство, і культурний центр, і делегати Єврокомісії та ОБСЄ в Україні. Без їхньої підтримки, я думаю, були моменти, коли б у мене опустилися руки. Крім того, нам допомогли і українські політики.

До речі, після цього перейменування чеська преса вибухнула позитивними новинами про те, що в Києві назвали бульвар іменем Вацлава Гавела. Ми інколи не дооцінюємо, наскільки такі позитивні новини з України допомагають нам. Бо є цей феномен втоми від поганих новин з України, а позитивні нам дуже допомагають.

Сергій Стуканов: Щодо локації — чому для вшанування пам’яті Гавела обрано саме цей бульвар?

Зорян Кісь: Я обрав цей бульвар, тому що я там живу. І для мене як правозахисника дуже хотілося жити на бульварі Вацлава Гавела. До речі, доля мого батька чимось нагадує долю Вацлава Гавела. Він також літератор і науковець, і також був ув’язнений за схожу діяльність.

Василь Шандро: Що далі?

Зорян Кісь: Для нас перейменування не було самоціллю. Змінилася форма, але ми хочемо змінити зміст бульвару. На сьогодні це досить таке депресивне місце, де немає місць соціалізації, немає спільного простору, закладів культури. Це фактично спальний район. І зараз ми хочемо розробити якусь стратегію і змінити цей бульвар, наповнити його новим змістом. Наприклад, по бульвару ходять трамваї чеського виробництва. Вже є ідея, щоб ці трамваї стали інформаційними майданчиками про Гавела, про Прагу, Чехію.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.