Слухати

Рівність - це не тільки про рівні права, це і про рівні обов’язки, - ветеранка АТО

08 березня 2018 - 14:43
Facebook Twitter Google+
Аліна Вяткіна розповідає про те, як вирішила піти на фронт та з якими викликами їй довелося зіштовхнутися

alina_vyatkina.jpg

Аліна Вяткіна // Фото: Громадське радіо
Аліна Вяткіна
Фото: Громадське радіо

У студії Громадського радіо — ветеранка АТО Аліна Вяткіна, яка воювала в ДУК ПС у медичному підрозділі «Госпітальєри».

Наталя Соколенко: У Збройних силах України зараз 70 жінок обіймають посади полковників та 1 жінка — капітану першого рангу. Про це розповіла старша лейтенантка юстиції Генштабу ЗСУ Інна Заворотько. Загалом у лавах ЗСУ проходять службу понад 24 тисячі жінок-військовослужбовиць, з яких на посадах офіцерів — понад 3 тисячі, сержантів, солдатів, курсантів — понад 21 тисяча. В цьому повідомленні я не бачу інформації про те, скільки у нас жінок-генералів.

Аліна Вяткіна: Наскільки мені відомо, їх немає, але справа в тім, що бойові посади були відкриті для жінок буквально рік тому. До цього навіть ті жінки, які воювали на посадах мінометниць, гранатометниць офіційно були записані як швачки тощо.

Це все має причину в Радянському Союзі, в дитинстві, коли дівчатка виховуються як ніжні тендітні створіння, які не мають права бути сильними. Якщо ти починаєш бути сильною, проявляти себе як професіонал, то ти стаєш більш маскулінною в уявленні про жінок.

Якщо подивитися на війну і на склад армії у той час, коли я воювала (це був 2015 рік), і порівняти з тим, що є зараз, то станом на зараз за офіційною статистикою Генштабу в АТО були близько 7 тисяч жінок. Я, наприклад, в цю статистику не входжу. Я бачу позитивну динаміку, мені подобається те, що відбувається.

Наталя Соколенко: Що стало для вас імпульсом піти на війну?

Аліна Вяткіна: Я не бачила різниці між тим, хлопець я чи дівчина. Для мене важливо розуміти, що і 8 березня і рівність загалом — це не тільки про рівні права, це і про рівні обов’язки. Для мене це була рівна відповідальність за долю моєї країни. Щоб мати вільну і класну країну, я маю щось робити для того, і я пішла на війну.

Наталя Соколенко: Можете розповісти найбільш складну історію, яка відбулася на війні?

Аліна Вяткіна: Я їхала з ротації у потязі. Я ніколи не їздила по формі, я завжди перевдягалася в цивільний одяг. У сусідньому купе сиділи двоє чоловіків у військовій формі, які почали мірятися рюкзаками, берцями. Я до них підійшла, зрозуміла, що вони вживають не тільки каву і чай, і попросила не поводитися так по формі.

Наталя Соколенко: Тобто не поводитися так, перебуваючи у військовій формі?

Аліна Вяткіна: Так. На це я почала отримувати репліки типу «хто ти тут така», «ми воювали». Я розказала, хто я, де була і що роблю. На це я отримала відповідь, що вони мене туди не посилали, «їдь додому і вари борщі, виховуй дітей». Це стало для мене, на щастя, найбільш негативним досвідом, бо в моєму підрозділі «Госпітальєри» і в «Правому секторі» загалом ми мали більш-менш рівні права.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.