Слухати

Розробник альтернативного проекту розв’язки на Шулявці: в управлінні столичним транспортом немає науки

06 серпня 2017 - 13:52 285
Facebook Twitter Google+
Що означатиме для міста альтернативна розв’язка на Шулявці?

У студії Громадського радіо Віктор Петрук, автор альтернативного проекту транспортної розв’язки на Шулявці.

Наталя Соколенко: Ще з 2008 року київська влада намагається відремонтувати цей вузол. Є кілька проектів з реконструкції, і один з них 18 травня 2017 року затвердила містобудівна рада Києва, і він вважається, наче, офіційним. Пане Вікторе, в чому полягає альтернатива?

Віктор Петрук: Альтернатива полягає в тому, щоб збудувати на місці застарілого проекту сучасну транспортну розв’язку з дуже великими експлуатаційними показниками, з великою пропускною спроможністю, дуже компактно, яка збереже навколишню забудову, яка звільнить декілька земельних ділянок, загальною площою понад гектар і так далі. Альтернатива в тому, щоб втілити сучасне, інноваційне транспортне рішення.

Наталя Соколенко: Я дивлюсь ціни, і виходить, що ваш проект дешевший. Це так?

Віктор Петрук: Містобудівна рада вважає інакше, там є інші цифри в протоколі, але дуже низька вартість записана до протоколу офіційного рішення, лише 400 млн. гривень, а ми знаємо, що лише відновлювана вартість цеху номер п’ять на сьогодні складає понад 600 млн. гривень. Якщо цех просто вилучити і розбомбити, і нічого не компенсувати – можливо ми за ті гроші і побудуємо цю розв’язку, але якщо включати вартість нерухомості, яку ми зносимо, вартість землі, яку ми вилучаємо, то офіційний проект виходить значно дорожчий.

Андрій Куликов: А що знести планують?

Віктор Петрук: 12 800 квадратних метрів заводу «Більшовик», цех номер п’ять. Він зараз закритий. Виробництво в ньому припинено, але все одно – це виробничі потужності, які можуть бути перепрофільовані, навіть якщо не під виробництво, то це може бути громадський центр – що завгодно. Це споруда, яка складається з восьми будівель, побудованих в різні періоди, і там є одна дуже цінна споруда, яка побудована, приблизно, в 1935 році. На містобудівній раді у 2008 році цю пам’ятку назвали пам’яткою архітектури, але це сьогодні табу – ніхто не обговорює цінність цієї будівлі як пам’ятки історії та архітектури. А насправді це один з двох об’єктів, які залишилися в Києві від того періоду.

Наталя Соколенко: Ви також працюєте всередині влади, головний спеціаліст Департаменту транспортної інфраструктури КМДА – так звучить ваша посада. Вам не вдається переконати ваших колег ухвалити рішення?

Віктор Петрук: У мене технічна посада, абсолютно не політична, якби у мене була хоч трішки політична посада – я мав би якийсь вплив. Я намагаюся впливати на міську адміністрацію як інженер, я роблю розрахунки, моделі, якісь обґрунтування тих чи інших проектів. Але, на жаль, немає в міській адміністрації, а в транспортному секторі – однозначно, немає науки, немає наукової складової. Рішення приймають дуже необґрунтовані, на мою думку.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.