Слухати

Треба виходити офлайн, йти на вулиці й кричати про Сенцова, - режисер Антон Романов

02 червня 2018 - 12:20
Facebook Twitter Google+
У багатьох містах України та світу проходять акції на підтримку українського режисера, який оголосив голодування

Сьогодні другий день масштабної акції на підтримку Олега Сенцова, якого незаконно засудили в Росії та який з 14 травня оголосив голодування.

Антон Романов – кримський режисер, який знає Олега Сенцова особисто. Зараз режисер перебуває у Дніпрі, де також проходила акція на підтримку Олега Сенцова.

 

Євгенія Гончарук: Чому ви вирішили долучитися до акції саме в Дніпрі?

Антон Романов: Так сталося, що по роботі я мав дуже швидко поїхати в Дніпро. Я приїхав сюди вчора, тут у мене театральна лабораторія. Це німецька лабораторія і вона мала відбуватися саме в цей час. Але ми попросили німців, щоб вони долучилися до акції. Вони нас відпустили — ми підемо на акцію і вони також.

Євгенія Гончарук: Як вони загалом сприймають те, що зараз намагаються зробити в Україні та поза її межами?

Антон Романов: Це митці, вони слідкують за ситуацією, знають про Олега, тому одразу відгукнулися. В них так само в стрічці постійно Олег і вони так само постять #FreeSentsov, співчувають нашій ситуації і намагаються поширювати інформацію.

Євгенія Гончарук: Я свідома того, що люди мистецького середовища, журналісти тримають руку на пульсі, та й наша стрічка Фейсбуку сформована завдяки цим людям. На вашу думку, чи пересічні люди дізнаються, що відбувається з Олегом, з Олександром Кольченком?

Антон Романов: Так, але я думаю, що Фейсбук дійсно працює з ефектом «бульбашки». Ті люди, які там відображаються, і так все знають і постять #FreeSentsov. Треба виходити на вулиці. Навіть не під посольства, а просто на вулиці, в центр міста. Як, наприклад, це нещодавно робив Дикий Театр, які просто читали на Контрактовій п’єсу про Сенцова Олени Греміної.

Треба виходити на вулиці, щоб говорити, читати людям, які нічого не знають про Сенцова, які не є твоїми друзями в Фейсбуку, які тебе не читають, тому нічого не знають. Тобто просто подолати цей ефект «бульбашки» та виходити офлайн

Євгенія Гончарук: Можливо, варто більше достукуватися до представників влади? Можливо, це має бути АП? Тобто ті люди, які мають більший доступ до представників РФ, можуть комунікувати, говорити на Захід.

Антон Романов: З приводу наших я навіть не трохи, а сильно розчарований. Мені здається, російська та українська сторони четвертий рік намагаються домовитися і не домовляються. Або це дуже складно, або так вони намагаються. Тут більше надії на європейську сторону, щоб вони тиснули. Мабуть, і ми маємо зосереджуватися саме на європейському ракурсі, європейських політиках, які можуть тиснути на українську та російську сторони, щоб вони нарешті обміняли в’язнів.

Євгенія Гончарук: Нещодавно я бачила заклик Лії Ахеджакової. Як на мене, це був певний крик душі й вона закликала саме російське мистецьке середовище знайти когось, хто би зорганізував і щодня нагадував, голосив, звертався реагував і намагався привернути увагу до проблеми. Вона сказала: «Сенцов — це не просто Сенцов. Це те, що ми робимо з Україною». На вашу думку, чи реагує російське мистецьке середовище, чи є там розуміння, що треба реагувати?

Антон Романов: По-перше, та ж Лія Ахеджакова в російському середовищі є – це вже щось. По-друге – Олена Греміна, яка нещодавно, на жаль, померла. Вона теж писала, говорила про це. У «Театрі.doc», який займається політичними темами, багато говорили про Олега. Насправді, люди говорять.

Захищати бранців Кремля в Києві чи Дніпрі — це одне. А захищати їх на Червоній площі – зовсім інше. Тут я можу побажати громадянам РФ, як каже Олег Сенцов, просто не боятися. Це складно, але не боятися

Євгенія Гончарук: Чи ви чули останні новини про стан Олега? Мене здивувало, що Ксенія Собчак змогла з ним поспілкуватися за допомогою відеозв’язку, відзначила погіршення стану. Які у вас відчуття, скільки в нас часу?

Антон Романов: Я теж чув ці слова Ксенії Собчак і теж здивований, що почув це саме від неї. З приводу часу, то в нас не один Олег голодує, до нього почав голодувати Балух. Він, якщо не помиляюся, голодує 76 днів. Але Балух голодує в Криму, а Олег — у Лабитнангі. Це зовсім інша ситуація. Як довго зможе голодувати Олег, я не знаю.

До Олега вже долучаються інші. Долучився нещодавно Кольченко. Починається хвиля голодування політв’язнів, яка, мені здається, може ще більше тиснути на ситуацію.

Євгенія Гончарук: Я знаю, що неспокійно, неоднозначно та емоційно реагували на ваш перформанс під російським посольством, де ви використовували власну кров, щоб позначити на пластиковому посуді кількість днів, скільки станом на тоді голодував Сенцов. Чи такі речі більш резонують зараз?

Антон Романов: Все по-різному. Іноді треба робити дуже лайтові акції, а іноді – досить радикальні. Хоча те, що я робив під посольством, не є аж такою радикальною акцією. Радикальною акцією є те, що зараз робить Олег Сенцов.

Тут всі засоби добрі. Щось подіє на одних, щось — на інших. Мова не про те, наскільки радикальним має бути жест, мова про те, щоб жестів було багато й вони були різні.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.