Слухати

Українські бійці vs. «ЛНР» і «ДНР»: сторони різні, проблеми однакові

31 березня 2016 - 14:36 325
Facebook Twitter Google+
Українські добровольці та добровольці зі сторони «ДНР» і «ЛНР» дали інтерв’ю в рамках проекту «Homo militans»

oksana_miheyeva_0_0_0_0_0.jpg

Оксана Міхеєва // «Громадське радіо»
Оксана Міхеєва
«Громадське радіо»

Побачити війну очима тих, хто воює можемо завдяки проекту «Homo militans», який проводився Українською миротворчою школою за підтримки Британського посольства в Україні. Його результати презентує докторка історичних наук з Донецька, яка нині мешкає у Львові, професорка УКУ Оксана Міхеєва.

Ірина Славінська: Розкажіть про це дослідження — як це робилося?

Оксана Міхеєва: Ми провели 22 глибинних інтерв’ю з учасниками подій з боку ОРДЛО і 58 — з українськими добровольцями.

Євген Павлюковський: Як ви зв’язувались з людьми іншого боку?

Оксана Міхеєва: Це область професійної таємниці. Наше дослідження не єдине, яке проводилось на окупованій території. Кожен шукає власну методику. Одну деталь скажу — найкраще шукати місцевих соціологів, інтерв’юерів, які могли б допомогти.

Євген Павлюковський: Чи можна в такому випадку говорити про легітимність інформації?

Оксана Міхеєва: Завжди є практика верифікації даних і кожне дослідження її проходить. Це багатоступенева процедура.

Ірина Славінська: Що ви хотіли з’ясувати цим дослідженням?

Оксана Міхеєва: Це не дуже популярна позиція під час війни, але хтось має думати про мир. А якщо ми не будемо розуміти, що люди думають по обидві сторони барикад, то ми не зможемо рухатись до перемир’я.

Євген Павлюковський: Яка мотивація у бойовиків «ЛНР» і «ДНР» воювати?

Оксана Міхеєва: Мотивація з обох боків багатошарова. Якщо говорити про мотивацію «своїх», то як з одного, так і з іншого боку кажуть про патріотичні почуття, необхідність захисту власної землі. Коли говорять про мотивацію «своїх же», але не себе, то з’являється раціональний момент — «люди прийшли за пільгами, хочуть щось здобути, отримати бонуси від суспільства, походити у формі з медалями».

А оцінка мотивації «інших» вже у зовсім темних фарбах — «на війні є відверті садисти, які прийшли, щоб реалізувати свої бажання».

Ірина Славінська: Чи є різниця між добровольцями по різні сторони барикад?

Оксана Міхеєва: Головна відмінність і, в той же час подібність, — взаємна ворожість. Вона пов’язана з дуже розповсюдженою практикою під час воєн — дегуманізацією противника.

У них багато спільного: емоційна мотивація — захищати свою землю, неготовність до примирення, критичне ставлення до влади, подібні культурні практики.

Ірина Славінська: Чи відчувають вони себе готовими повернутися додому?

Оксана Міхеєва: І ті і інші відчувають серйозний дискомфорт при поверненні до мирного життя. «Мені нема про що говорити зі звичайними людьми», коло звичайних побутових проблем вже не цікаве, що веде до соціальної ізоляції.

Більшість з них говорять, що потребують психологічної допомоги. Але комунікація з волонтерами-психологами не налагоджена, люди не знають куди і до кого звертатися.

Євген Павлюковський: Ви зустрічали багато розчарованих?

Оксана Міхеєва: Цей момент є. Боєць повертається і хоче, щоб люди помітили, що він зробив для суспільства, хоче побачити вдячність. Зараз вони не мають такої реакції в тому обсязі, в якому розраховують на неї.

Євген Павлюковський: Розчарованих на окупованих територіях більше?

Оксана Міхеєва: Думаю, що десь однаково, але там ситуація погіршується тим, що нема стійкої системи пільг, а лише разові виплати. А якщо людина стає інвалідом, то разова компенсація їй не допоможе.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.