Слухати

Українськість як протигаз: надягнув — і ти український театр, — Андрій Приходько

29 листопада 2017 - 15:14
Facebook Twitter Google+
Режисер наголошує, що в Україні немає сталої державної театральної традиції, тому зараз треба творити український театр, який буде в контексті європейського, світового театру
Українськість як протигаз: надягнув — і ти український театр, — Андрій Приходько / Програми на Громадському радіо

Що таке молода режисура? Чи існує вона в Україні? На яких майданчиках молоді режисери можуть реалізувати свої творчі ідеї? Про це говоримо з театральним режисером, керівником театрального ценру «Пасіка» Андрієм Приходьком.

Василь Шандро: Якось, говорячи про «молоду режисуру», ви віджартувалися, що у нас молодий режисер — людина, якій далеко за 40.

Андрій Приходько: Це сумний жарт, але правда. Не завжди у людей дорога доходить від театрального навчального закладу до омріяного театру. А їм потрібне місце для випробувань, а театральний центр «Пасіка» і є полігоном. Зараз твориться нова Україна з новими пропозиціями, структурами в мистецькій, театральній діяльності.

У нас в театрі з появою нових революційних міністрів не зникло поняття «народний артист», «заслужений артист» — лички на погонах. Народний артист — можеш нічого не робити. У театральному центрі «Пасіка» принципово не визначається формат професійності. Мажуть прийти люди без корочок театрального закладу.

Театр — це вікно в життя, а життя поза форматами. Тим цікавіше почути молодого, який ще не знає тих форматів. Людина, як сопілка, в яку Бог дме, одаровує нас чарівними мелодіями. Наша задача — в цій сопілці вичищати внутрішній целюліт, щоб божественним пісням було місце.

 

 

Часто чую «недержавні театри» , «андеграундний» театр. В Україні це неактуально, у нас все було знищено. Щось зайняло місце класики. «Андеграундний» відносно якої сталості? Зараз нам усім треба творити український театр, який буде в контексті європейського, світового театру. Зараз в Україні кожен має шанс створити магістральну лінію українського театру. Цим треба захоплюватися!

Василь Шандро: Частина ваших колег кажуть, що український театр — це у величезній кількості кітч (соняшники, тинки, погані костюми, які не відповідають дійсності).

Андрій Приходько: Тому що у нас, на жаль, прийнято, що українська мова — для роботи. Тоді це кохання на роботі. Так у нас часто і в театрі. Театр український, але українськість як протигаз: надягнув — і ти український театр. Дихання живого немає.

З 1 по 4 грудня «пасічники» покажуть свої чотири вистави і проведуть чотири майстер-класи, на які запрошують всіх охочих. Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.