Слухати

Громадське радіо / Скачати зображення

Улюблені ресторани корупціонерів: де зустрічалися фігуранти «бурштинової справи»?

30 червня 2017 - 13:21 232
Facebook Twitter Google+
Журналіст Роман Романюк говорить про незвичайний аспект «бурштинової справи» — в яких ресторанах її фігуранти домовлялися про оборудки?

21 червня генеральний прокурор Юрій Луценко вніс до парламенту подання на п’ятьох нардепів – члена фракції «БПП» Борислава Розенблата, члена групи «Воля народу» Олеся Довгого, члена фракції «Радикальної партії» Андрія Лозового, а також членів «Народного фронту» Максима Полякова і Євгена Дейдея. «Стараннями НАБУ і Антикорупційної прокуратури, українці отримали ще одну змогу зазирнути у цей таємничий світ — «бурштинову» справу, у якій засвітилось одразу два народні депутати із обох владних фракцій парламенту», — йдеться у статті Романа Романюка на УП.

Але до чого ж тут ресторани?

Усі зустрічі Борислава Розенблата із агенткою НАБУ під прикриттям, яка видавала себе за представницю еміратської фірми Світлану Сивокінь, проходили не в якихось закритих бункерах чи спецкімнатах, а були майже публічними, — йдеться у статті.

 

 

«Це було перше подання, з тих що я читав, яке читається як художня література. Такий Артур Конан-Дойль сучасного світу. «Картковий будинок» — українська версія — житомирський розлив. 295 тис. доларів були сплачені Розенблату як хабар, як стверджує НАБУ, а номери всіх купюр зафіксовані в поданні — йде перелік на вісім сторінок.

Окрім цього, зафіксовані всі зустрічі цієї їхньої спецагентки під прикриттям з цими депутатами і їхніми помічниками. Там написано, де вони зустрічаються, коли це відбувається, суть розмови. Як я розумію з подання, записані аудіально, є відеозаписи всіх зустрічей та передачі грошей», — розповідає Роман Романюк.

Оскільки, «ресторанна карта» справи Розенблата — це окрема та цікава історія, Роман Романюк вирішив і розповісти цю «ресторанну історію з кримінальним присмаком».

«Коли кажуть, що депутати і народ живуть в паралельних світах, це не завжди поетичний троп. Так і є за великим рахунком. Є кількість закладів, де ціновий діапазон такий, що туди рідко ходять звичайні люди, частина з цих закладів зафіксована у поданні Генпрокуратури у ВРУ, за яким можна стежити, кому що подобається, а кому яка кухня до смаку», — розровідає журналіст. 

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.

Цю публікацію створено за допомогою Європейського Фонду Підтримки Демократії (EED). Зміст публікації не обов’язково віддзеркалює позицію EED і є предметом виключної відповідальності автора(ів). 
Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.