Слухати

Ветеранів АТО запрошують на танго

19 травня 2016 - 12:19 424
Facebook Twitter Google+
Танго на фронті і в тилу: як танці допомагають лікувати душу?

13 231 011_1 171 783 592 853 317_1 218 850 064_n.jpg

Олексій Гаврись // «Громадське радіо»
Олексій Гаврись
«Громадське радіо»

З ветераном АТО Олексієм Гаврисем говоримо про організовану ним школу танців у Києві «Aliento del Tango», куди він вирішив покликати військових, котрі повернулися зі сходу на реабілітацію.

Наталя Соколенко: Як у вас виникла ця ідея?

Олексій Гаврись: Я танцював танго і викладав ще до моменту мобілізації. Після служби я просто продовжив цю тему.

Дмитро Тузов: Як ви потрапили в зону АТО і де ви служили?

Олексій Гаврись: Я не знав, чим я можу бути корисним, але сподівався, що я там знадоблюсь. Кілька разів я ходив до воєнкомату з проханням мене мобілізувати. За фахом я військовий перекладач з англійської і німецької, але зараз це не було актуально. З третього разу мені запропонували йти в 12 батальйон територіальної оборони, що тоді знаходився під Луганськом. Я був мобілізований, це була 3 хвиля. Я потрапив в село Дмитрівка Луганської області.

Дмитро Тузов: Зараз ви продовжуєте навчати дітей?

Олексій Гаврись: Я взагалі не навчаю дітей, я навчаю тільки дорослих. Танго — це дуже доросла річ. Ми навчаємо тому, що хореографія не на першому місці, головне — почуття чоловіка і жінки, обійми, кроки і музика. Для танго треба мати вже певний життєвий досвід, тому з дітьми ми не працюємо.

Наталя Соколенко: Але працюєте з військовими. Як ви їх запрошуєте?

Олексій Гаврись: Хлопці, що воювали, не дуже активно йдуть танцювати. Коли нас відвели в Старобільськ, я порадився з капітаном і ми зробили маленьку школу аргентинського танго.

Проблема була в тому, щоб знайти дівчат. Для цього ми розклеїли оголошення про те, що проводимо курси.

Дмитро Тузов: Пішли дівчата?

Олексій Гаврись: Ні. Деякі казали, що бояться, деяким було не до того. Ми знайшли медичну академію і там домовились про те, щоб нам дали групу дівчат.

Наталя Соколенко: Що з того вийшло?

Олексій Гаврись: Вийшло непогано. Мені досі дзвонять за тими об’явами. Хочеться вірити, що це було особливо корисним для бійців і вони відволіклись від воєнних дій, адже наше завдання було пов’язане безпосередньо з артилерією.

Дмитро Тузов: Нещодавно у студії «Громадського радіо» ми говорили про ефективність арт-терапії у боротьбі зі стресом. Ви відчували це в АТО?

Олексій Гаврись: Так, але я вже звик до танго. Коли мені хотілось розслабитись, я часто слухав улюблені композиції.

Наталя Соколенко: А що на це казали ваші побратими?

Олексій Гаврись: В більшості випадків вони про це не знали.

На заняття ми запрошували усіх охочих бійців 12 батальйону, бо пригнати хлопців можна, а змусити танцювати — ні. Ті, хто приходив до нас, казали, що хочуть продовжувати заняття в подальшому.

Наталя Соколенко: У школі танго в Старобільську траплялися якісь романтичні історії?

Олексій Гаврись: Мене про це не інформували.

Наталя Соколенко: А в Києві?

Олексій Гаврись: Танго без цього не буває, але ми намагаємось не афішувати цього.

Наталя Соколенко: Де проходять заняття? Як вас знайти?

Олексій Гаврись: Наша школа називається «Aliento del Tango» і знаходиться на метро «Деміївська». Дуже хотілося б, щоб до нас приходило більше людей. Особливо ми запрошуємо бійців АТО, для них аргентинське танго може відкрити багато нового та цікавого.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.