Слухати

Відчуття несправедливості і безпорадність — проблеми вагітних переселенок

23 липня 2016 - 14:35 385
Facebook Twitter Google+
Про проблеми вагітних жінок-переселенок говоримо з перинатальним психологом, членом Української групи розвитку Міжнародної асоціації аналітичної психології Дарією Похилевич

Тетяна Трощинська: Перинатальна психологія — це мама і дитина чи ще раніше?

Дарія Похилевич: Перинатальна психологія — це наука, яка досліджує розвиток дитини з самого початку. Ще з періоду вагітності.

Василь Шандро: Ви працювали з жінками і дітьми, які постраждали в зоні АТО?

Дарія Похилевич: З переселенцями я почала працювати як волонтер у санаторії «Джерело» у Пущі-Водиці. На практиці це виявилось дуже складним. Значну роль відіграло те, що я не працювала одна. Ми сформували групу колег психологів. Ми в процесі розробляли техніку як нам працювати. Ми проводили інтервізійні групи, де обговорювали наш досвід, запрошували інших спеціалістів.

pohylevych.jpg

Дарія Похилевич // Громадське радіо
Дарія Похилевич
Громадське радіо

Василь Шандро: Тобто вчились в режимі реального часу?

Дарія Похилевич: Так. Для мене було важливо підхопити вагітних. Жінка боїться, вона тривожна, тіло дає стресову реакцію і страждає дитина. Моїм завданням було допомогти знизити цей рівень тривоги.

Тетяна Трощинська: Вагітні жінки були готові працювати з вами?

Дарія Похилевич: У мене був хороший досвід — люди приходили, вдавалось встановити контакт. Але спочатку нам треба було ходити і збирати людей, бо в стані стресу вони закриваються і тяжко йдуть на контакт.

Василь Шандро: Які найбільші проблеми у вагітних жінок-переселенок?

Дарія Похилевич: Зазвичай ці жінки переживають дуже складні емоції. З одного боку, втрата дому, втрата зв’язків з близькими людьми. З іншого — дуже багато агресії і безпомічності, їм дуже складно адаптуватися до нового життя.

Василь Шандро: Чи ви працювали у прифронтовій зоні?

Дарія Похилевич: Мені довелось співпрацювати з французьким проектом «Дія проти голоду». Головний офіс знаходиться у Сєвєродонецьку, але є мобільні бригади. У Старобільську і Лисичанську в пологових будинках є куточки матері і дитини, куди може прийти жінка і отримати психологічну допомогу.

Василь Шандро: Як максимально вберегти спокій?

Дарія Похилевич: Я думаю, що найголовніше — це знаходитись серед людей, не ізолюватися. Знаходити тих, кому можна довіряти, з ким відчуваєш безпеку. Якщо є такі люди, є можливість пережити складні емоції. Необхідно також шукати фахівців, психологів, які зможуть допомогти, навчити елементарним вправам.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.