Слухати

Військо зацікавлено у бійцях, навіть після важких поранень, ­— спілка АТО

15 жовтня 2016 - 13:00 111
Facebook Twitter Google+

Гості

Практично кожен з поранених бійців має бажання повернутися на службу, оскільки ми ще не отримали перемогу, — Ігор Гевко, заступник голови організації Об'єднання учасників АТО «Справедливість»

Міністр оборони України Степан Полторак заявив, що готується підґрунтя, для того щоб дозволити бійцям, які отримали важкі поранення і частково втратили працездатність, залишатися у лавах Збройних сил після проходження реабілітації. 

Доброволець батальйону «Донбас», заступник голови організації Об’єднання учасників АТО «Справедливість» Ігор Гевко коментує ситуацію.

У студії працюють журналісти «Громадського радіо» Едуард Лозовий та Євген Павлюковський.

Євген Павлюковський: Як ви розцінюєте таку ініціативу Міноборони? Наскільки в ній є необхідність, на вашу думку?

Ігор Гевко: В ній є велика необхідність, тому що майже кожен другий-третій боєць, що отримав поранення середньої тяжкості, має бажання продовжувати службу і воювати за нашу країну. І, в перше чергу, перед ним постає питання юридичної спроможності виконувати ці обов’язки. Людина спочатку не розуміє, яким чином вона може діяти далі. Я знаю багато таких хлопців, яких це не спиняє, і вони знаходять способи продовжити службу.

Євген Павлюковський: Але це якісь напівлегальні способи? Як це відбувається?

Ігор Гевко: Легальний спосіб також існує — це волонтерство при військових частинах та батальйонах. Інший спосіб — повернення до добровольчих батальйонів, але їх на сьогодні юридично майже не існує, окрім «Правого сектору». На сьогодні є технологія, запроваджена Міністром оборони, вона передбачає, що кожен боєць, який має бажання продовжувати службу, надсилає подання на ім’я Міністра оборони Збройних сил, за попереднім узгодженням з командиром батальйону або командиром частини. На сьогодні майже кожному дається така можливість з урахуванням фізіологічних чи фізичних можливостей конкретного бійця виконувати свої обов’язки в цій частині.

Едуард Лозовий: Крім медичної реабілітації, соціальна реабілітація — це, в принципі, обов’язок держави. Чи не є, на ваш погляд, ця ініціатива Міністра оборони вимушеною, оскільки сама цивільна соціальна сфера не може забезпечити достатніх умов, для того щоб боєць, який втратив працездатність під час бойових дій в цивільному житті, зміг отримати можливість розвиватися і надалі?

Ігор Гевко: Частково я з вами згоден. Але з точки зору самих бійців, я можу вас запевнити, що майже кожен має бажання повернутися на службу, оскільки ми ще не отримали перемогу. Це головна причина.

Едуард Лозовий: Як може продовжити служити боєць, який, наприклад, отримав важке поранення?

Ігор Гевко: Кожна людина, навіть та, яка працює на забезпечення тилу, так чи інакше бере участь у бойових діях. Окрім цього, зараз є дуже багато технологічних інновацій, а саме: керування безпілотними літаками, аналіз дій та розташування ворожих змін на лінії розмежування, забезпечення боєкомплекту і так далі. Є дуже багато інженерних питань, які потребують участі бійців, бліндажі, укріплення. Це комплексні питання.

Бійці, які виконують головну задачу, беручи участь в боях, так чи інакше виконують і цілий ряд інших задач, пов’язаних із інженерними укріпленнями, захистом, постачанням і так далі.

Але, крім цього, є люди, які мають бажання виконувати обов’язки офіцерів, тобто люди, які отримали досвід бойових дій. Є дуже багато рядового складу, які мають вищу освіту. Вони розуміють, що отримали певний досвід і мають можливість виконувати обов’язки у якості офіцерів. Але тут існує певна проблема, оскільки навчальна процедура у вищих навчально-освітніх закладах передбачає проходження військово-лікарняної комісії. І ці вимоги однакові для всіх. Тобто, отримавши поранення, стати офіцером вже неможливо.

Едуард Лозовий: Я так розумію, з цієї ситуації є два виходи: або зробити додаткові вимоги, які б враховували цю ситуацію, що склалася, або без надання офіцерського знання запровадити посади інструкторів у наших навчальних військових центрах.

Ігор Гевко: Для того щоб це питання виправити, треба внести зміни у постанову Кабінету Міністрів.

Едуард Лозовий: Це питання піднімалося, вами зокрема, на зустрічах з військовими чиновниками?

Ігор Гевко: Це питання ще не було на часі. Але розуміння є, ми вивчали це питання. Ми спілкуємось у своїй спілці з різними військовими фахівцями, які на сьогодні є ветеранами або беруть участь у якихось інших діях.

Євген Павлюковський: А вам відомі випадки, коли бійці, які частково втратили працездатність, повернулися до лав Збройних сил і у тій чи іншій формі здійснюють службу чи багато таких випадків станом на сьогодні?

Ігор Гевко: На мій погляд, таких випадків дуже багато, але ступінь поранень і втрати працездатності дуже різна.

Наприклад, один із моїх бойових побратимів, позивний якого Вінниця втратив кінцівки. Йому зробили вдалу операцію, він пройшов реабілітацію, протезування і сьогодні він продовжує службу у Збройних силах України. Інший мій побратим, позивний якого Ромео, також отримав подвійне чи потрійне поранення, але зараз теж продовжує службу у війську.

Дуже багато є поранених тяжкого і середнього ступеня без втрати кінцівок. Це не означає, що працездатність втрачена на 50%, вона може бути втрачена і на 25%, 15% або 10%. Це вже майже не впливає на можливість участі навіть у бойових діях.

Едуард Лозовий: Наскільки хороша якість протезування на сьогодні? Наприклад, якісь дорогі пристрої могли б майже повністю реабілітувати бійця. Чи займається ваша організація пошуком таких речей і фінансуванням їх?

Ігор Гевко: Нашою організацією вивчається це питання.

Євген Павлюковський: А чи відповідає те, чим забезпечує держава, тій якості, про яку ми говоримо?

Ігор Гевко: Держава, в першу чергу, допомагає тим, що на нашій території працює дуже багато благодійних фондів міжнародного статусу, які завозять до нас передові технології, протези і фахівців, які допомагають виконувати це протезування у нас в країні.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.