Слухати

Волонтери просять допомоги для пральні шпиталю на передовій

09 вересня 2016 - 10:09 68
Facebook Twitter Google+
Одне з найбільш поширених побажань у лікарнях поблизу зони АТО — звичайні пральні машини. Близько місяця тому в міській лікарні Авдіївки доводилося прати руками, — розповідає волонтер Юрій Свірко

На Facebook-сторінці волонтер групи «Мега-поліграф» Юрій оприлюднив звернення, що волонтери намагаються укомплектувати на передовій мобільну пральню, яка поїде в шпиталь. Говоримо про те, яка необхідна допомога на фронті, про взаємини військових з цивільним населенням та як змінилася наша армія з 2014 року?

Наталія Соколенко: Як зараз справляються з цим?

Юрій Свірко: По-різному. Іноді, коли приїжджаємо до лікарень чи шпиталів в районі проведення АТО (усі вони задіяні для наших військових), одне з найбільш поширених побажань — пральна машина. Більше місяця тому в міській лікарні Авдіївки вони прали руками. Машинка зламалася, десь тиждень вони прали руками.

11.jpg

Юрій Свірко // «Громадське радіо»
Юрій Свірко
«Громадське радіо»

Дмитро Тузов: Там ще була проблема з генератором, адже має працювати потужний генератор, щоб забезпечувати живлення для шпиталю?

Юрій Свірко: Дуже багато чого потрібно. Звісно, повертаючись до Авдіївки, є проблеми і з живленням, і з водою. Для них генератор був би дуже необхідним. Він має бути 10, краще 15 кіловат для забезпечення всієї лікарні.

Дмитро Тузов: Зараз ви збираєте кошти на цей генератор?

Юрій Свірко: Ми купили мобільну пральню. Це контейнер, в якому дві промислові пральні машини, потужністю по 33 кг разової загрузки кожна. Це дві сушарки і прасувальний комплекс. Усе це в одному місці, мобільне. Ми домовилися з Міноборони, що поставимо це на КрАЗ, вони нам дають його, щоб комплекс можна було швидко переміщувати.

Дмитро Тузов: Обладнання вдалося купити в Європі?

Юрій Свірко: Так. Ми купили це на аукціоні в Данії. Це обладнання, яке стояло на озброєнні данської армії. Обладнання виготовлене, здається у 1998 році. Але по стану, коли ми його запустили, якщо ним користувалися 5 разів, то це, мабуть, все. Воно буде працювати і без генератора. Але так було б надійніше.  

Дмитро Тузов: Яким чином можна долучитися та допомогти?

Юрій Свірко: Можна знайти нашу сторінку на Facebook «Мега-поліграф». Там є вся необхідна інформація.

Дмитро Тузов: Які ще теми ви розвиваєте зараз?

Юрій Свірко: Як раніше допомагаємо нашим збройним силам. Допомагаємо лікарням в зоні АТО, переселенцям, дитячим будинкам. Наприклад, канцтовари — дуже великий дефіцит.

Наталія Соколенко: Чи змінилася ситуація поблизу лінії фронту? За офіційними даними зменшилась кількість обстрілів.

Юрій Свірко: Ситуація змінилася на краще. Стало набагато спокійніше. Коли два тижні тому ми були в Авдіївці, там було дуже незатишно. Зараз або нема, або майже нема важкої артилерії. Кількість обстрілів суттєво скоротилась.

Наталія Соколенко: А які настрої серед мирного населення?

Юрій Свірко: Майже 100% хочуть, щоб було тихо і спокійно. Багато кому все одно, як це буде, по яку сторону фронту, аби тихо. Є така річ, що важко визнавати свої помилки. Якщо раніше хтось казав, там — добре, а тут — погано, то зараз кажуть: і там і тут — погано. Всі однакові.

Більшість населення розуміє, що це може скінчитися тільки з відновленням контролю української армії. Спокій буде тільки після цього.

Наталія Соколенко: Які зараз взаємини військових з цивільним населенням? Чи потрібні спеціальні майданчики, громадські ініціативи, де могли б спілкуватися військові та цивільні?

Юрій Свірко: Дуже залежить від конкретних людей, командирів, частини. Є підрозділи, які де б не були, коли йшли з позицій, їх мало не хапали за руки і просили, щоб вони не залишали, бо вони наводили лад, допомагали.

Наталія Соколенко: Але є і інші історії?

Юрій Свірко: Так. Це війна. Починаючи з грабунків, мародерства, пияцтва. Все буває.

Дмитро Тузов: Як змінилася наша армія з 2014 року?

Юрій Свірко: Ну, вона з’явилася. У нас у 2010-13 рр. особливо йшла цілеспрямована політика на знищення української армії. У нас скорочувалися бойові частини, роздмухувався штат небойових частин, щоб не показувати різке скорочення чисельності. Взагалі не було армії. Зараз її потрібно розбудовувати, але вона є.

Дмитро Тузов: Є відчуття, що люди починають повертатися додому? Чи цей момент не настав?

Юрій Свірко: Я бачив такі хвилі в 2014 році. Зараз, скоріше, ні. Ті, хто планують повернутися, чекають на стійкий мир.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.