Слухати

Всиновлення — це не героїзм, це нормально, — Світлана Харченко

25 травня 2016 - 14:23 70
Facebook Twitter Google+
В Україні зменшується динаміка всиновлення дітей, з чотирьох тисяч у 2015 році до трьох тисяч у 2016. Обговорюємо ситуацію з представницею альянсу «Україна без сиріт» Світланою Харченко

svitlana_harchenko.jpg

Світлана Харченко // «Громадське радіо»
Світлана Харченко
«Громадське радіо»

Євген Павлюковський: З чим пов’язана негативна динаміка?

Світлана Харченко: Вона не негативна, а позитивна, оскільки усиновлення все ж відбуваються. Причини прості — менше з’являється сиріт, звідси менше усиновлень. Треба розібратись, що відбувалось за роки незалежності — у нас зменшилась кількість дитячого населення, в принципі.

Ірина Славінська: Скільки у нас зараз дитячого населення і скільки сиріт?

Світлана Харченко: У нас зараз 7,6 мільйони дітей, а на початку незалежності було близько 13 мільйонів. Сиріт приблизно 1%. Є діти-сироти, які фізично втратили батьків, а є соціальні сироти — діти, позбавлені батьківського піклування.

Євген Павлюковський: Чи складна процедура всиновлення?

Світлана Харченко: Вона не складна, але не має бути і простою. Кандидат в усиновителі має довести, що він психічно здоровий, фінансово спроможний. Усиновлена дитина у своїх правах і статусі появи в сім’ї прирівнюється до біологічної дитини.

Ірина Славінська: Скільки дітей лишаються зараз не усиновленими?

Світлана Харченко: В інтернатних закладах сьогодні виховуються 104-106 тисяч дітей, серед яких лише 7 тисяч потребують або можуть бути усиновленими. Всі інші діти — це ті, хто перебуває в цих закладах за заявою батьків.

Загалом, в Україні можуть бути всиновленими 24-25 тисяч дітей, але більша частина з них влаштована у будинки сімейного типу виховання або перебуває під тимчасовою опікою і піклуванням.

Євген Павлюковський: Чи дійсно підлітки, у порівнянні з немовлятами, практично не мають шансів на усиновлення?

Світлана Харченко: Вони не стільки не мають шансів на всиновлення, скільки вони, дійсно, не відповідають запиту більшої кількості кандидатів в усиновителі. Зараз близько 2,5 тисяч сімей стоять в черзі на усиновлення і це ті, хто бажають маленьку дитину. Одиноку, здорову, до п’яти років. Батьки не хочуть всиновлювати підлітків.

У нас немає інформаційної кампанії, яка була б направлена на популяризацію усиновлення підлітків. На державному рівні потрібно запровадити хорошу програму з підтримки і навчання для кандидатів в усиновителі. Щоб вони могли зрозуміти, що треба всиновити дитину старшого віку і як з нею вибудовувати стосунки.

Ірина Славінська: Чи потрібно приховувати факт всиновлення?

Світлана Харченко: Треба розповідати, що усиновлення — це вже навіть не героїзм, нормально. Абсолютно нормально дати дитині сім’ю, затишок, любов, турботу. Не нормально — це знаходження дитини в інтернаті, де вона потерпає від абсолютно різних видів насилля. Не нормально — це не надавати підтримку сім’ї.

Євген Павлюковський: Як контролюється перебування усиновленої дитини в новій родині?

Світлана Харченко: Раз на три роки приходить соціальний працівник. Але усиновлення не є тимчасовою формою сімейного влаштування. Тому, як і у звичайній родині, немає якогось особливого втручання.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.