Слухати

Ядерний могильник «Вакуленчук» ліквідовано. Ще залишається п’ять, два з яких у Криму

17 лютого 2017 - 13:15 404
Facebook Twitter Google+
Ядерний могильник «Вакуленчук» у Житомирській області ліквідовано за фінансової підтримки НАТО. Що буде далі з радіоактивними відходами, розбираємося у студії Громадського радіо

gnylyckyy_petruk.jpg

Юрій Гнилицький, Віталій Петрук // «Громадське радіо»
Юрій Гнилицький, Віталій Петрук
«Громадське радіо»

У нашій студії голова Державного агентства з управління зоною відчуження Віталій Петрук та керівник проекту Трастового фонду НАТО Юрій Гнилицький.

Євгенія Гончарук: Коли взагалі розпочалась співпраця представників Альянсу і нашого Державного агентства?

Юрій Гнилицький: Ця співпраця розпочалась у 2011 році після того, як Україна звернулась до Альянсу за допомогою у ліквідації ядерних могильників. Після цього було проведено велику роботу щодо створення правових умов для отримання допомоги від НАТО, підписано угоду, потім її імплементовано, всю процедуру ми завершили лише у 2015 році.

Першим, пілотним проектом було визначено об’єкт «Вакуленчук», який став для нас великим досвідом для подальшої співпраці у рамках ліквідації наступних могильників, які на даний час існують на території України. Їх ще п’ять — один у Кіровоградській області, один у Івано-Франківській, два у Республіці Крим, і у Донецьку.

Євгенія Гончарук: Чому був обраний саме цей об’єкт — «Вакуленчук» — чому з нього все почалося?

Віталій Петрук: Цей об’єкт був і критичним, і, з іншого боку, найменший. Тому було простіше взяти його, враховуючи, що це перший проект — у нас не було досвіду, ми не знали, що там всередині. Зараз ми разом з трастовим фондом НАТО притерлися, відпрацювали всі механізми, процеси, і тепер будемо рухатися далі.

Євгенія Гончарук: Які основні труднощі були у цій роботі?

Віталій Петрук: Основні труднощі — це дотримання правил радіаційної безпеки, у першу чергу для персоналу, який був задіяний у ліквідації могильника. Треба віддати належне професіоналізму фахівців, які там працювали — не було жодного випадку порушень правил безпеки.

Євгенія Гончарук: Могильники у Криму — у якому вони стані? Наскільки ситуація критична, чи можемо ми її якось контролювати зараз?

Юрій Гнилицький: Там залишилось два об’єкти, один з яких у Феодосії, по підходу однаковий з «Вакуленчуком». Є проектна документація по цьому об’єкту, однак ми не можемо на даний час контролювати процес, що відбувається з цими могильниками, у нас відсутня інформація.

Євгенія Гончарук: Чи є якась дата, до якої ці могильники мають бути ліквідовані, бо інакше буде критична ситуація?

Віталій Петрук: Небезпека цих могильників, у першу чергу, полягає у тому, що можливий несанкціонований доступ людини. Воно ж не відчувається, людина не знає, що там є, будь-хто може полізти, щось дістати і отримати шкоду для свого здоров’я, рідних, оточуючих. Інше те, що цю територію до ліквідації могильників не можна використовувати за якимось іншим призначенням.

Євгенія Гончарук: Тобто після ліквідації могильника радіоактивних відходів, з цією землею можна щось робити. Які плани на «Вакуленчук»?

Віталій Петрук: «Вакуленчук» знаходиться у віданні прикордонної служби, а решта об’єктів, які залишились — на території військових частин. Вони знайдуть застосування цим територіям.

Вікторія Єрмолаєва: Пане Віталію, в одному з інтерв’ю ви казали, що одне із завдань — зробити так, щоб всі радіоактивні відходи зосереджувались у зоні відчуження, яким чином це буде реалізовуватися?

Віталій Петрук: Саме це передбачає Державна стратегія поводження з радіоактивними відходами. Державне агентство з управління зоною відчуження визначене як національний оператор поводження з радіоактивними відходами.

Для цього створюється відповідна інфраструктура у зоні відчуження. А спецкомбінати, які є, наприклад, у Києві, біля Одеси, Дніпра, Львова, Харкова, у Донецьку мають бути потенційно проміжними сховищами, звідки все переходить у зону відчуження. Так вже склалося, це вже факт, що зона відчуження забруднена, 95% всіх радіоактивних відходів, які є в Україні, зосереджені там. Тому абсолютно розумним і ефективним є рішення використовувати ту інфраструктуру, яка там є, для захоронення радіоактивних відходів.

Євгенія Гончарук: Гроші, які були передбачені на ліквідацію «Вакуленчука» — яким чином відбувався контроль над їхнім використанням, чи всі кошти пішли за призначенням?

Юрій Гнилицький: На виконання цього проекту використано 650 тисяч євро. Система була прозорою — вона контролювалась з штаб-квартири НАТО і Агенції НАТО з постачання і підтримки у Люксембурзі. Для цього була визначена країна-лідер, яка керувала проектом — Німеччина, найняті менеджери, які управляли проектом, є спеціальний фінансовий орган, який у Люксембурзі контролював ці контракти.

Всі роботи проводились у рамках прозорого, міжнародного конкурсу, який виграла українська компанія. Вона мала більш достатній досвід і рівень підготовки фахівців, які своєчасно і відповідно до міжнародних стандартів виконали всі процедури конкурсу, а потім і роботи.

Вікторія Єрмолаєва: Проект по ліквідації об’єкту «Вакуленчук» вже реалізовано, який наступний?

Віталій Петрук: У нас продовжуються переговори з представниками НАТО. Сподіваємось, що буде затверджений проект по ліквідації могильника Цибулеве у Кіровоградській області, він втричі більший за «Вакуленчук».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.