Слухати

Як допомогти журналу «Український театр», який на межі закриття?

10 грудня 2017 - 14:05
Facebook Twitter Google+
«Театр є, і не лише в Києві», — головна редакторка журналу «Український театр» Анастасія Гайшенець розповідає про місію та амбіції видання

anastasiya_gayshenec.jpg

Анастасія Гайшенець // Громадське радіо
Анастасія Гайшенець
Громадське радіо
Чому єдиний в Україні журнал про театр може зникнути? Журнал «Український театр» на даний момент перебуває на межі закриття у зв’язку з проблемами недофінансування. Протягом останнього року колектив працював фактично на волонтерських засадах. Для привернення уваги до цієї проблеми запустили інформаційну кампанію з хештегом 

#врятуватиукраїнськийтеатр.

В редакції сподіваються, що це допоможе вплинути на Міністерство культури. 

В студії Громадського радіо головна редакторка видання Анастасія Гайшенець.

Анастасія Гайшенець: Ми зробили все, що могли, за час нашого перебування з новою командою в журналі. Для того, щоб розширити мережу розповсюдження. Але оскільки наші можливості небезмежні, то…

В принципі, журнал має продаватися в книгарні «Є», «Сяйво», «Смолоскипі», в академічній книгарні «Києво-Могилянської академії. Ми спробували долучити до цієї мережі декілька театрів, декілька кав’ярень. В нас з’явилася точка на Пушкінський, книгарня-кав’ярні «Моя книжкова поличка».

Андрій Куликов: Є подібні видання в Україні?

Анастасія Гайшенець: Саме профільних всеукраїнських видань про театр – немає. Власне це журнал єдиний, унікальний.

Андрій Куликов: Я чесно вам скажу, я готовий навіть фотографії в цьому журналі розглядати довго. Вони цікаві, незвичні, цікаво заверстані. Це нове обличчя журналу?

 

 

Анастасія Гайшенець: Ми працюємо новою командою від березня цього року, я фактично виступаю арт-директором цього журналу.

Ми є частиною великого видавництва «Національне газетно-журнальне видавництво», яке перебуває у процесі роздержавлення. Ситуація дуже сумна у зв’язку з недофінансуванням. Ми виявилися жертвою цієї ситуації, вплинути на неї ніяк не можемо. Тому вирішили якимось чином звернутися до громадськості, аби вони акцентували увагу на нашій ситуації.

Ми розраховані на професійну аудиторію. Ми не є журналом, який займається анонсуванням, рекламуванням або іншими речами. Ми намагаємося освітлювати якісь галузеві питання, проходження реформ в Україні, питання пов’язані з освітою, аналізувати якісь естетичні цікаві явища, які виникають на полі, знаходити співрозмовників, які з нашої точки зору є важливими фігурантами процесу.

Наша амбіція полягає в тому, щоб охоплювати всю Україну. Ми не є суто київським виданням. Я вважаю, що це досить необхідна річ таким чином презентувати, показати, що театр є, і не лише в Києві. Чим далі, тим більше цікавих доробок з’являється в регіональних театрах. Належним чином ми не можемо це реалізувати. Нам ніхто не може забезпечити відрядження. Якщо ми їдемо – або знаходимо якісь кошти, з боку тієї сторони, яка запрошує. Або знаходимо регіональних кореспондентів. 

zhurnal.jpg

Журнал "Український театр" // Громадське радіо
Журнал «Український театр»
Громадське радіо

Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції:

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.