Слухати

Якщо кожен десятий задумається — це вже щось, — сатирик Вовчик Сірий

27 квітня 2016 - 11:57
FacebookTwitterGoogle+
Ексклюзивне інтерв’ю з блогером-сатириком з Івано-Франківська Вовчиком Сірим. Для «Громадського радіо» він читає шість своїх оповідок

vovchyk_bratyk.jpeg

Вовчик Сірий // «Громадське радіо»
Вовчик Сірий
«Громадське радіо»

Більше шести тисяч людей — це читацька аудиторія блогера Володимира Сірого з Івано-Франківська. Пише він кусючу і дотепну сатиру у форматі казок чи оповідок, псевдонім автора — Вовчик Сірий.

Василина Думан: Розкажіть коли ви написали першу оповідку?

Вовчик Сірий: Історія почалася приблизно у 2014 році, коли я почав писати для своїх друзів. Вони читали, їм подобалось, вони поширювали і так розійшлося.

Вовчик Сірий: Все так і було, я нічого не вигадав. Нічого не додаю від себе, все записую за людьми.

Василина Думан: Ваші дописи можуть сильно дошкулити — ви таким завжди були?

Вовчик Сірий: Я ніколи нікого особливо не допікав. Але у 2014 році пішла сильна агресія з Півночі. Тоді мені прийшла думка, що потрібно якось на це відповідати. Я відповідаю.

Василина Думан: Чи є якийсь відгук від вашої цільової аудиторії?

Вовчик Сірий: Я не розраховував на цільову аудиторію. Я пишу для друзів, щоб мотивувати їх триматися разом.

Василина Думан: Це антиутопія за реальними мотивами, спроба інтерпретувати сценарій радянської «Гості з майбутнього»?

Вовчик Сірий: Ніби так. Щоб людям було ближче і зрозуміліше.

Василина Думан: Вас не злякала широка читацька аудиторія?

Вовчик Сірий: Люди, які мене читають — мої друзі, вони не можуть мене лякати. Іноді вони дивують, вважають, що я маю поділяти їхню думку, а це не так. Так виникають конфлікти, наприклад, на темі політики.

Василина Думан: А в приват пишуть часто?

Вовчик Сірий: Часто пишуть вороже настроєні люди. Бувають і добрі, які хочуть привітатись, поцікавитись.

Василина Думан: Чи берете ви сценарії, теми з дитинства?

Вовчик Сірий: Я міняв школу кілька разів. Перша була весело пролетарська, були хулігани, свої клоуни, свій розсип сюжетів. Друга була спокійна, але там свої розваги, свої цікаві люди.

Ось, наприклад, в першій школі була дівчинка Оксана, яка потім влаштувалась медсестрою. Про неї моя оповідка.

Василина Думан: Ви пишете історії реальних людей — на вас ображаються?

Вовчик Сірий: Я завжди міняю імена. І ті люди, які зазвичай стають героями моїх історій не читають фейсбук, вони сидять в однокласниках.

Василина Думан: Як часто ви читаєте новини, чи багато робіт на політичну тематику?

Вовчик Сірий: Як правило, я не реагую на самі свіжі новини. Пишу більш загальний синопсис.

Василина Думан: Чи є у вас табуйовані теми, які ви не висміюєте?

Вовчик Сірий: Я стараюсь не принижувати українців — їм і так дісталось. Не люблю, коли люди через якісь дрібниці чіпляються один до одного, через мовне питання чи ще щось таке. Але колись висміював і цю ворожнечу.

Василина Думан: Що вас найбільше дратує?

Вовчик Сірий: Найбільше мене дратує, що люди поводяться як дурні. Люди не хочуть думати — у нас через це всі проблеми. Але якщо хоч кожен десятий починає щось розуміти, значить воно було варте. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.