Слухати

Якщо наші голови і шлунки засмічені, так само засмічені і наші міста, — урбаніст

23 березня 2017 - 10:27
FacebookTwitterGoogle+
2-3 червня у київському Мистецькому Арсеналі пройде Міжнародний архітектурний фестиваль CANactions

У студії Громадського радіо — засновник освітньої платформи CANactions і керівник архітектурного бюро Zotov&Co Віктор Зотов.

Любомир Ференс: Коли говорять про фестивалі, часто мають на увазі музику. В чому особливість архітектурного фестивалю?

Віктор Зотов: Коли говорять про архітектурний фестиваль, мають на увазі будинки в першу чергу. Наш фестиваль — це більше про так звану урбаністику. Вже другий рік у нас працює школа урбаністики CANactions. Тема ювілейного фестивалю — цінності.

Любомир Ференс: У 2015 році ви створили експериментальну освітню інституцію CANactions School for Urban Studies. Це ноу-хау? Ви у цьому новатор?

Віктор Зотов: Я не люблю це слово. Усе в світі придумали до нас. Можливо, набагато важливіше вміти переймати найкращий досвід. В Україні небагато інституцій, пов’язаних з урбаністикою, але, мені здається, не в інноваціях справа.

Вікторія Єрмолаєва: У яких країн ви пропонуєте переймати досвід?

Віктор Зотов: Пропоную Скандинавію.

Любомир Ференс: Чому?

Віктор Зотов: Мені здається, що місто завжди виглядає так, як люди. Тобто це наш портрет. Якщо наші голови і шлунки засмічені, так само засмічені і наші міста. Я щойно йшов містом пішки. Я вчергове побачив, як це сміття заважає нам жити. Що є у Скандинавії? Там є баланс між природою і людьми.

Якщо в Осло хочуть зробити лаву з натуральної дошки, її везуть з Росії. Бо там цінності інші. Осло має таку деревину, але там її не пиляють.

Любомир Ференс: З чим це пов’язано? З економічним становищем?

Віктор Зотов: Це пов’язано з правильними пріоритетами в житті.

Любомир Ференс: Ми говоримо про цінності. Але, наприклад, Норвегія посідає перше місце в останньому рейтингу щастя. Важко порівнювати Норвегію і Росію. Коли ми говоримо про середню зарплату, в Норвегії і в Росії вона є різною. Тож ці цінності залежать від економічного становища?

Віктор Зотов: Потрібно порівнювати. Це корисно. Це перейняття досвіду, що сприяє усвідомленню проблем, ризиків і напрямку руху. Що стосується зарплатні та збагачення, це не єдиний критерій. Ти будеш багатим, коли ти матимеш правильні цінності. А те, що в нас по Києву їздить дуже багато big black cars, це погана ознака. Це ознака захворювання. Коли в нас є дуже багаті люди, коли в нас найбагатший у світі президент, це проблема.

Любомир Ференс: Школа урбаністики: що вивчаєте та кого це може зацікавити?

Віктор Зотов: Наші студенти — дуже різні люди за фахом. У нас не більше половини дизайнерів та архітекторів. Ми робимо це свідомо, адже розуміємо, що місто розвивають різні люди — суспільство загалом. Тому в нас є і філософи, і журналісти, і IT-шники — будь-хто, у кого не патерналістський вектор, хто налаштований на зміни і хоче щось зробити самостійно. Наше суспільство інформаційним простором налаштоване на косметичні, фасадні зміни. Мабуть, коли людина почувається погано, макіяж не допоможе їй прийти до балансу. Те саме з містом. У Кличка з’явились гроші. Що будемо робити? Пам’ятник, фонтан чи нові церкви? Це не вихід.

Вікторія Єрмолаєва: Що треба зробити в першу чергу?

Віктор Зотов: Давайте спробуємо постійно звертати свою увагу на те, що є зміст, а що є форма. Де косметика, а де ті процеси, які реально впливають на щастя, яке ви абсолютно справедливо згадали. Щастя — це один з критеріїв розвитку міста. Це трошки незвично для нас. Це не фасади, не блискучий монумент в центрі Києва. Якщо ми зараз вийдемо на Майдан, що ми там побачимо? Там немає вільного місця, але все блищить.

Вікторія Єрмолаєва: А що там має бути, на вашу думку?

Віктор Зотов: Там нічого не має бути. Пустота — це свобода, на мій погляд. Зараз я назву вам власні цінності. По-перше, це здоров’я в місті: чисте повітря, чиста вода. Наприклад, в Амстердамі можна пити воду з-під крану. Це прекрасний критерій якості розвитку. По-друге, це пустота.Візьміть будь-яку площу, особливо у Скандинавії. Це вільний простір. Це вільні голови також.

Любомир Ференс: Тобто ви за стиль «лофт»? Тому що девіз стилю «лофт» — мінімум перегородок, максимум свіжого повітря.

Віктор Зотов: Стиль — це знову косметика.

Вікторія Єрмолаєва: Давайте повернемося до цінностей.

Віктор Зотов: По-третє, це відкритість, прозорість, доступність. Якщо я зараз не можу вільно зайти в міськраду, про що можна взагалі говорити?

Вікторія Єрмолаєва: Про доступність ми багато говоримо, а що таке прозорість?

Віктор Зотов: Рейхстаг можна побачити під час засідання через скло. Це символічно. Це зовнішня ознака, яка відповідає більш змістовним процесам. Будь-що готується на рівні Парламенту, міністерств або нижчих управлінських структур. Але суспільство це бачить. Це дуже важливо. Одна з проблем полягає в тому, що наш простір перенасичений брехнею. Тому прозорість — це протилежний вектор.

Вікторія Єрмолаєва: Як ви можете оцінити якість води в Києві?

Віктор Зотов: Я часто буваю в районі Харківського масиву. Раніше сморід там був ближче до виїзду. Тепер ти відчуваєш цей запах як тільки проїжджаєш Південний міст. Ви спитайте у людей, які там мешкають, що б вони змінили в місті. Я думаю, що більшість буде за те, щоб збудувати нову церкву чи фонтан. Ось це жахливо.

Любомир Ференс: Після успішного завершення програми випускники школи можуть бути залученими до програм міського розвитку. Хто з ваших випускників вже залучений до подібних програм?

Віктор Зотов: Це моя найбільша гордість. Я дуже пишаюсь нашими випускниками. Наразі їх більше 50. Більшість з них беруть участь у важливих рухах, пов’язаних з розвитком міста. Деякі студенти залучені в міжнародні програми. Двоє наших студентів пройшли курси в Цюріху. Багато з них є залученими у міжнародний досвід, який потрібно на рівні нашої місії перетягувати сюди.

Любомир Ференс: В нашій країні ключові рішення приймаються владою. Влада не поділяє цінності школи, засновником якої ви є. Що робити?

Віктор Зотов: Звичайно, потрібен час. Чому ми займаємось освітою? Ми зробили Майдан і не знаємо, куди рухатися. Прийшли ті, хто знають, що робити, і використали ситуацію на свою користь. Цьому має прийти кінець. Ми маємо усвідомити вектор нашого розвитку. А за цим усвідомленням йтиме рух.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.