Слухати

«Громадське радіо» / Скачати зображення

Єдиний музей історичних коштовностей майже припинив існування, — Строкова

16 лютого 2016 - 14:43 517
Facebook Twitter Google+
Від унікального музею залишилась лише назва — вважають гості студії. Колекції передано до колекцій Історичного музею

Андрій Куликов: Чим має нам бути дорогий Музей історичних коштовностей?

Людмила Строкова: Я директор Музею історичних коштовностей. Цей музей — це філіал Національного музею історії України. Це єдиний, унікальний музей в Україні, якому немає аналогів у багатьох країнах пострадянського простору. Він був створений у 1963 році, для збору історичних артефактів, ужиткового срібла і золота, з найдавніших часів до сьогодення.

Також це було зроблено для того, щоб припинити передачу найкращих знахідок в музеї Росії.

Андрій Куликов: Музейних працівників можуть звільнити?

Людмила Строкова: Ні, це лише їх особисте бажання піти з музею. Може йти мова про відставку генерального директора музею, яка рік тому була призначена на цю посаду. З цього почалися всі проблеми музею і його філіалів.

Дмитро Тузов: Виник якийсь конфлікт?

Людмила Строкова: Прийшла людина, яка працювала 20 років в маленькому музеї імені Тичини. Вона не мала того об’єму музейної практики.

Людина прийшла, і протиставила себе колективу. Вона вважає, що все що було старе — це погано. Не дивлячись на те, що було зроблено в музеї до цього часу. Вона все намагається переінакшити на свій лад.

Андрій Куликов: А що кажуть профспілки?

Ірина Супрунюк: У нас склалась складна ситуація. Іде велика кількість судових процесів по звільненню, знято багато доган через суд.

Ми познайомившись близько з законом, знайшли статтю, яка дозволяє нам розірвати контракт з директором музею, якщо він несумлінно виконує свої обов’язки.

Ми направили заяву до Мінкультури. Ми закликаємо до того, щоб на нас звернули увагу.

Людмила Строкова: Міністерство нас не бачить, не чує. Ми зверталися з листами і до президента, і до прем’єра, і до Кириленко.

Музею коштовностей вже немає. Для пересічного глядача нічого не змінилося. Але зараз музейна мапа України стала біднішою на один музей.

Це була складова частина зібрання Національного музею історії  України. Сьогодні Музей історичних коштовностей залишився лише у вигляді назви. Колекція приєднана до колекції Національного музею історії України.

Він втратив самостійність. Музей був самостійним, тому що наша колекція — це історична частина Державного фонду дорогоцінних металів.

Зараз це просто експозиційна площадка.

Андрій Куликов: Антон Богдалов, ви теж підписували листи до президента?

Антон Богдалов: Ні, я вчора зареєстрував електронну петицію з проханням створити слідчу комісію, по розслідуванню дій на посаді Сосновської Тетяни Вікторівни.

Я, як завідувач відділу сучасної історії України, можу розказати про ситуацію у нашому музеї. Він тримався на трьох китах: науково-фондова, освітня і експозиційна робота. Зараз цього в музеї немає. Пані Сосновська говорила про те, що наш відділ може бути ліквідований. Ми займаємося закладенням історичного пласту, який буде відображати сучасні події у майбутньому.

Кількість працівників залишається такою самою, але скорочується кількість наукових працівників. Збільшується кількість гардеробниць, фотографів.

Зараз багато експозицій просто закриваються і руйнуються.

Дмитро Тузов: Наскільки убезпеченні колекції від того, щоб під час пере форматування нікуди не зникнути?

Людмила Строкова: В законопроекті було запропоновано дозволити музеям продавати експонати.

Нашому генеральному директору потрібні слухняні працівники, які будуть просто виконувати її накази.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.