Слухати

З 10 червня в Україні не видаватимуть так звані «безвідсоткові кредити»

30 травня 2017 - 21:36
FacebookTwitterGoogle+
Незабаром набуде чинності закон про споживчі кредити. Що це змінить у житті звичайних клієнтів банків?

Гостя ефіру — заступниця керівника проекту USAID «Трансформація фінансового сектору в Україні» Юлія Вітка.

Ірина Славінська: Чи багато речей у взаєминах між клієнтами та банками зміняться 10 червня? Це великі зміни чи суто косметичні правки?

Юлія Вітка: На мою думку, зміни досить значні, системні. Це закон, який по суті комплексно врегулює відносини між кредитодавцями та споживачами. Ідеться про банки та про інші кредитні установи. Ці відносини повинні стати більш прозорими і зрештою підвищити рівень довіри і одних, і других.

Ірина Славінська: У чому були проблеми? Що саме не було достатньо врегульовано?

Юлія Вітка: Недостатнім було інформування позичальників про умови, на яких вони беруть кредит, а саме — про реальну процентну ставку. Тобто споживачі інколи думали, що беруть недорогий кредит, а він виявлявся значно дорожчим. Цим законом змінюється порядок рекламування кредиту, тобто буде заборонено рекламу кредиту під 0 %, «безпроцентних» кредитів чи без перевірки кредитосоцспроможності позичальника. Це вже дасть змогу споживачам краще орієнтуватися у всьому цьому масиві рекламної інформації. Так само перед підписанням договору споживачу фінансова установа повинна буде надати паспорт споживчого кредиту. Це стандартизована інформація, у якій наведено всі умови кредитування. Це дозволить споживачу порівнювати пропозиції від різних фінансових установ. Є ще достатньо нововведень, які стосуються, наприклад, погашення кредиту — я вважаю, це дуже важливо і позитивно для споживачів. Як полегшити споживачу погашення кредиту. На сьогодні, якщо у споживача є заборгованість, то ті платежі, які він здійснює, в першу чергу будуть спрямовані на погашення штрафів, пені, і лише потім — процентів та тіла кредиту. Таким чином споживач нібито на постійному лічильнику, він не може дійти до погашення суми кредиту. Цим законом такий порядок змінюється, і в першу чергу будуть погашатися прострочені проценти і сума кредиту, в другу чергу — проценти та сума кредиту, які не є простроченими, і аж у третю чергу — штрафи і пені.

 

 

Андрій Куликов: А тіло кредиту коли?

Юлія Вітка: У першу чергу — прострочені проценти і тіло кредиту, а в другу чергу — непрострочені проценти і тіло кредиту.

Андрій Куликов: Пані Юліє, ви спочатку сказали «банки та інші кредитні установи». Про які саме кредитні установи йдеться?

Юлія Вітка: Наприклад, кредитні спілки. У нас про це небагато людей знають, але вони існують, особливо в сільських місцевостях, мають свою нішу, користуються попитом. Більше того, на сьогодні в нас зростає кредитування такими дещо нерегульованими установами: різноманітні «кредити до зарплати», «швидкі кредити», «швидкі гроші». Ви можете бачити велику кількість таких оголошень, і це зумовлено тим, що банківське кредитування скоротилося, тому цю нішу займають інші установи, і з ними треба бути дуже обережними.

Андрій Куликов: На що зараз українці здебільшого беруть споживчий кредит?

Юлія Вітка: На різні цілі: від телефона до автомобіля. Іпотечне кредитування в нас значно скоротилося. У принципі це можуть бути як найнеобхідніші речі, це може бути просто кредит у грошовій формі, коли є якісь негайні потреби — для цього береться «кредит до зарплати». Це може бути техніка: побутова, смартфони тощо.

Андрій Куликов: Я пригадую кінець Радянського Союзу, коли у людей на руках було досить багато грошей, а товарів було не так багато. Але якщо все-таки були гроші, то купували не те, що потрібно, а те, у що можна вкласти: два холодильники можеш купити — купуєш два холодильники. Зараз вони тобі не потрібні, але колись знадобляться. А яка зараз в українців тенеднція? Ми в непростий економічний час живемо. Намагаються «підкупити» побутову техніку, меблі — з розрахунком на те, що це буде вкладення грошей.

Юлія Вітка: USAID проводили загальнонаціональне дослідження, щоб виявити, якими послугами користуються українці, чи довіряють / не довіряють вони фінансовим установам. Окрім загальновідомого факту про скорочення кредитування внаслідок економічного спаду, стало зрозуміло, що українці в принципі не схильні брати в кредит — вони не довіряють фінансовим установам, вони беруть у кредит лише у разі крайньої необхідності. Такою є загальнонаціональна тенденція. Тобто говорити про те, що беруть у кредит, щоб у щось вкласти чи зберегти гроші — ні, лише в разі крайньої нобхідності, якщо ми говоримо про середньостатистичного українця.

Ірина Славінська: Якщо українці не схильні брати кредити, то чому тоді ломбардів та кіосків зі «швидкими грошима» Наприклад, на спальних районах — вони ростуть як гриби. Наприклад, у моєму районі, де я живу уже десять років, ці кіоски залишаються і народна троба до них не заростає.

Юлія Вітка: Як я вже казала, кредити у нас беруть у разі крайньої потреби — на найнеобхідніше, щоб перекрити свої витрати до наступної зарплати. Тому це короткострокові кредити, і саме тому вони популярні. Зрештою, як правило, там не вимагається застави, а банки, як ми знаємо, будуть вимагати заставу. Тут же кредитоспроможність не перевіряється. Наші опитування фокус-груп, які ми проводили по Україні, говорять про те, що людям це підходить.

Ірина Славінська: Чи легальна діяльність цих кіосків, що видають короткострокові кредити?

Юлія Вітка: Станом на сьогодні ця діяльність окремо не регулюється.

Ірина Славінська: Тобто зовсім нічим не регулюється?

Юлія Вітка: Ні, звісно, в нас є базове законодавство, що врегульовує надання фінансових послуг, наприклад закон «Про споживче кредитування». Будь-яка особа, яка надає кредит понад як на місяць, буде підпадати під цей закон. Але я хочу зауважити, що кредити до одного місяця, які, можливо, є найбільш популярними, не будуть підпадати під захист цього закону. Це, зрештою, відповідає і Європейській директиві. Очевидно, що потрібно шукати інші шляхи, яким чином це контролювати і регулювати.

Андрій Куликов: Ви згадали Європейську директиву. Яка є «європейська директива», щоб не було дрібного шрифту? Є якийсь закон, який говорить, що такого не має бути.

Юлія Вітка: Є такий закон. І в ньому йдеться про те, що вся інформація має бути надана однаковим шрифтом — чи то інформація про процентну ставку, чи то десяті після коми. Ця інформація не має відрізнятися ід величини шрифта основного тексту. Зочете — подавайте весь текст дрібним шрифтом. Також слухачі мають знати, що в них з’явиться таке право, як вимагати проект договору для попереднього ознайомлення, перед тим, як його підписати; вимагати адекватних пояснень, які оцінююсть становище йього споживача. Кредитодавець має оцінити кредитоспроможність конкретного споживача. Тож прохання до усіх споживачів — користуватися своїми правами.

Андрій Куликов: Хто передбачив ці інтереси споживаців у законі? … Ставлю це запитання напівжартома, я й сам стикався з проблемою дрібного шрифту, не кажучи про менш обізнаних у фінансах споживачів. Але виявляється, що закон це передбачив.

Юлія Вітка: Це не тільки наша проблема. Про це говорить і Директива ЄС. Цю необізнаність використовують фінансові установи, тому це передбачено і в Директиві, і в нашому законі — ми вже це чорним по білому написали — все однаковим шрифтом.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.

rh.jpg

За підтримки //
За підтримки

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.