Слухати

За нами велика наука, — Максим Стріха про створення позитивного іміджу України у світі

02 грудня 2017 - 17:08 1083
Facebook Twitter Google+
Заступник міністра освіти і науки України про корупцію в науці, плагіат та позиціонування України за кордоном

Гість ефіру — письменник, перекладач, заступник міністра освіти і науки України Максим Стріха.

Василь Шандро: Корупція в межах наукової спільноти є унікальним явищем?

Максим Стріха: В державі, де корупція дуже поширена, сказати, що є якась одна сфера, позбавлена корупції, було б наївно. Я можу сказати, що українська наука — далеко не найбільш корумпована сфера нашого життя, хоча всілякі люди в ній трапляються. Назагал, українська наука — одна з найпорядніших частин українського суспільства, хоча і наука різна. Я маю приємність представляти фізико-математичні науки. Я можу сказати, що тут є спільнота, яка активно діє, бореться з негативними виявами, які бувають. На жаль, ситуація неоднаково оптимістична у всіх сферах української науки.

Ірина Славінська: Наукова кар’єра в Україні — це не суперрозкішне життя, але водночас з того, що і в кулуарних розповідях знайомих, і в медіа можна почути, що є ті, хто пише дисертації, спокусившись легким захистом, доплачуючи тим, хто дисертацію напише. Чому так відбувається? В чому вигода?

Максим Стріха: Це для мене самого загадка. В державі, де суспільний статус науковця надзвичайно низький, ми опинилися в ситуації, коли люди не йдуть в науку, бо складно прожити, водночас є велика спокуса для певних владоможців або «бізнесюків» отримати «липові» дипломи, щоб дописувати серед своїх численних титулів «кандидат» чи «доктор наук». У мене є своя гіпотеза: років 15 — 20 тому у нас були модні кавалери Орденів Святого Станіслава. Люди на найпримітивніших рівнях задовольняли своє марнославство.

Люди не йдуть в науку, бо складно прожити, водночас є велика спокуса для певних владоможців або «бізнесюків» отримати «липові» дипломи, щоб дописувати серед своїх численних титулів «кандидат» чи «доктор наук».

Читайте також: Наукомісткість українського ВВП складає менше 0,2%, — Стріха

Ірина Славінська: Наукове середовище солідаризується проти таких липових кандидатів?

Максим Стріха: Я це намагаюся робити персонально. Зараз є багато прикладів нетолерантності до людей, які здобули ступені в такий спосіб. Наша держава зараз — це боротьба всіх проти всіх. Під маркою боротьби за доброчесність зводять політичні рахунки, пишуть дурниці. Якщо з’являється перше повідомлення у Фейсбуці, що пан N. N. плагіатор, не поспішайте не подавати йому руку. Спочатку спробуйте з’ясувати, від кого це, хто це, що за цим може стояти. З плагіатом не завжди все так зрозуміло. Коли я згадую Другий закон Ньютона, я не посилаюся на «Математичні принципи натуральної філософії», бо це загальноприйнято. У нас з’являються спроби боротися з плагіатом на цьому рівні.

 

 

Ірина Славінська: Про плагіат часто говорять на рівні міністерства. Чи є можливість з цим розібратися, створити якусь комісію, яка раз і назавжди розбереться з усіма плагіатами, прочитає всі тисячі дисертацій?

Максим Стріха: Це ілюзія, що хтось згори може прочитати тисячі дисертацій. Гарантія — це активне здорове наукове середовище, де кожен опікується своїм сектором.

Василь Шандро: Науковець Василь Шендеровський вишукує імена людей, які пов’язані з Україною, але й відомі у світовій науці. Це для чогось зараз важливо?

Максим Стріха: Це надзвичайно важливо. Насправді ми маємо велику наукову історію, ми зараз маємо вибудовувати певний образ самих себе для себе ж і для світу. Ми співаємо пісні. Це відомо. Ми були не дуже успішні у визвольних змаганнях, хоч зараз тримаємо фронт в російсько-українській війні, де наші шанси були нульові на початку. Що ще за нами? За нами ще велика наука. Ми мусимо пам’ятати, що p-n-перехід, який лежить в основі сучасної електроніки, вперше досліджено в Києві в 40-у році. Перший комп’ютер в континентальній Європі змонтовано в Києві в 50-у році. Перше зварювання живих тканин відбулося в Києві в 1993 році. Я вже не кажу, що вся космічна техніка Радянського Союзу минулого століття, зроблена українцями.

Ірина Славінська: Зараз є дуже цікавий рух — поп-наука, тобто спосіб говорити про наукові речі простими словами. З подій, які анонсуються в Києві, я бачу, що з’являються дослідники, яких краще впізнає публіка, готова піти на лекцію і послухати щось просто про складне. Як ви ставитеся до подібного?

Максим Стріха: Я вважаю це неймовірно важливим. Біда нашої науки також в тому, що Академія, яку очолюють поважні люди, складається зі старших людей, які звикли говорити з тими, хто жив у 30 — 50-і роки минулого століття. Вони давно розучилися говорити з сучасними людьми.

У 2017 році наукоємність нашого ВВП гомеопатичними дозами, але почала зростати.

Ірина Славінська: Для вас особисто чим відзначений 2017 рік в українській науці?

Максим Стріха: Рік був тяжкий, рік відзначений тим, що ми все-таки сконструювали Національну раду з питань розвитку науки і технологій. Це найважливіший елемент, передбачений новим законом. Ми дедалі впевненіше чуємося в міжнародних програмах. Досі наукоємність нашого ВВП стрімко падала, зараз вона гомеопатичними дозами, але почала зростати.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.