Слухати

За що колумбійський президент отримав Нобелівську премію миру?

16 жовтня 2016 - 15:50 243
Facebook Twitter Google+
Президент Колумбії Хуан Мануель Сантос отримав Нобелівську премію миру за те, що зміг домовитися з повстанцями FARK, які контролювали весь обіг наркотиків

Революційні збройні сили Колумбії — Армія народу, РЗСК-АН (ісп. Fuerzas Armadas Revolucionarias de Colombia — Ejército del Pueblo, FARC-EP), ФАРК — терористична ліворадикальне повстанське угрупування Колумбії. У 2001 році Держдепартамент США вніс FARC до списку терористичних організацій, Євросоюз пізніше прийняв аналогічне рішення. Куба і Венесуела наполягають на тому, що ця організація є партизанської, діюча на основі ідей боліваріанських (Вікіпедія).

Про це поговоримо з експерткою з латиноамериканської політики Олександрою Ковальовою.

В студії працюють ведучі Олександр Близнюк та Євгенія Гончарук.

Євгенія Гончарук: Наскільки знаковою є та мирна угода, за яку президент Колумбії отримав Нобелівську премію?

Олександра Ковальова: Вона, безумовно, є знаковою, і ця премія мру є заслуженою для президента Колумбії Хуана Мануеля Сантоса, тому що військовий конфлікт, який намагається залагодити ця особа, триває вже понад 50 років.

Євгенія Гончарук: Як ризикував президент, підписуючи цю угоду? Я знаю, що перед цим був навіть референдум.

Олександра Ковальова: Угоду було підписано 7 жовтня в Гавані, і референдум, дійсно, було проведено напередодні — 3 жовтня. Цікаво, що за результатами референдуму ці мирні ініціативи президента не було схвалено більше, ніж половиною людей, які прийшли на референдум, але в ньому взяло участь менш, ніж 60% населення країни.

Євгенія Гончарук: Що спричинило початок конфлікту? І в чому влада звинувачувала партизан, які ховалися в лісах Колумбії?

Олександра Ковальова: Головна причина конфлікту — надзвичайні природні багатства країни: надри, клімат, землі, на яких вирощували коку, з якої виробляється кокаїн.

Колумбія впродовж тривалого періоду посідає перше місце у світі за виробництвом нелегальних наркотиків.

Роль партизанської групи була неоднозначною, тому ще не можна сказати, що вони брали серйозну участь у виробництві цих наркотиків і дестабілізували ситуацію в країні. Скоріше, вони були приводом для втручання у справи країни сторонніх держав, в першу чергу США, вони були приводом для розвитку збройної системи, та розвитку тіньової економіки. А це надзвичайні тіньові прибутки.

І президент Колумбії зараз відмовляється від багатств, які він може отримувати в нелегальний спосіб, чим до нього користувались попередні президенти: надходження від нелегального бізнесу від продажу наркотиків, від викрадення людей, від контрабанди, від грошей, які надавали США на боротьбу з нелегальною торгівлею наркотиків та повстанцями.

Євгенія Гончарук: Тобто попереднім президентам було вигідно продовжувати війну, і вони отримували прибуток з тієї діяльності, яку вели FARC?

Олександра Ковальова: Я не маю права так звинувачувати людей, але це не перша спроба залагоджувати конфлікт. Таких спроб було три, з яких найвдаліша була у 80-ті роки, коли вдалося це збройне угруповання приєднати до політичної партії Союзу патріотичних сил, але ці члени угруповання невдовзі стали мішенню для праворадикальних повстанців, які їх всіх перебили.

Тобто спроби реалізовувались, але в попереднє десятиліття колишній президент Альваро Урібе був зацікавлений у продовжені цієї війни та незацікавлений у вирішені проблеми.

Олександр Близнюк: Який зиск США від цього конфлікту?

Олександра Ковальова: Коли почалася холодна війна між США і Радянським союзом, США і Радянський союз втрутилися в політику Колумбію. Тобто вона стала таким латиноамериканським В’єтнамом.

З кінця 80-х років починається серйозна війна між наркокартелями, де беруть участь США своєю фінансовою та технічною допомогою.

З 2000 року США офіційно розпочинають відомий план «Колумбія», за яким надаються величезні кошти на боротьбу із нелегальним виробництвом наркотиків і з повстанцями, тим часом серйозно розширюючи свою військову присутність у Колумбії.

Олександр Близнюк: В звертанні до преси з боку Нобелівського комітету наголошується, шо цю нагороду потрібно розглядати як данину не тільки президенту, але й колумбійському народу. Невже колумбійський народ його підтримав, адже складається враження, що всі причетні до місцевої мафії.

Олександра Ковальова: В принципі, можна сказати і так. Впродовж цього періоду більша частина населення була втягнута тим чи іншим чином до нелегального бізнесу, який розвивався в країні, але це відбувалося тому, що в них не було іншого доходу. Адже всі ці роки економіка країни практично не розвивалася.

Олександр Близнюк: Як їм вдасться вижити, бо фактично взятий курс на відмову від цього шляху?

Олександра Ковальова: Саме тому ця Нобелівська премія миру є знаковою, попри те, що результати проведеного референдуму свідчать про те, що населення нібито не схвалює політику президента. Та посудіть самі, кому ж сподобається такий тривалий час жити в напруженні? За деякими оцінками з кінця 60-х років в країні вбито понад 250 тисяч осіб, а 10 мільйонів людей були змушені покинути свої домівки та втекти з країни.

Євгенія Гончарук: Що отримають представники FARC — цих революційних сил від цієї угоди?

Олександра Ковальова: Головною умовою, на яку погодились FARC, було представництво у законодавчих органах влади. Їм було надано 10 місць у владі, з яких 5 місць у палаті представників, і 5 — у сенаті.

Звичайно, не йшлось про повну амністію, але домовились до того, що до справедливого суду дійдуть тільки ті, чиї злочини буде реально доведено. А вони в свою чергу вимагали, щоб судили за ці злочини не лише їх, але й тих, хто їм протистояв. Це збройні загони самооборони, які функціонували в країні з кінця 80-х, і створювались землевласниками, політиками, військовими. Вони, фактично, і займалися нелегальною наркоторгівлею, мародерством, масовими вбивствами.

Насправді, повстанці до їхньої появи таким не відрізнялися, вони цим не займалися.

Олександр Близнюк: Якщо слідкувати за історичними подіями у В’єтнамі, Анголі, Афганістані, то важко не помітити, що там були присутні дві сторони — США і Радянський союз. Що відбувається в Колумбії в цьому плані? Ми бачимо, що офіційну владу підтримують США. А де Росія в цій ділянці?

Олександра Ковальова: Росія вже багато років не втручається у справи Колумбії. Це вжне тривалий час вотчина Сполучених штатів. Проте я не можу сказати, що США сприяли мирному вирішенню конфлікту, більше до цього докладали зусилля країни Європи.

Якщо зусилля колумбійського уряду принесуть результат, то вплив Сполучених штатів значно зменшиться.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.