Слухати

Марина Лисак // «Громадське радіо»
«Громадське радіо» / Скачати зображення

Збір грошей у скриньки в метро це шахрайство — директор благодійного фонду

07 лютого 2016 - 14:31
Facebook Twitter Google+
Марина Лисак, співзасновниця та директорка благодійного фонду «Кожен може», розповідає про способи щоденної благодійності

В студії працюють Ірина Славінська та Едуард Лозовий.

Едуард Лозовий: Я вийду зараз зі студії, зайду в метро, побачу людину зі скринькою, кину туди певну купюру, і відчую себе благодійником. Мабуть, така пасивна благодійність притаманна 90% людей. Як людина може перетворитися з пасивного благодійника в активного?

Марина Лисак: По-перше, не давайте гроші людям, які ходять з скриньками. Зараз іде активна кампанія проти них. Прислухайтеся до об’яв в метро. В Києві 99,9% людей зі скриньками — шахраї.

Ірина Славінська: Як впізнати цих шахраїв? Тут важливо впізнати тих волонтерів, що справді збирають гроші на щось корисне.

Марина Лисак: Зараз це великий бич благодійності. Фонд «Кожен може» виріс з волонтерської ініціативи. Після Революції Гідності ми зрозуміли, що треба виходити на системну допомогу. Нам треба було інституціалізуватися в юридичну особу. Багато волонтерських ініціатив зробило саме так.

В смутні часи з’являються люди, що хочуть використати це собі на користь. Скринкарі — це явище тимчасове. Я думаю, що рік-півтора ще треба буде з ними боротися.

Поважаюча себе волонтерська організація не ходить з скриньками по місту. Можливо, в маленьких містечках це і є, але не в Києві.

За скриньками дуже важко слідкувати, і не можна бути впевненими, що наприкінці дня ця скринька на буде відкритою.

Едуард Лозовий: Наприклад, я зловлю скринкаря і відведу до поліції. А що далі? Я залишаюся пасивним благодійником.

Ірина Славінська: Я, наприклад, перебираю шафу, і відкладаю те, що мені вже не потрібно. В мене кожен раз стоїть питання: куди це подіти?

Марина Лисак: Є стереотипи, що допомагати можуть лише дуже багаті люди, що моя копійка нікому не допоможе. Я зараз спробую ці стереотипи розвіяти.

Я вам хочу сказати, що наша волонтерська ініціатива не має одного великого донора. Кожен може допомогти. За минулий рік ми допомогли 50 тисячам людей. У нас найбільший внесок був — 100 тисяч гривень. Інші внески починалися від 8 гривень.

Едуард Лозовий: Як мені віддати речі або гроші на благодійність не напружуючись?

Марина Лисак: Окрім того, що можна допомагати фінансово, можна допомагати іншими шляхами. Допомога — це не тільки про гроші. Це може бути волонтерство. Воно може бути тимчасовим або занурюючим. Треба зважувати, скільки часу ви реально можете цьому приділяти.

Ірина Славінська: На сайті фонду «Таблеточки» можна заповнити форму, і стати аніматором для онкохворих діток. Це допомога, яка не коштує нічого. Якою ще може бути допомога?

Марина Лисак: Волонтерські центри завжди потребують допомоги. У нас є декілька волонтерських центрів.

Зараз у МВЦ на Броварському проспекті 15, корпус 1, відкритий такий центр.

Також є сервіс «Pro bono», який надає безкоштовну професійну допомогу. Це те, що допомагає волонтерському руху в Україні. І звісно, треба приймати участь у волонтерських акціях, що зараз проходять в Україні.

Волонтерство — це те, що об’єднує весь світ.

 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.