Слухати

На Херсонщині волонтери допомагають психологам адаптувати дітей-переселенців

13 березня 2015 - 21:23
FacebookTwitterGoogle+
У новому випуску «Спільної країни» В’ячеслав Гусаков спілкувався з Максимом Єлігулашвіли, менеджером Фонду громади Херсона «Захист»

У новому випуску «Спільної країни» В’ячеслав Гусаков спілкувався з Максимом Єлігулашвіли, менеджером Фонду громади Херсона «Захист». Фонд реалізує проект «Інтеграція внутрішньо переміщених осіб на базі освітніх закладів Херсонської області». За підтримки донорських організацій проводяться навчальні курси для психологів і соціальних педагогів загальноосвітніх шкіл. Мета цієї роботи — поліпшення надання психологічної допомоги дітям із родин, які приїхали до Херсонщини з територій Донецької та Луганської областей. 

«Ідея програми виникла у вересні. Казали, що по Херсонській області переселенців не дуже багато, але збільшилася кількість дітей вимушено переміщених осіб. На початку вересня багато дітей пішло до школи. Це були родини, які до того виїхали, а також люди, які тікали від бомбардувань, які пережили вже зовсім інший травматичний досвід. Потрібно було забезпечити адаптацію, бо для кожної дитини зміна навчального закладу травматична, а тут ще й зміна місця перебування. Це також шоком було і для психологів. Навіть були хвилі звільнень психологів і соціальних працівників, на яких покладалося завдання сприяти адаптації, інтеграції дітей внутрішньо переміщених осіб.

Коли з’явилася ця проблема, ми почали шукати можливості позичати досвід людей, які вже працювали в цій темі. Перші пробні семінари ми провели зі спеціалістами, які працювали з конфліктними ситуаціями. З 34 шкіл, з психологами з яких ми працювали, лише 7 намагалися починати інтегрувати дітей внутрішньо переміщених осіб. Інші боялися це робити, бо не володіли певними інструментами і знаннями.

Після навчання була створена програма постсупроводу, консультації експертів. Ми набрали чотири групи психологів, соціальних працівників, класних керівників. Вони проходили навчання, що робити з дитиною з посттравматичним синдромом. Окремий аспект робили на соціальну інтеграцію.

Ми передбачили, що постійно проводити навчання не вистачить ресурсів, тому разом із психологами, які вже пройшли навчання, ми визначили перелік тем, які були найгостріші. Під ці теми були розроблені он-лайн курси, підібрана література для того, щоб хоча б базовий рівень знань забезпечити. А після цього люди могли залучатися до інших програм та отримувати консультації.

– Психологи вам розповідали, з якими проблемами вони зустрічалися найбільше: чи то перебування дитини в зоні обстрілу, чи то стосунки з однолітками тут?

Це базові проблеми, які виникають у людини, яка потрапляє в бойові дії. Був випадок, коли дівчинку 8 років привели в будинок, і вона сказала, що не буде тут жити, бо в будинку немає підвалу. Є й така категорія дітей, яких рятували з-під обстрілів. Це цілий каскад проблем, страхів, стресів. Тут треба витягувати поступально різними методами ці проблеми. Це є проблема по адаптації дітей. Є проблеми й на комунікативному рівні. Інколи зіштовхуються різні стилі життя дітей. Я б не казав, що хтось зустрічає вороже. Але були проблеми і з конфліктами по непорозумінню. Якщо зустрічати людей вороже, це будуть не міжособистісні конфлікти, це буде конфлікт поколінь.

Працюючи з дітьми, з їх проблемами, також була можливість долучати до проекту і батьків, які теж мали посттравматичний синдром.

– Як довго триватиме цей проект?

На даний момент цей каскад семінарів завершено по Херсонській області. Зараз дивимося по ситуації, і якщо виникатимуть додаткові потреби, будемо шукати ресурси для цього. Плюс діє он-лайн курс, він відкритий до використання. Зараз аналогічний кейс буде застосовуватися в зоні АТО по роботі з учителями в контексті переміщених осіб, посттравматичного синдрому і таке інше. Це була ініціатива «пожежного типу». Цю практику підхоплюють і інші регіони.

– Звідки були психологи, які брали участь у ваших тренінгах?

Портером виступила обласна служба психологів і Херсонська академія неперервної освіти. Плюс до того волонтерські групи. Ми визначали школи, у яких або була найбільша кількість дітей-переселенців, або в яких були конфліктні моменти та проблеми з адаптацією. Більшість шкіл, до яких потрапляють діти внутрішньо переміщених осіб, – це російськомовні школи.

– Як ви можете охарактеризувати ситуацію з адаптацією на даний час?

Програма адаптації включає не тільки роботу з психологами. Ми сконцентрувалися на тому, що маємо допомогти людям на місцях. Ми працювали у фокусі психологів, соціальних робітників, класних керівників. Психологи з Нової Каховки після того, як пройшли навчання, створили волонтерський загін, який починає консультувати не тільки дітей, не тільки на рівні шкіл, а й на рівні міста. Вони консультують і військових, і бійців з АТО.

Адаптація стосується не тільки якісної роботи психологів у школі, а й житла, роботи для батьків, це і готовність людей до певної гнучкості – це комплекс проблем. Ініціативи є, достатньо цього чи ні – мені важко сказати. Є ті люди, які адаптувалися і доволі легко. Тут все залежить конкретно від людини. Як на мене, необхідно більш чуткого розуміння і співкоординування».

Це був Максим Єлігулашвіли, менеджер Фонду громади Херсону «Захист». З ним спілкувався В’ячеслав Гусаков. Програма «Спільна країна» на Громадському радіо.

Илюстрація: focus.ua

702px-Auswärtiges_Amt_Logo.svg_Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація не обов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.