Слухати

«Суддя повинен відчувати суспільство і розуміти його потреби», — заступник Голови ВРЮ / Програми на Громадському радіо
Громадське радіо / Скачати зображення

«Суддя повинен відчувати суспільство і розуміти його потреби», — заступник Голови ВРЮ

30 жовтня 2015 - 14:13
Facebook Twitter Google+
Як відбувається дисциплінарне провадження щодо судді? Плюси та мінуси процесу

Громадське радіо у співпраці з Проектом Ради Європи «Підтримка реформи системи суддівської відповідальності в Україні» пропонує до уваги першу програму з циклу радіопрограм, присвячених питанням судової реформи та реформи системи дисциплінарної відповідальності.

З Олексієм Муравйовим, заступником Голови Вищої ради юстиції України та з адвокатом, заступником Голови Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Маркіяном Галабалою говоримо про реформування системи судової дисципліни, а також про підстави дисциплінарної відповідальності судді.

«Чому скаржник знаходиться в гіршому положенні у порівнянні з суддею», — пояснює Маркіян Галабала.

«Фінансові декларації суддів перевіряються контролюючими органами», — стверджує Олексій Муравйов, він наводить приклад з власного досвіду, коли будь-який запис в графі Декларації «дарунки» є підставою для проведення додаткової перевірки.

Як за часів Януковича Присягу судді використовували проти судді, якщо ухвалювалися неугодні тодішній владі рішення? Про це і про багато інших актуальних питань, пов`язаних з відповідальністю суддівства в першому випуску програми «Судова реформа».

Лариса Денисенко: Взагалі в чому полягає реформа системи судової дисципліни? Що ми маємо реформувати і чому взагалі повстало таке питання? І які є виклики для реформ, або цю реформу спонукало ухвалення нових законів, які стосуються судоустрою і правосуддя, або міжнародні зобов’язання і тиск громадськості?

Олексій Муравйов: Питання судової дисципліни стало нагальним у суспільстві і реформа, яка відбувається викликана потребами суспільства. Вони мають і внутрішню частину і зовнішню, в тому числі наші зобов’язання перед європейською спільнотою. В чому полягає суть реформи, на мій погляд, це викликано не вдовольством суспільним стосовно діяльності суддів. Перш за все відповідальність за якість правосуддя, за прискорення розгляду спорів і про відповідність прийнятих судових рішень суспільним потребам, тобто відчуття справедливості суспільства.

Маркіян Галабала: Однозначно це запит суспільства, тому що нашим західним партнерам не потрібно, щоб ми реформували систему притягнень суддів до відповідальності заради них самих. Тобто це в першу чергу запорука функціонування державного механізму, тоді, коли судді відчувають, що вони з однієї сторони повинні понести відповідальність за недобросовісну поведінку, в той же час вони мають знати, що є захищеними від впливу, в тому числі, органів виконавчої влади, політичних інститутів, парламенту і президента. Справді нарікання на цю систему неодноразово були за часів незалежності України.

Ми зіткнулися з тим, що суди не поводились так як належно, пояснення цьому декілька причин: і сама система органів, які займаються притягненням суддів до відповідальності, це і недосконалість законодавства, розмиті поняття, в тому числі поняття присяги, яке інколи може використовуватися як резинове, воно може і добросовісно застосовуватися, а може застосовуватися, як це було за часів Януковича, коли суддю просто переслідували, якщо вони приймали неугодні режиму рішення.

Лариса Денисенко: А якщо говорити як раз про цей баланс дотримання незалежності суддівства і відповідальності суддівства, як можна дотримуватися, щоб власне судді почувалися незалежними і це основний принцип самого правосуддя, але там само, щоб суддя відчував свою відповідальність.

Я з вами погоджуюсь, присяга, дійсно така штука, за яку можна причепитися бодай з-за одного слова і розкрутити це або в один бік, або в інший, залежно від політичних потреб. Ми вже знаємо на практиці українського судочинства, що такі випадки траплялись, цим можна шантажувати, типу ти порушив присягу, дивися, я можу це довести, а можу навіть не доводити, а використовуючи цю формулу пустити по дисциплінарному провадженню. Як віднайти баланс?

Олексій Муравйов: Це дуже складне питання і воно складне не тільки в Україні, але в Україні має певну особливість. На мій погляд ті заходи які вжиті законодавцем вони якраз покликані на підсилення відповідальності судді щодо забезпечення механізмів незалежності, там майже немає ніяких кроків. Проте як раз вимоги Європейської спільноти, щодо прирівняння стандартів нашої діяльності до європейських саме наполягають на незалежності суддів.

Дуже складне питання притягнення судді до відповідальності, якщо в наслідок прийнятого рішення хтось вбачає порушення їм присяги. Якщо рішення не оскаржено і набрало законної сили, або навпаки, в наслідок перевірки підтверджено його правомірність, проте ми відчуваємо, що сьогодні громадськість не задоволена якістю такого рішення. Складне питання, хто може оцінити і як оцінити діяльність судді.

Професія судді надто складна і всі фахівці однозначно висловлюються про те, що одразу після ВНЗ суддею не стаєш, потрібен певний життєвий досвід, досвід практичної діяльності, не лише юридичні знання. Сьогодні акцент на формування судді здвигається в сторону саме відчуття потреб громадськості. Суддя має відчувати суспільство і відчувати його потреби.

Маркіян Галабала: Донедавна ми мали тільки два види дисциплінарної відповідальності суддів, тобто це порушення присяги, звільнення або догану. Навіть під час діяльності тимчасової комісії з перевірки суддів, комісія стикалася з такою ситуацією, коли ми бачили, що порушення допущені суддею не дотягують до рівня порушення присяги, тобто, коли він заслуговує на звільнення, в той же час догана, як єдиний вид дисциплінарного стягнення є занадто легким.

Відповідно виникла потреба запровадити в законодавство України більш диференційовані види дисциплінарної відповідальності. Власне Законом про право на справедливий суд абсолютно обґрунтовано було введено декілька видів дисциплінарної відповідальності.

Лариса Денисенко: Стосовно реформ, що на ваш погляд зараз ще не до реформовано, що власне вже реформовано. Я б ще хотіла поговорити про роль різних органів в цьому процесі, тобто це і роль законодавця, це і роль вищої ради юстиції, це і роль адвокатської спільноти і суддівства в цих процесах. Власне, хто і за що має відповідати?

Олексій Муравйов: Мені здається, що проблема в цьому була системною і вона виникла багато років тому. Коли я розпочинав свою діяльність на посаді судді, то зіткнувся з тим, що нам нав’язувався такий образ судді, як замкнутою людини і не поширювалась громадська діяльність, не віталась. На сьогоднішній день акценти категорично змінилися.

Йдеться про те, що суспільство не може довіряти тому, чого не знає і не розуміє, тому прийняття рішення в кімнаті для нарад, воно спотворювало якусь таку таємницю, замкнутість, закритість суддівського корпусу викликала також недовіру. Сьогодні наше завдання працювати якомога відкритіше, прозоріше для людей, щоб всі наші процеси стали прозорими і зрозумілими.

Стосовно суддів, це пов’язано з відкритістю інформації щодо життя судді поза межами засідання. Зокрема для подолання корупційного чинника, вже кілька років декларації суддів вищих органів офіційно оприлюднюються.

Лариса Денисенко: Наскільки в цих декларацій є презумпція невинуватості, чи перевіряються вони?

Олексій Муравйов: Декларації публікуються, але аналізуються всіма контролюючими органами, включаючи і податкову службу, прокуратуру, органи безпеки, МВС. Зараз, щоб зайняти посаду в будь-якому державному орані, в тому числі і суді особа проходить спецперевірку, яку включає проходження всіх цих етапів. Навіть в подальшому, під час роботи, наприклад, зазначення в графі декларації «дарунки» будь-якої інформації одразу є підставою для проведення додаткової перевірки, все це розцінюється, як спроба легалізувати якісь доходи.

Тому декларації постійно мониторяться компетентними органами. Відсутність притягнення до відповідальності свідчить про те, що таких випадків не багато. Інформація, яка декларується, вона є достовірною в абсолютній більшості випадків.

Маркіян Галабала: На жаль, тільки останніми роками почались якісь реальні впровадження в Україні системи декларування доходів і витрат чиновників. Все рівно це дуже важко дається. Не декларувалися витрати, а це ключовий показник, по якому можна було б з’ясовувати, чи чиновник, в тому числі і суддя, живе за рахунок тих коштів, які він заробляє. Всі ці кроки не бездоганні. Наприклад закон про очищення влади, коли відбувалася так звана майнова люстрація і більшість чиновників просто переписали майно на третіх осіб і уникнули порівняння їх доходів і витрат.

Механізм реформ і притягнення суддів до відповідальності. Реформи є, але вони приходять не так швидко як би цього хотіло суспільство, але вони приходять і тут залучені фактично всі інститути держави. Я б хотів звернути увагу — діючий механізм притягнення суддів до відповідальності, у нас є відповідно до закону про вищу раду юстиції правило, що дисциплінарне впровадження стосовно судді відбувається за правилами, тобто порушення присяги.

Спочатку питання притягнення судді до відповідальності розглядається вищою кваліфікаційною комісією суддів і дисциплінарною секцією, потім приймається рішення самою вищою кваліфікаційною комісією, лише після цього вона передає ці матеріали до Вищої Ради Юстиції, потім дисциплінарна секцію ВРЮ приймає рішення, потім сама ВРЮ. Через це недосконале законодавче виписані норми дійшли до того, що один і той самий орган двічі розглядає те саме питання.

Лариса Денисенко: А скільки це триває, один процес стосовно одного судді?

Маркіян Галабала: Процедура в межах одного органу, десь до півроку, відповідно процедура повноцінного розгляду в межах двох органів розтягується десь до року.

Лариса Денисенко: Що відбувається в кабінетах Вищої Ради Юстиції, коли починається розгляд питання?

Олексій Муравйов: Компетенція вищої кваліфікаційної комісії і ВРЮ на сьогоднішній день розділена. Це вимога часу, це міжнародні рекомендації і на цьому наполягає Вища Рада Юстиції. До цього часу інститут притягнення судді до відповідальності за порушення присяги передбачав, що це питання могли розглядати і ВКК і ВРЮ, стосовно суддів першої апеляційної інстанції. На сьогоднішній день ми чітко розділили, що судді першої інстанції вони підвідомчі вищій кваліфікаційній комісії.

Судді касаційної інстанції Верховного Суду — Вищій Раді Юстиції. Якщо процедура дисциплінарного стягнення, в тому числі і за порушення присяги здійснюється ВКК, вона завершується висновком, який направляється до ВРЮ, воно подається до кадрової секції, а не дисциплінарної і одразу виноситься на вищу раду з пропозицією підтримати пропозицію комісії, або не підтримати.

Суддя може бути присутнім на засідання ради юстиції, надати свої пояснення, ми їх також можемо врахувати, проте здійснюється перегляд закінченого вже рішення, яке суддя також може оскаржити, або до вищої ради, або в судовому порядку.

Під час реформи пропонуються зміни внести до Конституції і запровадити єдиний орган — Вища Рада Правосуддя, який буде здійснювати дисциплінарне впровадження, щодо суддів всіх інстанцій, як єдиний орган. Це повинно уніфікувати процедури здійснення дисциплінарного провадження. На сьогоднішній день за даними вищої комісії, у них знаходиться на розгляді порядку 13 тисяч дисциплінарних проваджень і ще близько 3 тисяч в раді юстиції.

Якщо це все скласти, то це вдвічі більше, ніж суддів в Україні, тому сказати, що цей процес може бути швидким — неможливо. Більшість цих матеріалів, це старий спадок, який нам дістався в наслідок того, що майже півтора року ВРЮ не могла розпочати роботу, бо формувався її склад за новим законом.

Лариса Денисенко: З чого все починається? Наприклад суддя касаційної інстанції, я гіпотетично допускаю, що хтось з прокурорів надсилає до вас скаргу стосовно того, шо їхній погляд, під час судового засідання була допущена упередженість, зафіксована. І на погляд прокуратури це є порушення присяги. От як запускається механізм і як ця гіпотетична ситуація можлива, чи ні?

Олексій Муравйов: Прокурор може звертатись, проте його компетенції зараз обмежені. Значно більше поширені випадки, коли до вищої ради зі скаргами звертаються саме громадяни. Закон передбачає, що сьогодні зі скаргою на дії судді може звернутися будь-який громадянин особисто, або через представника, таким представником може бути виключно адвокат. Заява має бути оформлена відповідно до вимог закону, зазначення заявника, хто саме скаржиться, з якого приводу, на якого суддю і в чому суть порушеного питання.

Всі скарги, які надходять до Вищої Ради Юстиції розподіляються в автоматизованому порядку, виключене ручне керування цим процесом, сьогодні комп’ютер визначає — хто з членів ради буде доповідати. Після цього документ доходить до члена вищої ради, який розпочинає перевірку. Він з’ясовує зміст скарги, пропонує судді надати роз’яснення, збирає інші документи і в разі, якщо він погодиться з висновками заявника, що мають ознаки порушення присяги, пропонує на секції розглянути це питання з висновком про відкриття дисциплінарної справи.

Секція може підтримати, після чого висновок надається на розгляд раді у повному стані, рада приймає остаточне рішення відкрити справу, чи не відкрити. Якщо справа відкривається, то після цього назначається дата розгляду справи по суті. На засіданні може бути, як заявник, він може бути разом з адвокатом, він може надавати додаткові документи, викликати навіть свідків, такі ж самі права має суддя, на якого подана скарга.

Після розгляду питання рада видаляється до нарадчої кімнати, хто як голосує не розголошується, проте оприлюднюються результати, якщо йдеться про порушення присяги, голосування відбувається таємно, шляхом бюлетенів.

Маркіян Галабала: Система працює, разом з тим вона і не позбавлена недоліків. Наше суспільство рухається в тому напрямку, більшого контролю громадськості над органами державної влади. Наприклад, суддя, як учасник цієї дисциплінарної процедури має можливість знайомитися з матеріалами справи, які перебувають в цьому дисциплінарному провадженні. В той же час заявник, який скаржився на суддю він вже потім на ці матеріали не може дивитися.

Він має право виступу під час засідання, він має право наводити свої аргументи. Але разом з тим він не може проконтролювати Вищу Раду Юстиції. Потрібно принаймні поставити питання обговорення чи доцільно, наприклад, цього скаржника, давати йому доступ до матеріалів дисциплінарного провадження. Потрібно розуміти, що ця процедура не може бути швидкою і простою.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.