Слухати

Наталя Ключник: «Більшість лідерів сільських громад готові до об’єднання»

24 березня 2015 - 16:41 545
Facebook Twitter Google+
Заступниця керівника Виконавчої дирекції Асоціації сільських і селищних рад, переконана: значний відсоток міських, сільських і селищних голів розуміють, що ж реформа робиться не заради реформи

Ключник (2)Наталя Ключник, заступниця керівника Виконавчої дирекції Асоціації сільських і селищних рад, переконана: значний відсоток міських, сільських і селищних голів розуміють, що ж реформа робиться не заради реформи. «Ми робимо реформу для того, щоб змінити життя людей, щоб підвищити його якість. Звичайно, будь-який процес перебудови є болісний для всіх. Але потрібно відмовитися від старого і почати робити щось нове», — пояснює вона. 

Вітаю всіх, ви слухаєте «Територію»,  програму про права і владу місцевих громад. При мікрофоні авторка і ведуча Ірина Соломко. Сьогодні у нас в студії Наталя Ключник – заступник керівника Виконавчої дирекції Асоціації сільських і селищних рад.

Ірина Соломко: Як ви оцінюєте Закон про об’єднання громад, наскільки він зможе стимулювати цей процес?

Наталя Ключник: Я можу висловити думку тільки тих, кого представляю, а це майже 14 мільйонів сільського населення. Воно дуже різношерстне. Реально, якщо порівняти захід, схід, південь і північ – у всіх регіонах думка абсолютно різна. 

Добре, що закон є. Це стимул до того, що ми можемо змінити своє життя. І це розуміють більшість лідерів сільських громад, які готові до об’єднання. Вони чекали цього закону, і, нарешті, вони мають інструмент, яким можна управляти. 

Часом я отримую такі дзвінки, які кажуть, що ми не хочемо ніякого об’єднання, нам це не потрібно. Тоді я ставлю питання: «А хто ви?», — бо сільських громад багато. Це зазвичай невеличка громада, телефонує сам сільський голова, який боїться втратити своє робоче місто. Але є більші категорії людей, які розуміють, що така територіальна організація влади, яка є на сьогодні, — неспроможна, її треба змінювати. Більшістю є лідери сільських громад, які вже не чекають того, що їм хтось щось дасть. Вони шукали можливості змінити життя. Такі прогресивні люди, вони розуміють, тому їх message був такий: коли вже буде той закон. 

Ірина Соломко: Який відсоток цих прогресивних лідерів громад?

Наталя Ключник: Точну цифру я не можу сказати, але це десь півтори тисячі голів, лідерів сільських громад, які пройшли навчання в Всеукраїнській асоціації сільських та селищних рад, Академію лідерства і Школу місцевого самоврядування. 

Вони вже розуміють в чому суть, які зміни потрібні. Ми ж не робимо реформу заради реформи. Ми робимо реформу для того, щоб змінити життя людей, щоб підвищити його якість. Звичайно, будь-який процес перебудови — є болісний для всіх. Але потрібно відмовитися від старого і почати робити щось нове. 

Людина думаюча реально розуміє, що якщо цього ресурсу не вистачає, значить треба цей ресурс десь знайти. А його можна знайти тільки тоді, коли кооперуватися – це світова практика. Ми дуже багато у своїй роботі з людьми працюємо в плані того, щоб показувати, як це робилося в інших країнах, як це було в Данії, Польщі, інших країнах. 

Для того, щоб люди зрозуміли, що цей процес на якомусь етапі буде не зовсім ідеальним і приємним. Але це класика жанру, треба вийти за зону комфорту, щоб отримати кращий результат. І от за 1,5 тисячі сільських голів і селищних рад я точно скажу, що вони готові до об’єднання. 

Решта поступово тягнуться за цими людьми. Якщо ми говоримо про результативність реформ, треба чітко розуміти, що всі зразу не будуть готовими до такого об’єднання. Звичайно, будуть люди, які скажуть, що це нереально і непотрібно. А будуть люди, які просто будуть стояти поруч і чекати. 

Але всіх турбує добровільність. Один сільський голова мені подзвонив і каже: «Ви знаєте, я порахував. У законі про добровільні об’єднання громад 48 раз написано слово «добровільне». Для них дуже важливо бути саме учасником процесу. Вони вже той закон перечитали зверху донизу, щоб зрозуміти, як він буде працювати. Без методики, без перспективного плану цей закон…

Ірина Соломко: Але це ж як раз самі громади повинні прорахувати можливість об’єднання і створення цього перспективного плану. 

Наталя Ключник: На жаль ні. Стаття 11 Закону про добровільне об’єднання громад покладає цей обов’язок на облдержадміністрацію.

Ірина Соломко: Тобто не громада ініціює, а потім передає запит облдержадміністрації, а виключно обладміністрація?

Наталя Ключник: Першочергово був величезний супротив на рахунок перспективних планів і наявності тих перспективних планів. Бо це ми тут у Києві можемо не бачити часом, що відбувається в регіонах. А в регіонах люди стежать за цим. Вони побоюються, що їм нав’яжуть чиюсь методику, чиїсь перспективні плани, чиєсь бачення, як треба змінити їх територію. От чого бояться люди. 

Але коли їм роз’яснили і сказали, що перспективний план – це тільки для того, щоб було упорядкування якихось дій, брати ж участь у формуванні цього перспективного плану ви маєте особисто. Тепер лише треба виписати методику і процедуру, як це буде відбуватися.

Ірина Соломко: І хто їх прописує? 

Наталя Ключник: За дорученням спікера Володимира Гройсмана три асоціації разом з Міністерством регіонального розвитку працювали над тим, щоб узгодити свої позиції. І мені дуже відрадно сказати, що в цю методику був включений дуже важливий момент – обов’язкові консультації з органами місцевого самоврядування, асоціаціями, фермерами – з усіма тими, хто зацікавлені в цьому процесі. 

І те, що це доручено зробити адміністрації – це хороший момент, бо є виконавчий орган, який має нести відповідальність за цю територію. Адже ми не робимо адмінтерреформу, ми робимо територіальну організацію влади, робимо спроможні громади, які можуть потім розвиватись. Ось що ми зараз маємо робити. 

А хто краще ніж сільські голови знає, що у них на території має бути. Тобто, якщо подивитися на процедурі, то вона складається зі кроків по створенню перспективного плану, затвердженням його Кабінетом міністрів, а потім безпосередньо відбувається добровільне об’єднання. 

Ірина Соломко: Вже зараз є певні побоювання, чи зможуть адміністрації охопити цей величезний обсяг і зробити якісно цю роботу? 

Наталя Ключник: Я не можу оцінювати на скільки там є ресурс для цього – це не питання моєї компетенції. Але скажу вам, у нас в асоціації є приклад, як це можна зробити. Розробив його голова асоціації Микола Фурсенко. Він розробив модель об’єднання громад де з 36 громад готові до об’єднання десять. Ця модель була презентована в Міністерстві регіонального розвитку на прикладі Білоцерківського району. 

Ми брали участь у процесі цього об’єднання. Це вже та модель, яку можна запропонувати адміністраціям для розгляду. Тому що там є чотири базові принципи: добровільність, економічна доцільність, можливість для розвитку і проектний підхід, який орієнтований на стратегію розвитку області. 

Ми не можемо будь-як об’єднувати громади, якщо не бачимо перспективи в цілому. Ось чому саме адміністраціям доручено сформувати та зібрати пропозиції регіонів. Ця робота по створенню перспективних планів має відбутися саме на рівні районів за участі усіх сільських голів і зацікавлених осіб. І коли кожен район запропонує таку модель з врахуванням усіх рекомендацій, методики, тоді адміністраціям не буде іншого виходу, як просто зібрати їх і технічно подати до розгляду у Кабінет міністрів. І проблема буде вирішена. 

Але тут питання мобілізації самих людей. Потрібно, щоб голови районних рад, адміністрацій включилися в процес проведення консультацій, як тільки методика буде прийнята. Її робили три асоціації, які безпосередньо будуть брати участь у формуванні перспективних планів. Її розроблювали разом з Міністерством регіональної політики люди, які безпосередньо зацікавлені і виражають думки усіх тих, хто має об’єднуватись. 

Ірина Соломко: Це, певно, прецедент, нажаль ми маємо обмаль прикладів, коли люди мають можливість впливати на процес формування нових правил.

Наталя Ключник: Ми нарешті виходимо на той рівень управління, коли починають працювати громадські організації разом із органами державної влади. Це є великий крок вперед. 

Те, що Володимир Гройсман сказав, що він стане першим лобістом сільських і селищних рад для сільських голів стало маяком, що все буде відбуватися правильно і демократично. 

4 вересня 2014 року ми вийшли до Кабінету міністрів з гаслом: «реформи не мають бути за рахунок села, вони мають бути для людей». І була перша зустріч з Володимиром Гройсманом, який пообіцяв: ми створимо вашого консультанта і введемо його в Раду. Він це зробив.

Далі ми продовжили співпрацю, коли вже він став головою Верховної Ради. Були проведені консультації. Ми принесли йому перелік питань, сказали, що у нас немає бюджетів, що сільські ради залишились з порожніми бюджетами, як ми маємо жити? У нас деякі сільські ради мають по 17 гривень на рахунку і не виплачені заробітні плати, нам потрібно наповнювати наші бюджети. 

Тоді почався діалог з владою. В результаті цього діалогу, були повернені кошти для отримання дитячих садочків і клубів в сільській місцевості. Потім ми сказали: «Давайте ми все-таки бюджети доповнимо, щоб на цей рік люди жили нормальним життям». І теж були внесені зміни до бюджетного кодексу. Бюджети мають бути профінансовані на рівні 2014-го року. 

Але натомість розуміючи, що це не може бути постійним процесом, люди повинні включитися у процес реформ. Тобто органи місцевого самоврядування повинні допомогти  провести реформу. Без них ця реформа не відбудеться.

Тому і питання землі, яке зараз обговорюється, і внесення змін до закону про землю, наскільки він корупційний цей закон – це питання експертів. Ми одне знаємо, що люди мають розпоряджатися своєю землею, вони мають користуватися тими ресурсами, але на благо своєї громади і держави. І треба це зробити розумно і виважено. 

У законі Про добровільне об’єднання громад така ж сама ситуація. Було поставлено завдання до 16 березня розробити методику. Ми взяли і зробили. Ми її розіслали у регіони, люди дали зворотній зв’язок. І В’ячеслав Негода, який очолював цю робочу групу і три асоціації сіли з експертами та юристами подивилися і попрацювали над цим законом. Приклад реальний, ситуація змінюється в кращу сторону. 

Ірина Соломко: В законі передбачений 5-річний термін на добровільне об’єднання громад. Чи не забагато часу?

Наталя Ключник: Попередній план в реформі передбачав два етапи. Перший – це добровільне об’єднання, другий – складанні плюсів і мінусів громад. Третій момент, що ми на цій території уже в перспективі можемо спланувати, як ми будемо забезпечувати соціальну сферу. Це і є спроможність, перевага доходів над видатками. Якщо така ситуація складається, громада готова до об’єднання.

Коли сільські ради будуть формувати, вивчати, моделювати самостійно, чи буде у них потім супротив при об’єднанні? Ми програли цю модель на Академії лідерства – із 20 громад не об’єднались тільки дві. І тільки тому, що вони були самодостатні. 

Ірина Соломко: В Європі теж давався термін на добровільне об’єднання, але він був значно меншим, ніж п’ять років. І потім держава брала відповідальність і об’єднувала ті громади, які не змогли це зробити добровільно. Наскільки у нас затягнеться цей процес? Вже сьогодні очевидно, що місцеві вибори, наприклад, будуть проходити за старою системою.

Наталя Ключник: Мені важко спрогнозувати чіткий графік, бо в деяких країнах це було і десять, і двадцять років. Все залежить від того, як буде мінятися ситуація, яка буде політична воля.

Думаю, що у нашого українця мізків хватить, щоб допомогти в цей скрутний час Україні швидше. Колись я була на форумі місцевого самоврядування в Закарпатті. Коли він закінчився, ми мали час поспілкуватися, з’ясовувати, розмовляти. В результаті, коли потім туди приїхав експерт, він здивувався, наскільки у людей змінилися позиція. З ними потрібно  розмовляти. Тому цей термін може бути і меншим. 

Ірина Соломко: Але наразі цієї комунікації немає. 

Наталя Ключник: Скільки б ми не використовували інформаційних джерел – цього замало. І радіо, і телебачення, і місцеві газети усі пишуть про реформи, про децентралізацію влади, але найбільший ефект дає безпосередній контакт з людьми. Тому ми, як асоціація, запропонували підготувати спікерів, щоб продовжити цей діалог на рівні вже регіональному. 

Бо люди на першому етапі були дуже категорично налаштовані. У них не було довіри до влади. Тепер коли влада зробила кроки назустріч людям, асоціації розуміють, що їх послухали. Тепер ми можемо цю думку далі поширювати в регіони. 

Але правильність цієї реформи залежить від спікера, як він її донесе. Була запропонована ідея зібрати пул спікерів, які можуть донести правильну позицію, розповісти, як це буде, яку люди будуть мати з цього вигоду. 

Також подивитися на те, як в регіонах влада реагує на зімни. Бо ми маємо дзвіночки нехороші. У нас є така проблема в Богородчанському районі Івано-Франківської області, коли райдержадміністрація почала викривлювати інформацію, стверджуючи, що забираючи  повноваження, забираються і ресурси. На місцях вже почалися перекоси, люди не можуть зрозуміти, що і як. Будемо звертатись до відповідних органів, які можуть вплинути на цей процес, бо там ситуація не дуже добра. 

Потрібен громадський контроль за цим. Чим публічніше буде відбуватися процес формування перспективних планів об’єднання громад, тим швидше піде реформа. Тоді ми не будемо говорити про п’ять років. 

Ірина Соломко: Нагадую нашим слухачам, що з нами була Наталя Ключник – заступник керівника Виконавчої дирекції Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад. 

Ви слухали «Територію», при мікрофоні для вас працювала авторка і ведуча Ірина Соломко. 

Програма створена за сприяння Швейцарсько-українського проекту «Підтримки децентралізації в Україні «Despro». Проект не обов’язково поділяє точку зору авторів програми, а також її учасників, висловлену в ефірі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.