Слухати

Бюджет 2018: ризики і нові можливості для місцевого самоврядування

10 жовтня 2017 - 17:01
Facebook Twitter Google+
Ігор Абрам’юк, директор з питань розвитку Асоціації об’єднаних територіальних громад про те, які ризики та нові можливості відкриває для місцевого самоврядування проект бюджету на 2018-ий рік
Бюджет 2018: ризики і нові можливості для місцевого самоврядування / Програми на Громадському радіо

Ірина Соломко: Кабінет міністрів вже подав до парламенту проект бюджету на 2018 рік. Яким цей бюджет є для об’єднаних ОТГ, зокрема, та місцевого самоврядування загалом?

Ігор Абрам’юк: У проекті держбюджету на 2018 рік є підводні і надводні камені, а саме — очевидні спроби перекласти на місцеві бюджети невластиві їм функції та не забезпечити це ресурсами. Зокрема, можна говорити про спроби перекласти на місцеві бюджети обслуговування пільг по оплаті за послуги ЖКГ. Це небезпечна річ, бо пільги — це державна функція.

Ірина Соломко: А зараз це вже закладено в бюджеті?

Ігор Абрам’юк: Є спроба закласти, але тут всі виступають єдиним фронтом проти, тому велика ймовірність, що цього не буде в остаточному проекті бюджету.

Ірина Соломко: Можновладці хочуть, щоб пільги виплачувалися за рахунок місцевого бюджету?

Ігор Абрам’юк: Так.

Ірина Соломко: А яка логіка влади?

Ігор Абрам’юк: А логіка така, що вони кажуть, що в місцевих бюджетах з’являється багато ресурсів, які не використовуються, тому потрібно докинути функцій, відповідальності і повноважень. Але зайві ресурси — це як середня температура по лікарні: в одних громадах є багато зайвих ресурсів, але в основної кількості ОТГ їх немає. Тому спроба перекласти додаткові повноваження на всю систему місцевого самоврядування завжди тягне за собою недостатність ресурсів у більшості. Хтось зможе забезпечити нові повноваження, а більшість — ні.

Наша Асоціація розробила свої пропозиції до нового бюджету та направила їх до парламентських комітетів з держбюджету та з питань місцевого самоврядування.

Ірина Соломко: Що ще небезпечного закладено в проект бюджету на наступний рік?

Ігор Абрам’юк: В цьому році була змінена формула по акцизу з паливно-мастильних матеріалів. Якщо в минулому році акциз йшов на місцеві бюджети, то в цьому році — він розподіляється централізовано. І вже є проблеми з цим розподілом в другому півріччі. Не вдаючись в деталі, скажу, що місцеве самоврядування може не доотримати кошти, порівняно з минулим роком.

 Є спроби перекласти на місцеві бюджети обслуговування пільг по оплаті за послуги ЖКГ. Це небезпечна річ, тому що пільги – це державна функція

Ірина Соломко: Якщо раніше гроші розподілялися автоматично, то тепер через Київ?

Ігор Абрам’юк: Так, вони осідають в Києві, бо акцизом обкладаються не на етапі роздрібного продажу, а на етапі закупівлі паливно-мастильних матеріалів чи виробництва. Ніби мало бути так само, як в минулому році по обсягу, але насправді видно, що може і не бути. Але не в цьому суть. Річ в тому, що спрямування акцизу з продажу паливно-мастильних матеріалів безпосередньо в місцеві бюджети дає можливість зацікавити місцеве самоврядування в контролі за роздрібними продажами паливно-мастильних матеріалів. Коли ми вносили свої пропозиції, то говорили, що потрібно вернути формулу 2016 року, але тільки на ОТГ. Тобто не будемо повертати її на громади, які не об’єдналися. Деякі села, які знаходяться на автострадах, отримали колосальні ресурси і не хочуть об’єднуватися. Тобто децентралізація акцизу стала перепоною до об’єднання. Тому формулу потрібно повернути на ОТГ, щоб це було стимулом до об’єднання.

Ірина Соломко: Це не є дискримінаційна формула по відношенню до інших?

Ігор Абрам’юк: Ні, адже, крім того, що вони не об’єдналися, в них немає тих повноважень і відповідальності, які є в ОТГ. Об’єднаним територіальним громадам потрібен додатковий ресурс, бо їм держава передала масу повноважень і відповідальності. А громади, які не об’єдналися, ні за що не відповідають, живуть старим життям. Навіщо їм додаткові ресурси? Об’єднуйтесь — будете мати.

Також поговорімо про головне для ОТГ — це інфраструктурна субвенція. Держава пообіцяла п’ять років підтримувати об’єднані громади. Правда, держава написала про п’ять років державної підтримки, але не написала, що фінансової. В законі «Про добровільне об’єднання громад» написали про фінансову підтримку, але не написали про п’ять років. І тепер держава пробує казати, що обіцяла п’ять років підтримки не обов’язково фінансової. А ми кажемо, що всі зрозуміли підтримку як фінансову, тому не потрібно викручуватися. Отже, в нас є п’ять років державної підтримки.

Перший інструмент — це субвенція на інфраструктуру громад. В 2016 році на 159 громад був виділений 1 мільярд. В 2017 році на 366 громад — 1,5 мільярди. А в наступному році передбачено 1,9 мільярдів на майже 700 громад. Наші розрахунки показують, що для того, щоб держава хоча би приблизно дотримала тих обсягів, які потрібні для ОТГ, сума у державному бюджеті має бути біля 4 мільярдів гривень. Тобто її потрібно збільшувати. Держава і так вже пішла на двократне зниження субвенції в цьому році. З одного боку, громади не розраховують на це, як на основний ресурс, але вони розуміють, що, якщо минулого року було 1100 гривень на одного сільського мешканця, а в цьому році — 450, і в них виникають питання.

Ірина Соломко: І це дуже актуальне питання для новостворених ОТГ.

Ігор Абрам’юк: Так, адже втрачається мотивація. З одного боку, зрозуміло: якщо ти утворився пізніше, то на старті ти можеш отримати менше. Йшлося про те, що кожного року сума цієї субвенції буде на 20% зменшуватися. І це нормальний підхід: створився раніше — отримав більше, бо це бонус, створився пізніше — отримав менше. Але ж не в два чи чотири рази менше. Тому громади хочуть розуміти, скільки і впродовж якого часу буде тривати ця допомога. Щоб не було таких перепадів, що громада розраховує на якийсь відчутний ресурс, а він стає на кілька разів менше.

Ірина Соломко: Давайте поговоримо про Державний фонд регіонального розвитку — ефективний та європейський інструмент розвитку територій та соціально-економічна субвенція — атавізм та корупційний інструмент. Скільки закладено на цю субвенцію на цей рік і в цілому?

Ігор Абрам’юк: Державний фонд регіонального розвитку — це ключовий інструмент державної регіональної політики, і його недофінансування тягне за собою ряд наслідків, зокрема і неотримання наступного траншу секторальної підтримки від Європейського Союзу, а це близько 700 мільйонів гривень в наступному році, якщо ми не виконаємо норму, яка записана в Бюджетному кодексі — 1% від ВВП. Але що цікаво: у проекті держбюджету на 2018 рік бюджет Державного фонду регіонального розвитку поки що є саме в такому розмірі, який потрібен, — 8,1 мільярда гривень. І це чудово. І ще одна цікава новина: у проекті держбюджету на наступний рік немає так званої оцієї депутатської субвенції. Поки що.

Але, як ми знаємо, і про це відкрито всі говорять, що депутати не голосують за бюджет, якщо там немає коштів, якими вони можуть в ручному режимі розпоряджатися. Ми порадили депутатам пошукати інші джерела для цієї субвенції, якщо вона потрібна, і не чіпати оці 10 мільярдів, 1,9 мільярдів — інфраструктурна субвенція і 8,1 — кошти ДФРР, які направлені на підтримку децентралізації. І це як раз інструменти підтримки децентралізації, а депутатська субвенція, яка була в бюджеті минулого року, не є таким інструментом.

На жаль, і ДФРР працює не так, як би хотілося, і на обласному рівні є багато суб’єктивних та політичних рішень. Але фонд розподіляється пропорційно, об’єктивно по регіонах, і там застосований проектний та конкурсний підходи. Його можна вдосконалювати, але це інструмент. Тому нехай він наповнюється так, як має бути, і від нього не будуть відщеплюватися ресурси на старі інструменти.

У процесі обговорення держбюджету буде зрозуміло, чи спробують депутати вибити собі гроші. Ми будемо слідувати за цим.

Поки що у проекті держбюджету на наступний рік немає так званої депутатської субвенції

Ірина Соломко: Чи ви вже знаєте реакцію депутатів?

Ігор Абрам’юк: Нещодавно в комітеті з питань державного будівництва і місцевого самоврядування вже було озвучено, що депутатської субвенції немає, і депутати не заперечували проти цього.

Ірина Соломко: Які ще хороші нововведення в проекті бюджету на 2018 рік ви могли би відмітити?

Ігор Абрам’юк: Держава, попри складну ситуацію та війну, підтримує децентралізацію і об’єднані громади. В 2016 році з усіх коштів, які отримали громади, 15% було інвестиційних коштів від держави. І це відчутно. Наші міжнародні партнери теж відзначають, що держава не тільки декларує, а й здійснює цю реформу. Тому продовження цього підходу у запропонованому держбюджеті на 2018 рік не може нас не втішати, але потрібно слідкувати, щоб цей проект став законом в такому ж самому вигляді, як і подавався.

Ірина Соломко: В минулому році місцевому самоврядуванню та ОТГ навішали додаткові фінансові зобов’язання: плата за технічних працівників шкіл, оплата комунальних послуг тощо. І представники місцевого самоврядування говорили, що таким чином держава забирає в ОТГ гроші на розвиток. Зараз, коли пройшов час, вже можна оцінити, наскільки ті речі вдарили по ОТГ?

Ігор Абрам’юк: Ми постійно говоримо державі, що не потрібно змінювати правила гри впродовж реформи, а якщо змінювати, то лише в бік покращення. Бо громади утворюються, ризикують, борються, а їм ще більше погіршують умови.

Громади вже спокійно поставилися до цієї ситуації з недофінансуванням освіти і медицини, тим більше, що держава дала дотацію. Вона не збалансувала ситуацію належним чином, але все одно все виглядає не так катастрофічно, ніж на початку року. Громади отримали дотацію та почали впорядковувати своє господарство.

Але в проекті держбюджету на наступний рік є не дуже добра спроба передати цю додаткову дотацію на обласний рівень. Держава каже, що її не вдалося добре впорядкувати, давайте и передамо її в області, а вони збалансують остаточно. Але так, як ставляться зараз в областях і районах до ОТГ, це може потягнути за собою наслідки ручного розподілу не на користь громад, адже там може включитися суб’єктивний чинник. Тому ми говоримо про те, що ці додаткові субвенції потрібно й надалі передавати безпосередньо громадам.

Також зараз держава схильна пустити майже 700 громад на вибори, а на міжбюджетні стосунки всіх не пустити. То ми кажемо, що, якщо ви, пускаючи громаду на вибори, кажете, що вона може стати спроможною, то і переводьте всі громади, які пройдуть вибори, на прямі міжбюджетні стосунки. І вже тоді нехай громади стають спроможними і доказують, що той формат, в якому вони утворилися, дійсно працює.

Ірина Соломко: А аргумент держави, щоб не виводити їх на прямі міжбюджетні відносини — не достатня спроможність?

Ігор Абрам’юк: Невідповідність перспективному плану, неповне об’єднання, тощо. Але ми декларуємо такий принцип: пройшли вибори, громади утворилися, дайте їм прямі міжбюджетні стосунки, а далі розвиток цих громад покаже.

Програма створена за сприяння проекту «ДЕСПРО». Проект не обов’язково поділяє точку зору авторів програми та її учасників, яка була висловлена в програмі. Почуймося!

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.