Слухати

Що зміниться в системі сільської медицини з новим законом?

25 січня 2018 - 20:20
Facebook Twitter Google+
Юрій Ганущак, директор Інституту розвитку територій про те, як закон «Про сільську медицину» змінить систему надання медичних послуг в регіонах
Що зміниться в системі сільської медицини з новим законом? / Програми на Громадському радіо

Ірина Соломко: Верховна Рада прийняла закон про сільську медицину, ініційованим президентом. Наскільки система, яка закладена в цьому законі, відповідає цій гучній назві «сільська медицина», чи буде вона окремо виділена?

Юрій Ганущак: Це рамковий документ. Під закон «Про сільську медицину» дається 4 мільярди, і це гроші, які мають йти на укріплення інфраструктури. І розпорядником цих коштів є Мінрегіон, не МОЗ. І це, на мою думку, є абсолютно правильно, абсолютно логічно, бо Мінрегіон показав за декілька років, що він вміє досягати результатів, особливо по інфраструктурній субвенції для новостворених об’єднаних територіальних громад. І саме через те реформа децентралізації йде, що достатньо розумно була відпрацьована ця субвенція.

Таким чином  цих 4 мільярди віддається саме Мінрегіону. Зараз Мінрегіон готує проект постанови, як ці гроші тратить.

Ірина Соломко: Але все одно йдеться про матеріально-технічне забезпечення?

Юрій Ганущак: Там зв’язані речі. Тобто для того, щоб ми могли нормально витратити ці гроші, ми повинні виробити певні критерії, куди ці гроші йдуть, хто подає заявки, яка на виході має бути якість. Що потрібно? Кадри. Залучається МОЗ. Що ще потрібно? Регуляторні акти. І тут питання до Міністерства охорони здоров’я – де ті документи, які підготовлені хоча б на первинку?

Ірина Соломко: Акти, які регулюють надання послуги?

Юрій Ганущак: Так, дуже великий спектр документів, які мають показати стандарт. Лікар має лікувати по медичних протоколах, причому українських, а не міжнародних. Тому що ці протоколи мають бути адаптовані до наших можливостей.
Далі – маршрут пацієнта. За яких умов лікар первинної ланки віддає пацієнта на другий рівень. Де контроль, щоб з другого рівня могли сказати, що ти неправий, що ти неправильно лікував пацієнта?

Лікар має поставити первинний діагноз, отже, йому потрібно провести аналізи і для цього має бути лабораторія.

Ірина Соломко: Це мінімальні складові, якими мають бути обладнані ФАПи в селах?

Юрій Ганущак: Так. Крім того, мають бути вимоги до самих приміщень.

Ірина Соломко: Але це не регулюється цим законом «Про сільську медицину»?

Юрій Ганущак: Це має зробити Міністерство регіонального розвитку разом з МОЗом. Для того, щоб прийняли адекватні рішення, потрібно, щоб були всі ці документи. Наприклад, норматив навантаження – 1,5 тисячі людей чи 2 тисячі? Від цього багато що залежить.

Далі – Міністерство інфраструктури повинно отримати завдання, які дороги в першу чергу ремонтувати, виходячи із системи довозу. Тому що лікаря потрібно доставити на місце. Те, що пропонує зараз МОЗ, що основою залишається центр первинно-медичної санітарної допомоги, ми вже проходили. Це ринковий підхід, тоді лікаря на селі не буде. Тоді треба робити так звані амбулаторні дільниці, тобто лікаря виставляти на периферію за принципом, що зона його обслуговування – це 85%-90% людей, які підуть саме в його амбулаторію, а не кудись в інше місце. І от методика зараз розробляється, щоб ці амбулаторні дільниці були зроблені, і щоб пішли гроші на облаштування тих амбулаторій, які там є. Причому амбулаторії мають бути з двох лікарів, адже одного лікаря ніким буде замінити.

Ірина Соломко: Тобто в кожному ФАПі має бути два лікарі?

Юрій Ганущак: Ні, не у ФАПі, в амбулаторії. ФАПи – це є допоміжний заклад при амбулаторії.

Ще одне – скільки має бути обслуговуючого персоналу на лікаря? Це теж має бути врегульовано, від цього залежить, скільки грошей розраховується.

Ірина Соломко: Закон цього не врегульовує.

Юрій Ганущак: Він робить відсилання до уряду, тобто поле розчищене. Зараз вся відповідальність лежить на Міністерстві охорони здоров’я, ми чекаємо, коли він дасть відповідні нормативні документи.

Вже пробували робити моделювання, як це буде виглядати. І виходить, що десь 40% — є амбулаторії з двома лікарями. Як правило, виходить така ситуація, що це територія, де 5 км зона добирання до медичного закладу, але коли взяти повністю всю дільницю, там відстань набагато більша. Тому схема приблизно виглядає так, що він по черзі чергує в двох місцях. Він приписаний в амбулаторії, а в іншому ФАПі чи амбулаторії створюється його робоче місце, і він  за графіком туди приїжджає до людей.

Ми будемо радитися з регіонами щодо цієї методики, може вони підкажуть якісь інші раціональні рішення.

Ірина Соломко: Ці дільниці на відстані 5 км, напевно, більше стосуються об’єднаних територіальних громад?

Юрій Ганущак: Взагалі в проекті методики ми оперуємо саме поняттям або об’єднана територіальна громада відповідно до перспективного плану, або та, яка буде у перспективному плані, тому що ми робимо наперед ці речі. Хоча рішення будуть прийматися на рівні або ОТГ, або району. Але це при умові, якщо буде здоровий глузд. Якщо не буде кому приймати рішення, його буде приймати безпосередньо МОЗ, бо в нас чотири тисячі амбулаторій, і амбулаторних дільниць буде десь приблизно стільки ж.

Ірина Соломко: Тобто їхня кількість не зменшиться?

Юрій Ганущак: Ні, нічого закриватися не буде, а в деяких місцях амбулаторії потрібно буде навіть створювати. І вже є типові проекти, хоча МОЗ ще не дав вимог. Але вже розроблені приблизні проекти, щоб побудувати модерні амбулаторії, відповідно до тих вимог, які потрібні для медицини.

Ірина Соломко: Наскільки збільшиться кількість амбулаторій?

Юрій Ганущак: Не набагато, як правило, буде йти реконструкція. Щоб ви розуміли, в нас в більшості амбулаторій немає туалетів – тільки надворі. А лікувати з тим, щоб виходити на двір у туалет, у ХХІ столітті не зовсім добре. Тобто все одно потрібно буде дуже багато інфраструктурних інвестицій, але я скажу таке, що це, швидше за все, не буде будівництво, буде реконструкція, а інколи — капітальний ремонт. Тому тільки здається, що 4 мільярди – це великі гроші, а насправді, це не дуже великі гроші, виходячи з того спектру завдань, які в нас стоять.

Ірина Соломко: Підбиваємо підсумки: 5 км між амбулаторіями, і амбулаторних дільниць 4 тисячі…

Юрій Ганущак: Дивіться, є амбулаторні дільниці, де дві амбулаторії, є такі, де – одна, є, де ще треба будувати, є такі, де є поліклініки, там немає амбулаторії і не треба. Схема буде приблизно такою: кількість пацієнтів, які припадають на амбулаторію з одним лікарем, — від однієї тисячі до двох, на амбулаторію з двома лікарями – від двох до чотирьох тисяч, а далі вже може бути і більше.

Ірина Соломко: Чи можна говорити, що ці амбулаторні дільниці будуть збігатися з територіями ОТГ?

Юрій Ганущак: Можуть збігатися, а можуть і не збігатися. Якщо це компактна ОТГ, то дільниця буде відповідати її межам. В принципі, дільниці — це коли переважна кількість людей користуються послугами цієї дільниці. Тобто якщо взяти місто, там декілька амбулаторій, але ж люди ходять кругом, і це може бути як єдина юридична особа. Аналогія цьому – це опорна школа. Дільниця  — це як одна школа, а решта – всі допоміжні. Результатом має бути якість. І якщо в освіті є індикатор якості – ЗНО, то в медицині потрібно ще придумати те, що буде індикатором того, що лікар хороший.

Програма створена за сприяння проекту «ДЕСПРО». Проект не обов’язково поділяє точку зору авторів програми та її учасників, яка була висловлена в програмі. Почуймося!

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.