Слухати

«Я не розумію тих сільських голів, які не хочуть об’єднуватися», — Міцук

25 жовтня 2016 - 08:00 234
Facebook Twitter Google+
Володимир Міцук, голова Білозірської об’єднаної громади (Черкаська область), переконаний: об’єднання не потрібно боятися

Ірина Соломко: В Черкаській області об’єдналося лише три громади, чому?

Володимир Міцук: За останні два тижні ми маємо потужні зрушення. Облдержадміністрація надала п’ять позитивних висновків щодо об’єднань, і в трьох об’єднаних громадах вже призначені вибори Центральною виборчою комісією. Також три громади знаходяться в процесі об’єднання. В грудні ми будемо мати 15 позитивних висновків щодо об’єднання громад, тому я думаю, що Черкащина своє дожене.

Ірина Соломко: Скільки на сьогодні у вас готових об’єднаних громад?

Володимир Міцук: Наразі в нас три діючи громади, і ще в трьох громадах призначені вибори. Також надано 5 позитивних висновків, і тому якщо все відбудеться за планом, в нас вже буде 10 громад.

Ми провели велику роботу в області, створили Асоціацію сільських та селищних голів, де мене обрали головою. Я побував майже у всіх районах Черкащини, де спілкувався з сільськими головами, пояснюючи, що треба зробити і для чого потрібно об’єднання.

Зараз нема, чого боятися. В області сидять фахівці, і представники від Асоціації міст України, які надають юридичні послуги, пояснюють, як створювати проекти, щоб вже об’єднаній громаді отримати кошти від держави на інфраструктуру та розвиток.

Всі хочуть подивиться, які позитивні результати отримують об’єднані громади. В нас є що показати. Сьогодні ті три громади, які об’єдналися — Білозірська, Єрківська та Мокрокалигірська, мають хороші результати. Те, що держава пообіцяла, ми все отримуємо і до першого січня використаємо ці кошти. Інші населені пункти бачать, що відбувається, як зростають наші показники. Ми допомагаємо всім в кожному районі, хто до нас звертається, але багато залежить не тільки від голови адміністрації, але й від конкретного сільського голови.

Ірина Соломко: Чи було у вас блокування об’єднання громад на рівні обласної адміністрації, як часто трапляється в інших областях?

Володимир Міцук: На Черкащині блокування я не помічав. Жодного разу не було такого, щоб не дали позитивного висновку щодо об’єднання громади. Справа у тім, що самі громади не подавали відповідних документів та чекали. Але зараз, коли більш наполегливо стали говорити про об’єднання, коли є розуміння, назад вже кроку немає, громади почали пришвидшуватися.

Ірина Соломко: Коли до громад прийшло це розуміння?

Володимир Міцук: Десь в другій половині 2016 року, коли почали надходити перші державні кошти за об’єднання громад. Представники сільських рад почали приїздити до нас в об’єднані громади і дивитися, що ми зробили та які проекти втілюємо.

Дійсно, громади почали змінювати своє обличчя: змінюються школи та амбулаторії, робляться дороги.

Громади почали змінювати своє обличчя: змінюються школи та амбулаторії, робляться дороги

Ірина Соломко: Ви у Черкаській області об’єднались першими.

Володимир Міцук: Так, ми перші об’єдналися і перші провели вибори старост в січні. Нам було важко, бо ми випереджали закони. Але зараз все необхідне законодавство існує, допомога є. Створений Офіс реформ, надається допомога від асоціації. Я не розумію тих голів, які не хочуть об’єднуватися.

Ірина Соломко: Наскільки мені відомо, ви є лідером не тільки об’єднаної громади, але й руху за об’єднання громад. І коли був саботаж реформи серед вищих органів влади, ви зібрали інших лідерів громад та поїхали в Київ.

Володимир Міцук: Так, ми зібралися, приїхали до Гройсмана. Він запевнив нас, що докладе всіх зусиль, щоб громади діяли, а держава виконала все, що пообіцяла. І справді, після ста днів об’єднання громади ми побачили перші результати.

Ірина Соломко: Яка у вас була проблема?

Володимир Міцук: В кінці 2015 року в нас була проблема з фінансуванням. Ми об’єдналися, але нас ніхто не фінансував, казначейські рахунки були заблоковані. Ніхто не знав, як працювати, вирішували питання на рівні району та області.

Я тісно підтримував зв’язок із головою об’єднаної громади Полтавщини Олександрою Шереметьєвою, яка була моїм наставником. Ми спільно думали, як вирішити це питання, і врешті-решт поїхали до Києва. На щастя, наше питання швидко вирішили. І ніяких заборгованостей станом на 1 січня у нас не було.

Ірина Соломко: Громади, які об’єднуються зараз, вже таких помилок не роблять. Вони звертаються до вас за порадами?

Володимир Міцук: В кожному районі Черкащини, де я побував, залишаю свій номер телефону. Я постійно наголошую: двері Білозірської об’єднаної громади завжди відкриті.

Зараз нема, чого боятися. В області сидять фахівці, і представники від Асоціації міст України, які надають юридичні послуги, пояснюють, як створювати проекти, щоб вже об’єднаній громаді отримати кошти від держави на інфраструктуру та розвиток.

До речі, голова Мокрокалигірської громади, яка обрана перший раз, дуже хотіла навчатися, приїздила до мене, щоб я їй надавав пояснення, і тепер вона сама надає консультації.

Ірина Соломко: Скільки у вас старост?

Володимир Міцук: В нас один староста в селищі Ірдинь, яке ми приєднали до себе. Це було селище міського типу, де проживає 940 осіб, там є школа, садочок, колись було потужне підприємство «Ірдинь-торф», але зараз його немає. Наша громада має велику субвенцію на утримання цього селища.

Зараз ми чекаємо закон, який має бути ухваленим у другому читанні про приєднання, і сільські ради зможуть приєднуватися до нас. Ми вже запропонували сусіднім сільським радам приєднатися. Ми можемо залучити до себе дві-три сільські ради.

Ірина Соломко: Скільки населення зараз у вашій об’єднаній громаді?

Володимир Міцук: 9300 осіб, ми велика і спроможна громада.

Ірина Соломко: Ви говорите про приєднання, але наразі воно неможливо, тому що законопроект у Верховній Раді лежить вже майже рік і не ухвалюється.

Володимир Міцук: В ухваленні цього законопроекту всі зацікавлені. Народні депутати, які обрані від нашого округу, підтримують цей закон і проголосують за нього.

Процес приєднання набагато легший, він означає довибори. Все, ЦВК більше не потрібно.

Ірина Соломко: Які проблеми є зараз?

Володимир Міцук: Сподіваюся, що будуть зроблені зміни у бюджет на 2017 рік, які ми запропонували разом із Асоціацією міст України та Асоціацією сільських та селищних рад. Зараз пропонується, щоб все фінансування освіти покласти на громаду. Але це буде велике навантаження.

Ірина Соломко: Скільки на вашу громаду становить таке навантаження?

Володимир Міцук: До 3 мільйонів гривень.

Ірина Соломко: У вас вони є?

Володимир Міцук: У нас немає таких коштів. Ми утримуємо і селищну раду Ірдинь. Вже зараз дотація на освіту там складає більше мільйона, на садочок йде приблизно півмільйона. Ми й так зробили опорну школу, знизивши ступінь, щоб зекономити кошти. Ще й це навантаженнями не потягнемо. Сподіваємося, влада дослухається та зробить правильні кроки.

Наступна проблема, яку ми зараз переживаємо, це оформлення спадщини в сільській місцевості. Є закон, який говорить, що сільські ради мають право оформлювати спадщину. Та в законі прописано, що для цього потрібно рік навчатися, але не передбачено, хто має навчання здійснювати. Минув рік, а ми не можемо оформляти спадщину, хоча обіцяли на виборах, що спадщина буде оформлюватися на місці, і не потрібно буде їздити в районі чи до нотаріуса. Люди чекають виконання обіцянок.

Ірина Соломко: Скільки існує ваша об’єднана громада?

Володимир Міцук: 25 серпня був рік.

Ірина Соломко: Що за цей час вам вдалося зробити?

Володимир Міцук: За цей рік в громаду зайде 12 млн грн. Це рекорд за увесь час її існування.

Бюджет нашої громади збільшився в три рази

Ірина Соломко: Наскільки збільшився ваш бюджет?

Володимир Міцук: Взагалі в три рази. Власних надходжень в нас до десяти мільйонів, але в цьому році буде більше. Ці кошти ми спрямовуємо в основному на освіту та охорону здоров’я.

Ми створили опорну школу, під яку Міністерство освіти виділило 2 мільйона 600 тисяч гривень. Це дозволило повністю замінити вікна та всі шкільні дошки, придбати сучасні меблі. Зараз проводимо тендер на дев’ять мультимедійних дошок. Ми обладнали кабінети фізики, хімії, біології, іноземної мови, і наші діти зможуть навчатися не гірше, ніж діти в місті.

В селищі Ірдинь, на яке ніхто ніколи не виділяв гроші, ми в цьому році замінили вікна і двері майже на 300 тисяч в амбулаторії та колишній селищній Раді. Зараз готується документація на заміну вікон та дверей в Будинку культури, також витрачено кошти на очисні споруди. Староста селища Ірдинь 15 років не мав того, що отримав за один рік.

В селі Білозір’я будуть повністю замінені вікна в двох школах. Ми поклали асфальт на 1,9 мільйонів гривень на трьох дорогах, і ми цим пишаємося тому що дороги в Білозір’ї дуже пошкоджені.

Також для комунального підприємства ми придбали новий трактор, який коштує майже 500 тисяч, зараз плануємо придбати спорудження для переробки щепи, адже ми перейшли на твердопаливні котли.

В нашому ПМСД ми встановили нові котли на твердому паливі, зробили реконструкцію котельні.

Ірина Соломко: І ці зміни ви зробили на кошти субвенції, яку отримали від держави?

Володимир Міцук: Так, 7 мільйонів 340 тисяч гривень.

Ірина Соломко: Розкажіть про ваш досвід створення опорної школи, адже не всі громади пішли цим шляхом.

Володимир Міцук: Я вважаю це правильним кроком. Діти в селі зможуть нарешті отримати сучасне навчання. На жаль, у багатьох сільських школах рівень навчання такий, що діти потім не можуть скласти ЗНО. І ми навіть плануємо, щоб діти з селища Ірдинь, до якого відстань 25 кілометрів, приїздили до нас на факультативні заняття, бо в нас обладнані тематичні кабінети.

Ірина Соломко: Але це все зосереджено лише в одній школі?

Володимир Міцук: Так, саме село Білозір’я розтягнуто на 20 кілометрів. У нас три школи. В одній ми понизили ступень і залишили діток перших-четвертих класів.

До першого грудня планується закінчити будівництво квартир: одна двокімнатна та дві однокімнатні квартири для сімейних лікарів з усіма зручностями. Ми будемо запрошувати лікарів до нас, нам зараз їх критично не вистачає.

Також ми робимо дві кімнати з усіма зручностями, куди зможемо заселити соціально незахищених дітей, які знаходяться у нас на обліку. Вони зможуть прожити в нас тимчасово — рік, два, три.

Програма створена за сприяння проекту «ДЕСПРО». Проект не обов’язково поділяє точку зору авторів програми та її учасників, яка була висловлена в програмі. Почуймося!

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.